ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" липня 2012 р. Справа № 2a-1649/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І. ,
за участі секретаря судового засідання Стефінки Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу в сумі 7948,27 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
15.06.2012 року Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Івано-Франківської області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 7948,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 7948,27 грн., у тому числі з податку на додану вартість в сумі 4935,49 грн., в тому числі пеня 75,32 грн., з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3012,78 грн., в тому числі пеня -1579,46 грн.
В судове засідання від Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області (надалі -позивач, ДПІ) представник не з'явився. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.
Від фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач, ФОП) представник в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 26, 32). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.
Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, виходячи з вимог частини 3 статті 33, частини 3 статті 35, частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, а, отже, забезпечено його право на судовий захист від поданого до нього адміністративного позову.
Щодо неявки представника позивача та поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи, то суд, враховуючи вищенаведені норми, достатність поданих позивачем доказів для вирішення даної справи, вважає, що є можливим продовжити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні представників сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказів. За наведеного, клопотання позивача слід відхилити.
Також, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.12.2002 року Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності за реєстраційним номером НОМЕР_5 та взятий на облік ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 13).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 1 Податкового кодексу України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 9.1.2., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 вищевказаного Кодексу передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідач у відповідності до підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно обчислено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:
- декларацію від 19.04.2012 року (вх. № 9020467243) за березень 2012 року на суму 5736,00 грн.;
- декларацію від 17.05.2012 року (вх. № 9027235394) за квітень 2012 року на суму 2457,00 грн.;
- уточнюючу декларацію від 17.05.2012 року (вх. № 9027260569) за 06.2011 рік на суму 757,00 грн. по податку та на суму 23 грн. - штрафні санкції.
Окрім цього, ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб, в яких самостійно обчислено суму податкового зобов'язання з даного податку, а саме:
- податкову декларацію про майновий стан і доходи від 08.02.2012 року (вх. № 25044) за 2011 рік на суму 5736,00 грн.;
- розрахунок від 08.02.2012 року (вх. № 25043) податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою -підприємцем від провадження господарської діяльності (додаток № 7 до декларації про майновий стан і доходи) за 2011 рік, яким розраховано суми авансових платежів по податку за І та ІІ квартали 2012 року в розмірі 536,73 грн. за кожен квартал.
Як вбачається з довідки-розрахунку позовних вимог (а.с. 6) та зворотнього боку облікових карток платника -відповідача по податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб станом на 11.06.2012 року (а.с. 8-12), відповідачем було здійснено лише часткові проплати, а саме: по декларації з податку на додану вартість від 19.04.2012 року (вх. № 9020467243) на суму 4112,83 грн. та по декларації на доходи фізичних осіб від 08.02.2012 року (вх.№ 25044) на суму 47,04 грн.
Окрім того, з позовної заяви, розрахунку до неї (а.с. 6) та зворотнього боку облікових карток платника -відповідача по податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб станом на 11.06.2012 року (а.с. 8-12) вбачається, що за відповідачем станом на 11.06.2012 року рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань : з податку на додану вартість на суму 75,32 грн.; з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1579,46 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Згідно з підпунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань становить 7948,27 грн., а саме: з податку на додану вартість в розмірі 4935,49 грн., в тому числі пеня 75,32 грн., з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3012,78 грн., в тому числі пеня -1579,46 грн., яка є податковим боргом відповідача, оскільки не сплачена в установлений законодавством строк.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до вимог пункту 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога № 1/2 від 17.01.2012 року на суму 8018,81 грн. яка була отримана відповідачем 16.03.2012 року, що підтверджується розпискою на повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вищевказаної облікової картки платника станом на 11.06.2012 року, існуючий податковий борг відповідача з моменту надіслання йому податкової вимоги не погашався в повному обсязі. Таким чином, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими деклараціями з податку на додану вартість, та податку на доходи фізичних осіб, податковою вимогою від 17.01.2012 року № 1/2, довідкою-розрахунком позовних вимог, обліковими картками платника -відповідача по податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб станом на 11.06.2012 року, копії зворотнього боку яких, станом на 11.06.2012 року, містяться в матеріалах справи.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Нормою пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 7948,27 грн. є обґрунтованими, а тому підлягає до задоволення.
Окрім того, суд, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України та п.п. 95.1, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині постанови про стягнення податкового боргу за рахунок коштів відповідача, які знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника, та за рахунок належної йому готівки.
Відповідно до частини 4 cтатті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, АДРЕСА_1), відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 7948 (сім тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень 27 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 19.07.2012 року.