Справа 2-291/07 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня  2007 року                              м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира складі: головуючого - Бондарчука В.В. при секретарі   Білоцької, Дем»янчук А.С., Чившиш О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житло , часткове скасування договору дарування квартири, визнання права на проживання у квартирі, визнання недійсним договору дарування квартири та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення та вселення у квартиру, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 в якому зазначила, що вона з 1993 року перебувала у шлюбі із сином відповідача - ОСОБА_4. Від даного шлюбу народилось двоє дітей : син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження . Разом із сім»єю вони проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , оскільки вона виплатила за неї пай ЖБК № 1 м.Житомира. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер, після його смерті ОСОБА_2 стала осорювати її право та право неповнолітніх дітей на проживання у цій квартирі. ОСОБА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримувала аліменти на утримання ОСОБА_4, якими погашала пайові внески за квартиру, а також , що її чоловік з 1991 року став працювати та вносити кошти на погашення паю за квартиру, просила суд визнати право власності за померлим ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири.

19.09.2006 року ОСОБА_1 доповнила свої вимоги та просила визнати за нею та неповнолітніми дітьми право на проживання у спірній квартирі (а.с.23).

2006                                                року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги та посилаючись на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 року подарувала спірну квартиру ОСОБА_3, просила частково скасувати договір дарування квартири та визнати право власності за померлим ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири (а.с.56).

2007                                                року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та посилаючись на те, що ОСОБА_2 подарувала спірну квартиру, де продживають неповнолітні діти, без згоди орагу опіки та піклування, просила визнати договір дарування спірної квартири недійсним (а.с.125).

ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , в якому посилаючись на те, що вона, на підставі договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_4 року є власником квартири АДРЕСА_1, просила виселити ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми із спірної квартири. Вказаний позов був об»єднаний в одне провадження із позовом ОСОБА_1 (а.с.28).

В подальшому ОСОБА_3 доповнила свої вимоги та просила її вселити у спірну квартиру, а ОСОБА_1 виселити із квартири разом з неповнолітніми дітьми без надання іншого пиміщення (а.с. 77,129).

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала з тих же підстав, позов ОСОБА_3 не визнала.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала з тих же підстав, позов ОСОБА_1 не визнала.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала, вважає його безпідставним, в останє судове засідання не з»явилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність.

2

Представник органу опіки та піклування покладається на розсуд суду . Заслухавши   пояснення   сторін,   представника   третьої   особи,   думку   адвокатів, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності 30.12.2003 року набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16). За вказану квартиру вона повністю сплатила пайові внески, що стверджується довідкою ЖБК №1 (а.с.14). У вказаній квартирі разом з ОСОБА_2 проживав її син ОСОБА_4. Останій раз він вселився у цю квартиру, з дозволу ОСОБА_2. , разом з членами своєї сім»ї : дружиною - ОСОБА_1 сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , в цій квартирі народилась в ІНФОРМАЦІЯ_2році донька ОСОБА_5 (а.с.8,9). На точну дату вселення не вказала жодна із сторін, однак судом було встановлено, що вселення відбулось у проміжок часу після народження у ОСОБА_1 сина ОСОБА_6, але до народження доньки ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_7 , його дружина ОСОБА_1 та діти проживають у спірній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_2 подарувала цю квартиру ОСОБА_3(а.с.66).

Суд, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_1 вселились у цю квартиру, як члени сім»ї ОСОБА_2., оскільки ОСОБА_4 був рідним її сином, з дозволу ОСОБА_2 він зареєструвався у квартирі останій раз 6.03.1998 року і був зареєстрований до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.14,10). ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1. Крім того, ОСОБА_2 надаючи дозвіл на вселення ОСОБА_6 у квартиру не укладала з ними строкових угод на проживання, з часу їх проживання у спірній квартирі і на час постановления рішення, вона не пред»являла до них вимог про звільнення квартири, а сама звільнила цю квартуру і переїхала жити до своїх батьків, а тому її твердження, що ОСОБА_1 вселялись, як тимчасові жилці і не були членами її сім»ї є необгрунтованими. До показів свідків, які вказували, що ОСОБА_2 не проживала однією сім»єю із сім»єю ОСОБА_4, суд відноситься критично, оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Відповідно до ст.156 ч.1, ч.3 Житлового Кодексу України члени сім»ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить , користуються жилим приміщенням нарівні із власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

З цих підстав суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 разом із своїми неповнолітніми дітьми набули права на проживання у спірній квартирі і не позбавлені його після смерті ОСОБА_4.

Підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири від 12.08.2007 року, оскільки при його укладенні не була отримана згода органу опіки та піклування Житомирської міської ради , як того вимагає ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» , який передбачає, що при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке, або право на користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки . А тому суд, з підстав передбачених ст.ст. 203 ч.1 , 215 ч.1 ЦК України визнає цей договір недійсним.

Враховуючи те , що внаслідок визнання договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_4 року недійсним , ОСОБА_3 не є власником спірної квартири і не має права розпоряджатися, користуватися та володіти нею, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення та вселення її у квартиру.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що пайові внески були сплачені ОСОБА_2 за рахунок аліментів, які були стягнуті на її користь за рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24.06.1997 року, а також за

3

кошти померлого сина ОСОБА_4, а також те , що відповідно до вимог Закону право власності на кооперативну квартиру набувається особою, що сплатила пайові внески та за одним із подружжя члена кооператива, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за померлим ОСОБА_4 права власності на 1/2 спірної квартири, часткового скасування договору дарування квартири від 12.08.2007 року безпідставими і такими, що не підлягають до задоволення.

Суд також стягує судові витрати.

Керуючись ст.ст. 3,10,60,208,209,212,215 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений ІНФОРМАЦІЯ_4 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом ОСОБА_10.

Визнати право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження.

Решту позовних вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення за безпідставністю.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення та вселення у квартиру АДРЕСА_1 залишити без задоволення за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 133 грн.25 коп. судового збору та 15 грн. на інформаційно-технічне забезпечення процесу Корольовського районного суду м.Житомира.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 133 грн. 25 коп. судового збору та 15 грн. на інформаційно-технічне забезпечення процесу Корольовського районного суду м.Житомира.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира.