АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3022/2012
Головуючий по 1-й інстанції Бугрій В.М.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С.
при секретарі : Цюрі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Полтавській області про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Полтавській області про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника відмовлено.
З рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судове засідання проводилося за участі апелянта, у відсутність відповідача, який був належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи, але в судове засідання свого представника не направив з невідомих суду причин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що наказом начальника ГУМВС України в Полтавській області від 05.05.2008 року № 70 о/с ОСОБА_2 було призначено на посаду інспектора з дізнання (міліція місцевого бюджету) групи оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод та дізнання відділення ДАІ з обслуговування м. Комсомольська та автомобільно-технічної інспекції, підпорядкованого ГУМВС, увільнивши його при цьому від посади дільничного інспектора міліції (міліція місцевого бюджету) сектору дільничних інспекторів міліції Октябрського районного відділу Полтавського міського управління, 01 січня 2008 року.
При цьому з травня 2008 року по листопад 2008 року включно останньому не виплачувалася надбавка за вислугу років та виплату грошового забезпечення за 2008 рік в період перебування на посаді інспектора з дізнання відділення ДАІ м. Комсомольська, видана йому Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління внутрішніх справ України в Полтавській області МВС України, що в подальшому вплинуло на розмір нарахованої позивачу пенсії по інвалідності.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 23 березня 1998 року 31-4/83 проходження служби рядового і начальницького складу органів міністерства внутрішніх справ України регулюються не Кодексом законів про працю України, а законодавством про ці органи, в тому числі Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 19 Закону України «Про міліцію»визначено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу внутрішніх справ»затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення вищезазначеним особам. Саме вищезазначеною Інструкцією (п.1.1) визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу внутрішніх справ.
Як встановлено п. 1.5 Інструкції, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру, та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо. Відповідно до п 1.24 Інструкції, у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу про підтвердження раніше не врахованої вислуги років.
Згідно п. 2.4.1. Інструкції особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затвердженим додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 (1294-2007-п) «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.»
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно з висновком про обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років від 05.12.2008 р. № 272 вислуга років ОСОБА_2 становить 13 років 04 місяці та 01 день, про що останньому було оголошено.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині зобов'язання УДАІ УМВС України в Полтавській області виплатити йому грошові кошти за недоотримане грошове забезпечення у вигляді доплат за вислугу років з травня по листопад 2008 року та 5 днів грудня 2008 року, оскільки відповідно до п. 1.24 вищезазначеної Інструкції надбавка за вислугу років ОСОБА_2 могла бути виплачена лише з дня видання ГУМВС України в Полтавській області наказу органу про підтвердження раніше не відомої та не врахованої вислуги років, а саме -з дня видання зазначеного наказу ГУМВС України в Полтавській області від 05.12.2008 р. № 272 о/с.
Пунктом 56 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 встановлено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення, а право на грошову компенсацію в таких випадках мають лише особи рядового та молодшого начальницького складу.
Місцевим судом встановлено, що позивач, який звільнений з ОВС у званні капітана міліції, на момент виходу у відставку відносився до середнього начальницького складу і, як встановлено ч. 1 п. 56 Положення, за бажанням міг реалізувати право на отримання чергової відпустки, але не скористався цим правом (а.с.65). Таким чином суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання УДАІ УМВС України в Полтавській області виплатити йому грошові кошти в сумі 6000 грн. в якості компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Доводи апелянта в апеляційній скарги, які є фактично повторним викладенням доводів зазначеним останнім в позовній заяві, не містять конкретних вказівок на порушення допущені судом першої інстанції, не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення. Нових доказів позивач суду апеляційної інстанції не надав.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Г.Л. Карпушин
Судді: Ю.М. Винниченко П.С. Абрамов
Копія