УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "26" вересня 2012 р. Справа № 18/5007/808/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець;
від відповідача: Скуратівський В.Є., довіреність від 18.09.2012р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м.Київ)
до Новоград-Волинської районної державної адміністрації (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)
про спонукання до продовження договору оренди земельної ділянки,
з перервою в судовому засіданні з 24.09.2012р. до 26.09.2012р. відповідно до ст.77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про:
- поновлення порушених прав, що виникли в результаті дій та бездіяльності органів посадових осіб;
- відновлення права на продовження оренди земельної ділянки шляхом спонукання відповідача до продовження договору оренди земельної ділянки з належним оформленням відносин.
При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилаючись на раніше укладений договір оренди з додатками, на ст.33 Закону України "Про оренду землі" та розпорядження райдержадміністрації №318 від 17.03.2011р. про надання позивачу земельної ділянки строком до моменту укладення основного договору оренди землі, зазначає, що відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки, чим порушує права позивача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні проти позову не заперечив, підтвердив чинність розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.03.2011р. №318 "Про надання земельної ділянки в оренду", та повідомив, що в Новоград-Волинській районній державній адміністрації знаходиться на розгляді заява позивача про укладання попереднього договору з проектом договору, яка подана позивачем під час розгляду справи в суді.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2006 року між Новоград-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар, позивач) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва кафе із земель Кам'яномайданської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоград-Волинського району Житомирської області (п.1 договору) (а.с.10-17).
Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,08га, якій присвоєний кадастровий номер - 1824081700:04:000:0005.
Договір укладено на 3 місяці. Орендар має право на викуп даної земельної ділянки (п.7 договору).
Договір набув чинності з моменту його реєстрації. Договір зареєстровано у Новоград-Волинському відділі земельних ресурсів, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 16.07.2006р. за №232.
Додатковою угодою від 15.01.2007р. про зміну договору оренди земельної ділянки №232 від 26.07.2006р. сторони погодили змінити положення договору, виклавши пункт 7 в такій редакції:
"Договір укладено на 3 місяці. Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк або на викуп земельної ділянки." (а.с.18-19).
26.06.2007р. між сторонами підписано додаткову угоду про зміну договору оренди земельної ділянки №232 від 26.07.2006р., відповідно до якої сторони погодили викласти пункт 7 договору в наступній редакції:
"Договір укладено на 1 рік. Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк або на викуп земельної ділянки." (а.с.20-21).
Додатковою угодою від 21.07.2008р. сторони погодили внести зміни до договору оренди земельної ділянки №232 від 26.07.2006р. та викласти пункт 7 в такій редакції:
"Договір укладено до 21.07.2010р. Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк або на викуп земельної ділянки" (а.с.22).
З врахуванням додаткової угоди від 21.07.2008р., строк дії договору оренди землі від 21.07.2006р., закінчився 21 липня 2010 року.
14.07.2010р. року позивач звернувся до Новоград-Волинської РДА з заявою про надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки 0,08га для будівництва кафе (а.с.23).
Листом №Г-568/21 від 13.08.2010р. Новоград-Волинська районна державна адміністрація повідомила, що заява ОСОБА_1 розглянута, та для вирішення даного питання запропоновано до заяви додати викопіювання з планового матеріалу із зазначенням місця розташування земельної ділянки та документацію із землеустрою (а.с.24).
15.11.2010р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про укладання додаткової угоди до договору оренди від 21.07.2006р. (а.с.25).
03.12.2010р. Новоград-Волинська районна державна адміністрація листом за №Г-1121/21 повідомила, що заява позивача розглянута. Запропоновано укласти попередній договір оренди, який буде діяти з моменту його підписання до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (основного договору) (а.с.26).
Однак, попередній договір не було укладено.
Натомість, розглянувши заяву позивача про укладення попереднього договору на земельну ділянку, Новоград-Волинською РДА прийнято розпорядження №318 від 17.03.2011р. "Про надання земельної ділянки в оренду", згідно пункту 1 якого, надано приватному підприємцю ОСОБА_1, жителю АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,08 га строком до моменту укладання основного договору оренди землі на території Кам'яномайданської сільської ради (а.с.27).
Разом з тим, розглянувши чергову заяву позивача про продовження договору оренди земельної ділянки площею 0,08 га, відповідач листом від 20.04.2012р. за №Г-260/21 повідомив ПП ОСОБА_1, що термін дії договору закінчився 21.07.2010р. та на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з чим договір оренди земельної ділянки не може бути поновлений на новий строк (а.с.28).
За вказаних обставин, ФОП ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою про поновлення порушених прав, що виникли в результаті дій та бездіяльності органів посадових осіб; відновлення права на продовження оренди земельної ділянки шляхом спонукання відповідача до продовження договору оренди земельної ділянки з належним оформленням відносин, з посиланням на те, що відповідач безпідставно та необґрунтовано ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки, чим порушує права позивача.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У силу приписів ч.2 ст.792 ЦК України щодо найму (оренди) земельної ділянки як специфічного виду майна регулюються спеціальним законом. Відтак, до відносин оренди земельної ділянки підлягають пріоритетному застосуванню норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст.ст.124-126 Земельного кодексу України та ст.18 Закону України "Про оренду землі". Так, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, посвідчується договором оренди землі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Позивач вважає, що договір оренди землі підлягає поновленню, оскільки він до цього часу вносить орендну плату, а орендодавець продовжує її приймати.
Механізм продовження договору оренди землі на новий строк чітко визначений статтею ст.33 Закону України "Про оренду землі", змістом якої (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме на момент закінчення строку договору оренди -21.07.2010р.) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Положення ст.33 Закону України "Про оренду землі" свідчать, що нею не передбачено автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки у разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Тобто, пролонгація договору оренди землі, що належать до державної чи комунальної власності, не була автоматичним наслідком закінчення первісного договору оренди, продовження землекористування орендарем за відсутності заперечень орендодавця. Вказана норма права не передбачає зміну відповідного рішення (розпорядження) органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки щодо встановлених в такому рішенні (розпорядженні) строків оренди. Відтак, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке поновлення має здійснюватись за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідним рішенням (розпорядженням) органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають і державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
За змістом ст.16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства необхідною умовою укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
На виконання вищевказаних норм закону Новоград-Волинською РДА прийнято розпорядження від 17.03.2011р. №318 "Про надання земельної ділянки в оренду".
Зазначеним розпорядженням відповідач фактично виявив своє волевиявлення на укладання з позивачем договору оренди земельної ділянки площею 0,08 га на території Кам'яномайданської сільської ради.
З прийняттям Новоград-Волинською РДА розпорядження №318 між сторонами почалися нові правовідносини, ніж ті, що склалися на підставі договору оренди землі від 21.07.2006р., оскільки розпорядження не передбачає поновлення чи продовження терміну дії раніше укладеного договору оренди, а надає позивачу право користування земельною ділянкою до моменту укладення основного договору оренди землі, тобто надає право на укладення попереднього договору оренди землі.
Порядок укладення попереднього договору передбачено Положенням про врегулювання земельних відносин до моменту укладання основного договору оренди земельної ділянки, яке затверджене розпорядженням Новоград-Волинської РДА №832 від 12.10.2010р. (а.с.44-47).
Згідно вказаного Положення про врегулювання земельних відносин до моменту укладання основного договору оренди земельної ділянки, на підставі розпорядження голови Новоград-Волинської РДА про надання дозволу на проведення робіт із землеустрою, особа, яка виявила бажання та має право згідно діючого законодавства отримати земельну ділянку, вільну від забудови в орендне користування, а також власники і орендарі будівель і споруд, після одержання їх у власність або оренду, протягом місяця після прийняття цього рішення обов'язково повинна укласти попередній договір щодо укладання договору оренди земельної ділянки в майбутньому.
Відповідно до п.п. 4,5 Положення, попередній договір діє з моменту його підписання до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (основного договору) та зобов'язує майбутнього орендодавця та майбутнього орендаря в восьмимісячний термін укласти договір оренди земельної ділянки. Для укладання попереднього договору особа, якій надано дозвіл на розроблення землевпорядної документації надає на ім'я голови заяву про укладання попереднього договору.
Отже, розпорядженням Новоград-Волинської РДА від 17.03.2011р. №318 "Про надання земельної ділянки в оренду" надано позивачу право користування земельною ділянкою до моменту укладення основного договору оренди землі та надано право на укладення попереднього договору оренди землі.
Відповідно до ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Крім того, ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України визначено, що істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України сторона, яка уклала попередній договір, може направити другій стороні пропозицію про укладення основного договору, а згідно з ч.3 ст.182 Господарського кодексу України - проект договору.
Загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст.181 Господарського кодексу України.
Так, згідно ч.ч. 1-4 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, поняття "пропозиція про укладення договору" та "проект договору" є рівнозначними.
При цьому слід мати на увазі, що документ, який не містить вказівок на всі істотні умови договору, не є пропозицією про укладення договору (проектом договору). Разом з тим, пропозиція про укладення договору (проект договору) може містити вказівки на істотні умови договору шляхом посилання на текст попереднього договору, якщо такі умови в ньому визначені.
Таким чином, обов'язковими умовами укладення договору є надсилання стороною, яка бажає укласти договір (в даному випадку позивачем), пропозиції про укладення договору застави з істотними умовами договору, проекту договору іншій стороні (відповідачу) та погодження сторонами всіх істотних умов договору.
Матеріали справи не містять та позивачем не надано на вимогу суду доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача (станом на час звернення до суду) з пропозицією щодо укладення попереднього договору (право на укладення якого позивачу надано згідно розпорядження Новоград-Волинської РДА від 17.03.2011р. №318 "Про надання земельної ділянки в оренду"), з проектом договору з усіма істотними умовами договору, та щодо яких досягнуто згоди сторонами.
Згідно п.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Приписами ч.1 ст.187 Господарського кодексу встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
У зв'язку із прийняттям Новоград-Волинською РДА розпорядження №318 "Про надання земельної ділянки в оренду", укладання попереднього договору оренди землі є обов'язковим в силу закону.
Судом встановлено, що розпорядження Новоград-Волинської РДА від 17.03.2011р. №318 "Про надання земельної ділянки в оренду" є чинним та ніким не скасовано, отже відповідач визнає право позивача на оренду земельної ділянки площею 0,08 га на території Кам'яномайданської сільської ради.
Разом з тим, суд не встановив, що відповідач на момент вирішення справи ухиляється від укладання попереднього договору, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача в порядку, встановленому ст.181 ГК України з проектом попереднього договору та доказів ухилення відповідача від підписання такого договору.
Відповідної вимоги про укладання попереднього договору у певній редакції позивач також не ставить і у позовній заяві.
Враховуючи особливості суб'єктного складу сторін спірних відносин, а також приписи чинного законодавства, саме позивач є стороною, яка мала б надіслати відповідачу проект договору.
Однак, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивачем (до моменту звернення з позовом до суду) надсилались відповідачу будь-які проекти договорів з пропозицією укласти договір, суд дійшов висновку що позивач завчасно звернувся з даним позовом до суду.
Слід також зазначити, що за приписами ч.3 ст.84 ГПК України, при задоволенні позову про спонукання укласти договір в резолютивній частині вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Натомість в прохальній частині позовної заяви відсутні, як відповідні умови договору, так і посилання на проект договору.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його п о р у ш е н н я , н е в и з н а н н я або о с п о р ю в а н н я.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем не доведено та не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачами його прав чи охоронюваних законом інтересів, тощо.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову з тих підстав, які позивач зазначає у своїй позовній заяві, а тому відмовляє в задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32,33, 43, 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 01.10.12
Суддя Соловей Л.А.