УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6291/2012Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"01" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В.

СуддівКурської А.Г., Макарчук Л.В.

При секретаріТорєханові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, виселення з житлового приміщення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

14 грудня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7. Вимоги мотивовані тим, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. Будинок був придбаний у 1972 році за період проживання у шлюбі зі ОСОБА_11 02.06.1983 року шлюб між ним та ОСОБА_11 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_11 почала співмешкати з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла. З 1983 року та до часу смерті колишньої дружини між ним та ОСОБА_11 майно поділено не було. Оскільки у зв'язку із смертю ОСОБА_11 у неї припинилося право власності на будинок, вважає, що й у відповідача припинилося право на користування жилим будинком. Посилається на те, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією звільнити будинок, проте, ОСОБА_7 його вимоги ігнорує, чим, на думку позивача, порушує його права, передбачені ст.ст. 317, 319, 321, 399 ЦК України. Просить усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні належним йому житловим будинком з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_7 з зазначеного будинку.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, третьої особи - ОСОБА_9, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт вселення відповідача в спірний будинок як тимчасового мешканця та зазначив, що відповідач оселився в спірному будинку в 1985 році за згодою співвласника зазначеного будинку ОСОБА_11 як член її сім'ї. Доказів того, що після смерті ОСОБА_11 з'явилися обставини, які перешкоджають позивачу у користуванні спірним будинком, останнім не надано. Крім того, позивачем не зазначено, у якій саме спосіб він просить усунути йому перешкоди у користуванні спірним будинком.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності ОСОБА_6 є власником житлового будинку АДРЕСА_1

Як убачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний в період шлюбу ОСОБА_6 і ОСОБА_11, тому є спільною сумісною власністю подружжя та належав їм у рівних частках (по Ѕ частці кожному). Шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_11 був розірваний 02 червня 1983 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_11 з дітьми залишилася проживати в даному будинку. В 1985 році ОСОБА_11 і ОСОБА_7 вступили в фактичні шлюбні відносини і зі згоди ОСОБА_11 відповідач ОСОБА_7 оселився і був зареєстрований у спірному будинку як член її сім'ї.

Проти зазначених обставин у суді першої інстанції не заперечував позивач ОСОБА_6 та третя особа - ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина. До складу спадщини входить житловий будинок АДРЕСА_1, який на праві спільної сумісної власності належав позивачу і померлій ОСОБА_11

ОСОБА_9, яка є рідною дочкою померлої ОСОБА_11 і спадкоємцем першої черги, в установленому законом порядку прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Бахчисарайської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа (а.с. 30-31). Інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З аналізу зазначеної норми закону слідує, що у спадкоємця, який прийняв спадщину, право власності на спадкове майно виникає з моменту відкриття спадщини, а не з дня одержання свідоцтва про право на неї.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що з часу прийняття ОСОБА_9 спадщини після смерті матері ОСОБА_11, якій у спірному будинку належала Ѕ частка, їй належить право на зазначену частку у спірному будинку.

Таким чином, позивач ОСОБА_6 і третя особа - ОСОБА_9 фактично є співвласниками будинку АДРЕСА_1

Як убачається з матеріалів справи, спірний будинок реально не поділено і порядок користування ОСОБА_6 і ОСОБА_9 не встановлено.

У засіданні суду першої інстанції та у засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_9 заперечувала проти виселення відповідача зі спірного будинку та зазначила, що вона не заперечує проти проживання ОСОБА_7 в будинку, співвласником якого вона є.

За таких обставин, оскільки порядок користування спірним будинком між співвласниками не визначено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вимог позивача щодо здійснення йому відповідачем перешкод у користуванні спірним житловим будинком.

Що стосується вимог позивача про виселення відповідача з будинку, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідача за нормами ЖК України, які регулюють правовідносини про договір найму житлового приміщення, оскільки такий договір між сторонами не укладався.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які могли б спростувати висновки суду.

Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з'ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Довід скарги про те, що відповідач змінив замки у будинку і підсобних приміщеннях та не впускає його до будинку, чим чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності будинком, колегією суддів не приймається, оскільки зазначені обставини виходять за межі позовних вимог позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не є членом позивача, тому не має права на проживання в спірному будинку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідач після смерті ОСОБА_11 залишився проживати в спірному будинку зі згоди ОСОБА_9, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину і фактично є одним із співвласників даного будинку.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено в цій частині рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.