ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

УХВАЛА

Справа № 44/209-б-50/118-б 01.10.2012

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" (ідентифікаційний код 31172213)

Пробанкрутство

Судді: Л.В. Омельченко (головуючий),

Д.В. Мандичев

А.В. Митрохіна

Представники:

Від боржникаСухенко Н.Г. -ліквідатор

Від осіб, які заявили грошові вимоги до боржника: 1. Васильєв А.М. -Саєнко В.В. (довіреність від 11.10.2011 р.); 2. Фізична особа -підприємець Сайко О.А. -не з'явився; 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК "Стайєр"-не з'явився; 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Метиз" -не з'явився; 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива-К"-не з'явився; 6. Подільська міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності -не з'явився; 7. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві -не з'явився; 8. Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області -Коновал О.В. (довіреність від 27.12.2011 р.)

Від прокуратури Куриленко Р.М.

ПрисутніАкціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" -Ткачук Н.Ф. (довіреність від 17.12.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" № 44/209-б-50/118-б, провадження у якій було порушене ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 р. в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Станом на 01.10.2012 р. у вказаній справі є чинною постанова від 12.05.2009 р. про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури з призначенням ліквідаційної комісії, головою якої є Сухенко Н.Г.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 р. у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" вирішенню потребує, зокрема, питання про включення заявлених до боржника грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

17.09.2012 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.10.2012 р.

01.10.2012 р. в судовому засіданні, в яке прибули представник прокуратури, ліквідатор банкрута, представники Васильєва А.М. та Національного банку України, а також був присутній представник Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" судом розглядалося питання про визнання Національного банку України кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр".

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. Національним банком України в особі Головного управління по м. Києву та Київській області було подано до суду заяву № 06-110/4242 від 14.03.2011 р. про наявність вимог до боржника, відповідно до якої банк просить визнати його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" на суму 43 384 854,90 грн., посилаючись на наявність між сторонами правовідносин, що виникли з договору іпотеки від 1.03.2009 р. № 525 , укладеного на забезпечення виконання Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" грошових зобов'язань за кредитним договором № 08/09/01 від 16.03.2009 р.

Згідно з заявою про наявність вимог до боржника від 14.03.2011 р. позичальник кредитних коштів свої зобов'язання за кредитним договором не виконав та знаходиться в процедурі ліквідації, у зв'язку з чим Національний банк України просить визнати його кредитором особи, яка поручилася за Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" відхиляє описані вимоги, посилаючись на їх погашеність через неподання Національним банком України заяви з грошовими вимогами до боржника у тридцяти денний строк після публікації оголошення про визнання його банкрутом, невизнання іпотечного договору та сумніви щодо його дійсності та законності.

Також свої заперечення щодо вимог Національного банку України надав суду Васильєв А.М., який був визнаний кредитором боржника скасованою на даний час ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. Згідно з клопотанням від 17.09.2012 р. Васильєв А.М. просить відхилити вимоги Національного банку України у зв'язку з їх погашенням.

Прокурор у справі підтримав правову позицію Національного банку України щодо необхідності визнання його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр".

Заслухавши пояснення учасників провадження у справі та дослідивши подані докази, суд встановив, що 16.03.2009 р. Національний банк України в якості кредитора та Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" в якості позичальника уклали кредитний договір № 08/09/10 від 16.03.2009 р., за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в межах відкритої не відновлювальної кредитної лінії за договором від 06.02.2009 р. № 08/09 у розмірі 42 200 000,00 грн. на строк з 16.03.2009 р. по 05.02.2010 р. з оплатою в розмірі 16,5 % річних.

У п. 1.2 кредитного договору сторони погодили, що під забезпечення кредиту надається офісно-складський комплекс літера "А" загальною площею 6 390,00 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43, що належить майновому поручителю -Товариству з обмеженою відповідальністю "Стайєр" на праві власності вартістю 93 772 718,00 грн., про що укладається іпотечний договір.

Виконання Національним банком України зобов'язань з надання грошових коштів у позику Акціонерному комерційному банку "Східно-Європейський банк" підтверджується залученими до матеріалів справи первісними бухгалтерськими документами.

16.03.2009 р. між Національним банком України в якості іпотекодержателя та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр" в якості іпотекодавця було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярником В.М., реєстровий № 771, предметом якого є забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №08/09/10 від 16.03.2009 р., укладеного між іпотекодержателем і позичальником -Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" з повернення кредиту у сумі 40 200 000,00 грн. строком повернення не пізніше 05.02.2010 р., сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних, сплати штрафних санкцій у передбаченому кредитним договором розмірі, а також з відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки та збитків, завданих порушенням умов іпотечного договору.

Відповідно до п. 5 іпотечного договору в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: офісно-складський комплекс літера "А" загальною площею 6 390,00 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 43, що належить майновому поручителю -Товариству з обмеженою відповідальністю "Стайєр".

Виходячи з тексту іпотечного договору, сторони встановили ринкову та фактичну вартість предмету іпотеки в розмірі 93 772 718,00 грн. (п. 5.1, п. 9 договору).

Відповідно до п. 20 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу 5 Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно з п. 24 цього договору.

У п. 24 іпотечного договору закріплено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотек" шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця, продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії необхідні дії від імені іпотекодавця.

17.09.2012 р. в судовому засіданні Національним банком України було подано суду письмові відомості про обсяги погашення заборгованості позичальником кредитних коштів за кредитним договором від 16.03.2009 р. № 08/09/10, згідно з якими така заборгованість становить 43 384 854,91 грн. та складається з 40 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3 143 860,25 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих з 01.07.2009 р. по 20.12.2009 р. та 40 994,66 грн. пені, нарахованої на суму несплачений процентів за користування кредитом

Боржник та Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський" не заперечили розмір заборгованості позичальника за кредитним договором від 16.03.2009 р. № 08/09/10.

Доказів належного виконання Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський" зобов'язань за кредитним договором від 16.03.2009 р. № 08/09/10 суду не подано.

Як слідує з Глави 49 Цивільного кодексу України застава -є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань, до яких відповідно до чинного законодавства належать неустойка, порука, гарантія, притримання і завдатком. В свою чергу, іпотека -це вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а заклад - застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особи.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У ч. 3 ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

З структурно-системного аналізу параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України слідує, що види застави розрізняються між собою зокрема, майном, що передається кредиторові (заставодержателю), способами звернення стягнення на предмет застави, формами вчинення тощо.

Спеціальним нормативним актом -Законом України "Про іпотеку" у ч. 2 ст. 5 визначено, що предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше (ч. 2 ст. 33).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33).

Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, що належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду (ч. 4 ст. 33).

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування (ч. 5 ст. 33).

Як слідує з пояснень представників учасників провадження у справі та її матеріалів, відносно Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський" було розпочато процедуру ліквідації, в ході якої Національним банком України, а також Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр" заявлено до юридичної особи, що ліквідується грошові вимоги.

Фактичних даних на підтвердження належного виконання Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський" грошових зобов'язань перед Національним банком України в процедурі своєї ліквідації суду не подано, так само як і не подано жодних доказів на підтвердження задоволення вимог позикодавця кредитних коштів за кредитним договором від 16.03.2009 р. № 08/08/10.

Відповідно до листа Вищого Господарського суду України №01-8/339 "Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство" від 25.03.2002 р., до реєстру вимог кредиторів може бути включено й таку, що випливає із іншого, крім грошового, зобов'язання за умови заявлення цієї вимоги у грошовому еквіваленті.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, вимога Національного банку України про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" видається обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню в заявленій сумі заборгованості Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський" відповідно до розрахунку Національного банку України, що перевірений судом та приймається як належний. У зв'язку з цим, Національний банк України підлягає включенню ліквідатором до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" на суму 43 384 854,91 грн. вимог першої черги, а його вимоги -задоволенню за рахунок заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами.

Правова позиція щодо необхідності визнання вимог іпотекодержателя є актуальною у судовій практиці (див.: постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 р. у справі № 44/474-46/501-б).

Слід зазначити, що розглядаючи вимоги Національного банку України, суд приймає до уваги отримані ним заперечення проти вимог даного кредитора від Васильєва А.М. та ліквідатора боржника, але відхиляє їх зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Оголошення про визнання боржника банкрутом було опубліковано 08.04.2010 р. в газеті "Голос України" № 62 (4812).

Матеріалами справи підтверджуються, а Національним банком України не заперечуються обставини того, що заява про визнання кредитором вказаною особою у тридцяти денний строк до ліквідатора подано не було. Разом з тим, суд враховує, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" було порушено відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Названа стаття входить до особливого розділу даного нормативного акту, яким регулюються особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Так, ч. 3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

У ч. 2 ст. 14 вказаного Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

На відміну від ч. 2 ст. 14 Закону, ст. 51, яка є спеціальною нормою з регулювання процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, не містить обмежень щодо строку заявлення кредиторами грошових вимог до боржника та встановлює право на подання претензій до боржника, а не обов'язок, як встановлено у ч. 1 ст. 14.

У свою чергу, ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також приписи Цивільного та Господарського кодексу України, якими регулюється порядок припинення юридичної особи, зобов'язують ліквідатора (ліквідаційну комісію) підприємства, що ліквідується, повідомити про таку обставину всіх кредиторів та виявити їх у судовій процедурі банкрутства.

Докази належного повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр" Національного банку України про ухвалення рішення про ліквідацію підприємства суду не подано.

Зважаючи на викладене, посилання ліквідатора банкрута та Васильєва А.М. на погашеність вимог даного спірного кредитора та неналежне виконання територіальними відділеннями Національного банку України обов'язку з моніторингу оголошень про визнання підприємств-боржників банкрутами відповідно до листа-повідомлення Національного банку України від 22.01.2009 р. № 40-511/442-919 не може слугувати підставою для відмови Національному банку України у визнанні кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр".

Також, суд критично ставиться до тверджень ліквідатора та Васильєва А.М. про те, що Вищим господарським судом України у постанові від 17.07.2012 р. у справі № 44/209-б-50/118-б підтверджено розгляд справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки судом касаційної інстанції при винесенні постанови від 17.07.2012 р. не розглядалося питання законності постанови Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 р. або ж правомірності порушення провадження у справі відповідно до особливостей, встановлених ст. 51 зазначеного нормативного акту.

Крім того, судом також критично оцінюються твердження ліквідатора про те, що іпотечний договір від 16.03.2009 р. не може бути взятий за основу грошових вимог Національного банку України з огляду на підробку невстановленими особами документів, на основі яких він був підписаний, протиправність дій посадових осіб Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський", нез'ясування нотаріусом обсягу цивільної дієздатності директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" на підписання договору іпотеки, оскільки суду не подано належних та достатніх доказів, на підтвердження таких посилань. Так, суду не було пред'явлено фактичних даних, з яких вбачається встановлення факту підробки документів, доказів визнання недійсним в установленому порядку договору іпотеки від 16.03.2009 р., яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором від 16.03.2009 р. № 08/09/10, доказів притягнення до відповідальності нотаріуса, який порушив порядок вчинення нотаріальних дій. Також, суд не вважає беззаперечними твердження боржника про те, що укладення договору іпотеки від 16.03.2009 р. було передумовою отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр" кредиту від Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський", адже до матеріалів справи не подано договору про відповідні наміри, протоколу переговорів тощо, а сам по собі факт забезпечення боржником виконання зобов'язань Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський" перед Національним банком України не свідчить про намір Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський" надати кредит Товариству з обмеженою відповідальністю "Стайєр".

За таких обставин, відхилення судом вимог Національного банку України, заявлених до майнового поручителя позичальника за кредитним договором від 18.03.2009 р. № 08/09/10 призведе до неможливості повернення позичених коштів, унеможливить захист його прав як кредитора, так й іпотекодержателя, що в цілому матиме наслідком порушення інтересів держави, центральним банком якої та особливим центральним органом якої є спірний кредитор.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 32, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати Національний банк України кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" на суму 43 384 854,91 грн. (перша черга).

2. Зобов'язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Національного банку України у розмірі 43 384 854,91 грн.

Судді Л.В. Омельченко (головуючий)

Д.В. Мандичев

А.В. Митрохіна