донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
06.11.2006 р. справа №2/285а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Величко Н.Л. |
|
суддів |
Алєєвої І.В., Старовойтової Г.Я., |
|
|
|
|
при секретареві судового засідання |
Щетініна І.О. |
|
|
|
|
за участю представників сторін: |
|
|
від позивача: |
ОСОБА_1.- підприємець, ОСОБА_2. - за дов. від 17.07.06р., |
|
від відповідача: |
Ткаченко В.Є., довіреність № 45939/10-013 від 05.09.06р., |
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька |
|
|
|
|
на постанову господарського суду |
Донецької області |
|
|
|
|
від |
20.09.2006 року |
|
|
|
|
по справі |
№2/285а |
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 м.Донецьк |
|
до |
Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька |
|
про |
визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
19.08.2006р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення -рішення від 23.06.2006 року № НОМЕР_1.
Ухвалою від 19.08.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі.
Заявою від 06.09.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення -рішення від 23.06.2006 року № НОМЕР_1, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22526 грн. 50 коп., в тому числі основного платежу у розмірі 14111 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8415 грн. 50 коп.
Постановою від 20.09.2006р. у справі № 2/285а господарський суд Донецької області (суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк задовольнив частково.
Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 23.06.2006 року № НОМЕР_1 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8347 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8415 грн. 50 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Присуджено Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк з Державного бюджету України судовий збір у сумі у сумі 2 грн.55коп.
Строк розгляду справи склав 1 місяць 1 день.
2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 20.09.2006р. в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі основного платежу 8347 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8415 грн. 50. коп. та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зазначена загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень. Незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із .законодавством.
Згідно вимог п.п. 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, платники податку у разі, якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує суму 300000 грн., такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідний податковий декларації за наслідками такого місяця. СПД ОСОБА_1. у перевіряємому періоді надавав податкові декларації щоквартально, коли обсяг продажу у 2004 році за останні дванадцять календарних місяців складав суму 701317 грн.
Під час попереднього судового засідання судом встановлено, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням визначена за звітні податкові періоди січень - грудень 2005 року у розмірі 8347 грн. та лютий - березень 2006 року у розмірі 5764 грн., таким чином загальна сума складає 14111 грн.
Зазначає, що під час судового розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що застосування штрафних фінансових санкцій у загальної сумі 1360 грн. здійснене податковим органом за неподання місячних декларацій з податку на додану вартість за вісім звітних податкових місячних періодів, включаючи лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2005 року у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1. ст..17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами". Позивач вважає, що протягом семи останніх звітних податкових місячних періодів він повинен був звітувати щомісячно. Але цей факт (доказ) не був прийнятий судом першої інстанції. Однак, застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8415 грн. 50 коп. відповідно до підпункту "а" 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" є правомірним та відповідним до вимог діючого законодавства.
Вважає, що господарським судом винесене немотивоване рішення за своїм змістом, неправильно застосовані норми матеріального права та позовні вимоги у частині визначення розміру основного платежу 8347 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8415 грн. 50. коп. задоволені необґрунтовано.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначає, що судом першої інстанції були об'єктивно розглянуті окремо та у сукупності усі доводи і докази у справі, дана їм правильна правова оцінка.
Зазначає, що відповідачем було донараховане податкове зобов'язання у сумі 8347грн. з січня по грудень 2005 року, оскільки позивач визначав податкове зобов'язання та подав декларації з ПДВ поквартально. Вважає, що при цьому відповідачем не було враховано від'ємне значення звітних податкових періодів у розмірі 4933грн., а також факт, що позивачем сплачена до бюджету сума ПДВ у розмірі 3413грн.47коп. та були порушені положення Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого податкового періоду.
Вважає, що у порушення вказаного пункту відповідач при донарахуванні податкового зобов'язання не були враховані від'ємні значення сум, розрахованих як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого податкового періоду, тому, на думку позивача, сума донарахованого відповідачем податкового зобов'язання підлягає зменшенню на суму ПДВ за період 2005 рік, нараховану та сплачену позивачем у бюджет, у розмірі 3413грн.47коп.
Вважає, що з урахуванням від'ємних значень сум, розрахованих між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту, а також сум ПДВ, нарахованих та сплачених позивачем до бюджету згідно квартальним деклараціям, сума податкового зобов'язання по ПДВ, донарахована відповідачем за період 2005 року, повинна складати 1705грн.53коп.
Зазначає, що відповідач у скарзі наполягає на тому, що позивач відповідно з пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) повинен був самостійно перейти на месячний податковий період.
Однак судом першої інстанції була дана правильна правова оцінка безпідставності данної вимоги.
Посилається на те, що закон, нормами якого керувався відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення, вступив у законну силу 25.03.2005р., а відповідачем об'єм податкових операцій позивача був визначений за 2004 рік. Також, на думку позивача, відповідачем не був проведений розрахунок об'єму податкових операцій з метою встановлення факту перевищення позивачем обєма податкових операцій по поставці товарів (послуг), які ним здійснювались протягом отманніх 12 місяців у розмірі 300 000грн. Що протирічить вимогам діючого законодавства.
Позивач вважає, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
ОСОБА_1 м. Донецьк зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Ворошиловської районної ради м. Донецька 4 листопада 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_3 від 9 червня 2003 року (л.с.32-33, 56).
Фахівцями Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої був складений акт від 15.06.2006 року № НОМЕР_4 (л.с.17-27).
Перевіркою (л.с.26) встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого сума донарахування податку на додану вартість склала 14111 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 23 червня 2006 року згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 підпункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким визначене податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 22526 грн. 50 коп., в тому числі основного платежу у розмірі 14111 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8415 грн. 50 коп. (л.с.28).
Судом першої інстанції встановлено, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням визначена за звітні податкові періоди січень-грудень 2005 року у розмірі 8347 грн. та лютий-березень 2006 року у розмірі 5764 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
5.Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних вимог з огляду на таке:
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Норми підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року) набрали чинності з 31 березня 2005 року, норми підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, які покладені відповідачем в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до пункту 13 “Перехідні положення” статті 103 Закону України № 2505-4 набрали чинності з 1 червня 2005 року.
Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 9 червня 2003 року, № НОМЕР_5).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), у разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року) зазначена загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом , нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
Суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що виходячи з принципу дії норми права у часі, обсяг оподаткованих операцій повинен обчислюватися за останні дванадцять календарних місяців, починаючи з місяця набуття чинності Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-4 (березень 2005 року) включно. Для тих осіб, які на дату введення в дію вказаного Закону не досягли встановленого даним Законом обсягу оподатковуваних операцій, такий обсяг перераховується кожного звітного періоду з метою визначення необхідності переходу на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем обсяг оподаткованих операцій (л.с.24) всупереч наведеним нормам був визначений за 2004 рік, внаслідок чого обчислення податку на додану вартість, виходячи із місячного звітного податкового періоду починаючи з січня 2005 року за дванадцять звітних податкових періодів 2005 року у сумі 8347 грн. є не правомірним
Судова колегія вважає, що, оскільки визначення податкових зобов'язань визнано судом безпідставним, за зазначені звітні податкові періоди, то і підстави застосування штрафу у відповідача відсутні.
Щодо застосування відповідачем штрафу за лютий та березень 2006 року відповідно до п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, то судова колегія вважає, що, оскільки за наведені звітні податкові періоди платник податку звітував до податкового органу і податок визначений внаслідок того, що дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 наведеного Закону), а не внаслідок того, що платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію (підпункт “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 наведеного Закону), тому застосування штрафних санкцій є безпідставним, так як саме визначення податку за правилами підпункту “а” є підставою для застосування штрафу відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.
За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ,
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 2/285а від 20.09.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 10.11.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: І.В. Алєєва
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 4 примір.
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -до справи
1 -ДАГС