Справа № 227/117/12 Провадження № 22-ц/0290/2738/2012Головуючий в суді першої інстанції:Клімик К.О.
Категорія: 23 Доповідач: Оніщук В. В.
21.09.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чуприни В.О., Медвецького С.К.,
при секретарі: Яблонській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29.05.2012 року по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ТОВ «Заріччя» про розірвання договору оренди, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2012 року ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_2 згідно довіреності, звернувся в суд із вказаним позовом, у якому посилається на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,4353 га, яка розташована на території Мар'янівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
02.04.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Заріччя» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який 08.05.2008 року зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії центру ДЗК. Термін дії договору оренди визначено строком на 10 років і відповідно до його умов (п. 2.4 ст. 2), нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.04.2008 року становить 29656,06 грн., а розмір орендної плати у рік становить 889,69 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Свої зобов'язання за договором оренди, відповідач належним чином не виконує, а саме протягом усього строку дії договору, орендар сплачував орендну плату у меншому розмірі, ніж передбачено умовами договору, зокрема без урахування встановленого індексу інфляції і виплата орендної плати здійснювалась в натуральній формі по діючим цінам на продукцію, чим було порушено вимоги Постанови КМ України від 23.04.1999 року за №672 «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної ділянки (паю) у грошову», якою передбачено, що виплата орендної плати проводиться виходячи з фактичної собівартості, а тому з посиланням на положення ст. 651 ЦК України та Закону України «Про оренду землі», просив розірвати зазначений договір оренди, в зв'язку з істотним порушенням його умов другою стороною - орендарем ТОВ «Заріччя» та стягнути з останнього судові витрати.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29.05.2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
При цьому вказується, що суд прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права і не з`ясував всіх обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і тому згідно вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди землі відповідає вимогам закону і відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за вказаним договором.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №965900 від 30.03.2005 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею по 2,4353 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
02 квітня 2008 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та ТОВ «Заріччя» з другої сторони, був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надала, а орендар прийняв у платне користування вищевказану земельну ділянку, при цьому строк договору оренди визначено у 10 років.
Звернувшись в суд з позовом, позивачем заявлено вимогу про розірвання вказаного договору оренди з посиланням на істотне порушення його умов, відповідачем у справі.
Підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено вимогами ст. 32 Закону України «Про оренду землі», де в ч. 1 зазначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.
Крім того, загальні підстави розірвання договору регламентовано вимогами ст. 651 ЦПК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ч. 2 даної норми закону зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З матеріалів справи видно, що судом першої інстанції було досліджено порядок, строки та розміри виплати відповідачем орендної плати та зроблено вірний висновок про виконання останнім своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про оренду землі» та укладеним між сторонами договором, що свідчить про відсутність підстав для розірвання вищевказаного договору оренди землі.
Викладені в апеляційній скарзі твердження щодо виплати орендної плати у меншому розмірі, ніж передбачено законом та умовами договору, а також, щодо порушень вимог Постанови КМ України від 23.04.1999 року за №672 «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної ділянки (паю) у грошову», на увагу не заслуговують, оскільки дані твердження були предметом судового розгляду в суді першої інстанції і їм надано відповідну правову оцінку та встановлено відсутність підстав для розірвання договору оренди і даний висновок суду апелянтом не спростовано.
Крім того, безпідставними є посилання на порушення строків розрахунку, оскільки судом встановлено, що фактично мала місце недоплата орендної плати лише за 2008 рік в сумі 6,23 грн., яка в подальшому була виплачена і істотної шкоди позивачу не завдала, а також, слід звернути увагу на те, що позивач вказаною обставиною позов не обґрунтовує, тоді як згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29.05.2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: