ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 р. Справа № 136243/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Довга О.І.,

суддів: Савицька Н.В., Каралюс В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Володимир-Волинському районі, Волинської області на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

10.03.2011 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області про визнання дій управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі Волинської області неправомірними, просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за останні шість місяців з урахуванням виплачених сум.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 квітня 2011 року позов задоволено, визнано дії управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі, Волинської області протиправними, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 10 вересня 2010 року по 08 квітня 2011 року з урахуванням фактично проведених виплат. Відповідача зобов'язано виконати постанову негайно.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про залишення без задоволення позовних вимог.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2011 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми були встановлені Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік». Таким чином, відповідач у 2010-2011 роках повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (вступила в дію з 23.07.2011 року) установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 «Закону про соціальний захист дітей війни».

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за спірний період у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1, 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.

Керуючись ст. 183-2, 195, 197, ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 206, ст. 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Володимир-Волинському районі, Волинської області - задоволити частково.

Постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 квітня 2011 року у справі № 2-а/0301/1981/11 в частині допущення її до негайного виконання змінити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову залишити без змін.

Головуючий О.І.Довга

Судді Н.В.Савицька

В.М. Каралюс