номер провадження справи 30/54/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна, 4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.12 Справа № 5009/3368/12

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»(71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Ля-Сейнська, 34)

про визнання права власності,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, адвокат, договір на надання правової допомоги від 14.09.2012р.;

від відповідача: Чмут С.В., довіреність № б/н від 21.09.2012 р.;

До господарського суду Запорізької області звернувся Фізична особа підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»укласти з позивачем договір купівлі-продажу адміністративно-виробничої будівлі літ. Ю-3 зовнішніми розмірами 21,06х12,5 м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:021:0040 площею 0,1294 га, на умовах, визначених Попереднім договором № 29/17-09, укладеним сторонами 17.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3368/12, присвоєно справі номер провадження № 30/54/12, розгляд якої призначено на 17.09.2012 р.

На підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представників сторін, розгляд справи відкладено до 26.09.2012 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

До початку судового засідання представником позивача подано в порядку ст. 22 ГПК України письмову заяву від 26.09.2012 р. про уточнення позовних вимог, якою позивач фактично змінив предмет позову і просить визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на адміністративно-виробничу будівлю літ. Ю-3 зовнішніми розмірами 21,06х12,5 м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:021:0040 площею 0,1294га.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 16, 526, Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами Попереднього договору. При цьому вказує, що свої зобов'язання за Попереднім договором ним виконано в повному обсязі шляхом підписання з відповідачем 12.02.2010 р. Протоколу про залік взаємних вимог на суму 121 500,00 грн. За доводами позивача, відповідач від виконання умов Попереднього договору, а саме, укладання основного договору купівлі-продажу ухиляється, коштів, сплачених позивачем в якості авансу не повертає. Наведене, на думку позивача, надає йому право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на вказаний у п.2.2 даного договору об'єкт нерухомості за покупцем, як то передбачено п. 6 цього договору.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту часу, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

В даному випадку, поданою 26.09.2012 р. письмовою заявою, позивач фактично змінив предмет позову. За таких обставин, оскільки у судовому засіданні 17.09.2012 р. розгляд справи по суті не розпочався у зв'язку із нез'явленням представників сторін, заява про зміну предмета позову приймається судом, розглядаються вимоги позивача, викладені в наданих уточненнях від 26.09.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав уточнені вимоги та надав усні пояснення по суті спору, згідно з якими спірний об'єкт нерухомості були збудовано сторонами за усною домовленістю на земельній ділянці відповідача, в наслідок чого і було укладено попередній договір. Також вказує, що зважаючи на ухилення відповідача від виконання умов вказаного договору позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого права. На підтвердження того, що спірний об'єкт знаходиться на земельній ділянці, яка була виділена відповідачу, суду надано витяг з кадастрового реєстру та оригінал договору оренди землі від 20.07.2007 р. (з додатками) - для огляду. Крім того, представником позивача у судовому засіданні надано оригінал Технічного висновку по результатам проведення обстеження, який долучено до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»-відповідач у справі -у відзиві на позовну заяву проти заявлених у позові та в наданих уточненнях позовних вимог заперечує. Викладені позивачем обставини щодо укладання попереднього договору та виконання з боку позивача його умов відповідач підтверджує, проте, вказуючи на те, що невиконання ним умов цього договору сталося внаслідок складних обставин, вважає позовні вимоги передчасними.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив викладені у відзиві обставини.

В судовому засіданні 26.09.2012 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2009 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»(Продавцем, відповідачем у справі) було укладено Попередній договір № 29/17-09 (надалі -Попередній договір).

За умовами п. 1 Попереднього договору, укладаючи цей договір, сторони зобов'язалися в майбутньому, в строк до 01.10.2010 р., укласти договір купівлі-продажу (основний договір) на умовах, визначених цим договором, та посвідчити його нотаріально.

В пункті 2 Попереднього договору сторони обумовили істотні умови основного договору, зокрема:

2.2. Об'єкт нерухомості: адміністративно-виробнича будівля літ. Ю-3 зовнішніми розмірами 21,06х12,5 м, розташована за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:021:0040 площею 0,1294 га;

2.4. Ціна -визначається сторонами в розмірі 121500,00 грн.

Згідно з п. 5 Попереднього договору, на підтвердження зобов'язань, взятих сторонами за цим договором, і на забезпечення їх виконання, Покупець зобов'язався в строк до 01.03.2010 р. сплатити Продавцеві аванс у розмірі 121500,00 грн. При укладенні основного договору зазначена сума зараховується в рахунок платежів, належних з Покупця на користь Продавця згідно з основним договором.

Відповідно до п. 6 Попереднього договору, у випадку, якщо основний договір не буде укладено в установлений цим договором строк з вини Продавця, Покупець має право звернутися до суду з позовом про спонукання до укладення договору купівлі-продажу на умовах основного договору, визначених цим договором, або з позовом про визнання права власності на вказаний у п. 2.2 цього договору об'єкт нерухомості за Покупцем.

Як свідчать матеріали справи, позивач взяті на себе зобов'язання за Попереднім договором виконав в повному обсязі.

Згідно з укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕлектроПрогресс»Протоколом про залік взаємних вимог від 12.02.2010 р., сторони дійшли згоди про погашення взаємних вимог в сумі 121 500,00 грн.

За доводами позивача, невиконання відповідачем взятих на себе за Попереднім договором зобов'язань, надає йому право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Позовні вимоги про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на адміністративно-виробничу будівлю літ. Ю-3 зовнішніми розмірами 21,06х12,5 м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:021:0040 площею 0,1294 га, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до положень статті 95 Земельного Кодексу України та статті 25 Закону України «Про оренду землі»орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України «Про основи містобудування»(чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.

Разом з цим, за приписами статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди виникає з моменту завершення будівництва, створення майна; якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації або право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації або його державної реєстрації.

В даному випадку у позивача відсутня дозвільна документація на будівництво спірного об'єкта та документи про введення його в експлуатацію.

Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 вказаного Кодексу, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.

Відповідно статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно, що може підтверджуватися правовстановлюючими документами або будь-якими іншими доказами приналежність позивачу спірного майна. Таким чином, приписи вказаної статті регулюють питання захисту наявного права власності.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач просить визнати право власності на адміністративно-виробничу будівлю літ. Ю-3 зовнішніми розмірами 21,06х12,5 м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:021:0040 площею 0,1294 га, оскільки з його боку було виконано всі умови Попереднього договору, укладеного сторонами.

Як вказує позивач, і не заперечується відповідачем, за усною домовленістю сторонами було здійснено будівництво на земельній ділянці ТОВ «ЕлектроПрогресс».

Згідно укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕлектроПрогресс» Попереднього договору № 29/17-09 від 17.09.2009 р. сторони зобов'язалися в майбутньому, в строк до 01.10.2010 р., укласти договір купівлі-продажу (основний договір) на умовах, визначених цим договором, та посвідчити його нотаріально. Предметом цього договору є Об'єкт нерухомості: адміністративно-виробнича будівля літ. Ю-3 зовнішніми розмірами 21,06х12,5 м, розташована за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці площею 0,1294 га (пункт 2.2).

В судовому засіданні судом досліджено оригінал плану земельної ділянки по вул. Штабній, 12, копія якого долучена до матеріалів справи (арк. справи 10), згідно з яким БТІ спірний об'єкт -літ. Ю-3 зареєстровано як самочинне будівництво.

Судом встановлено, що позивачем зобов'язання виконані в повному обсязі шляхом підписання з відповідачем 12.02.2010 р. Протоколу про залік взаємних вимог на суму 121500,00 грн. Відповідачем цей факт не заперечується.

За доводами позивача, невиконання відповідачем взятих на себе за Попереднім договором зобов'язань щодо укладення основного договору, є підставою для звернення до суду з вимогами про визнання права власності на вказаний у п.2.2 даного договору об'єкт нерухомості за покупцем, що передбачено п. 6 цього договору.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як встановлено судом, позивач не звертався до власника чи органу уповноваженого управляти майном, та орендодавця з приводу надання відповідного дозволу на проведення робіт.

Таким чином, виходячи з приписів ст.376 Цивільного кодексу України, спірний об'єкт є самочинним будівництвом.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що рішенням десятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 55/163 від 28.03.2007 р. ТОВ «ЕлектроПрогресс»була надана для розташування автомийки в строкове платне користування земельна ділянка площею 0,1294 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, згідно договору оренди землі від 20.07.2007 р.

За таких обставин, оскільки позивачем умови Попереднього договору виконано в повному обсязі і сплатив відповідачу аванс у 100% узгодженої сторонами ціни об'єкту -121 500,00 грн., а відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов'язань, позивач набув право власності на обумовлений цим договором об'єкт.

Відповідач заперечував проти доводів позивача, стверджуючи, що вимоги позивача є передчасними, оскільки невиконання ним умов Попереднього договору було обумовлено низкою причин. Проте, в п. 1 цього договору чітко визначено строк укладення між сторонами договору купівлі-продажу на спірний об'єкт -до 01.10.2010 р. Тому зазначені доводи судом відхиляються, як необґрунтовані.

Пунктом 6 Попереднього договору сторонами було обумовлено, що, у випадку, якщо основний договір не буде укладено в установлений цим договором строк з вини Продавця, Покупець має право, зокрема, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на вказаний у п. 2.2 цього договору об'єкт нерухомості за Покупцем.

Відповідно до технічного висновку за наслідками обстеження нежитлової будівлі, розташованої на ділянці літ. Ю-3, розташованого по вул. Штабна, 12, м. Запоріжжя, виконаного ПП «Науково-Виборнича фірма «МІЙ БУДИНОК», стосовно обстеження адміністративно-виробничої будівлі літ. Ю-3 -залізобетонні фундаменти, стінові заповнення і огородження, несучі конструкції, конструкції полів та їх покриття, заповнення віконних та дверних пройомів, покриття крівлі -знаходяться у нормальному стані та пригодні для експлуатування. Будівельно-монтажні роботи виконані із додержанням санітарних, пожежних та екологічних норм і правил, що забезпечує безпечну експлуатацію приміщення.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Самочинне будівництво спірного майна відбулося на земельній ділянці, наданій ТОВ «ЕлектроПрогресс» в оренду з метою розміщення автомийки.

Судом також встановлено, що самочинним будівництвом права інших осіб не порушено.

Будь-яких заперечень, приписів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за проведення самочинного будівництва або припинення будівництва спірного приміщення у зв'язку з порушенням прав територіальної громади міста на відповідну земельну ділянку з боку Запорізької міської ради та інших уповноважених органів не отримували ані позивач, ані відповідач.

Слід відзначити, що згідно з наявними у матеріалах справи Технічним паспортом на виробничі будівлі по вул. Штабній,12, станом на 28.12.2010 р., та Технічним паспортом станом на 28.04.2011 р., власність на будівлю літ. Ю-3 не зареєстровано.

Щодо заперечень відповідача суд також вважає за необхідне зазначити, що невиконання ним умов Попереднього договору щодо укладення договору купівлі-продажу на спірний об'єкт, враховуючи сплату позивачем повної його вартості, створює перешкоди власнику в реалізації свого права у повній мірі, як це передбачено ст. 319 Цивільного кодексу України. Так, ухилення відповідача від своїх зобов'язань щодо укладання основного договору позбавляє позивача можливості розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відтак, звертаючись з позовними вимогами у даній справі, позивач скористався передбаченим статтею 1 Господарського процесуального кодексу України способом захисту свого права шляхом пред'явлення позову про визнання права власності, керуючись при цьому ст. 392 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»(м.Бердянськ Запорізької області) задовольнити повністю.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на адміністративно-виробничу будівлю літ. Ю-3 зовнішніми розмірами 21,06х12,5м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:021:0040 площею 0,1294 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлектроПрогресс»(71100, м.Бердянськ Запорізької області, вул. Ля-Сейнська, 34, ідентифікаційний код 31708201, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.10.2012 р.