Справа № Провадження №11-1259/12 11/1090/6339/12 Головуючий у І інстанціїНечепоренко

Категорія42Доповідач у 2 інстанції Шроль

05.10.2012

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді -В.Р.Шроля,

суддів -А.М.Нагорного, В.М.Димарецького,

з участю прокурора В.П.Красківського,

потерпілої ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 09 липня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Рокитне Київської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, працюючий слюсарем Рокитнянської філії ПАТ „Київоблгаз", проживаючий в АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням на 1 рік права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік з покладенням на нього обов'язків - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися до них для реєстрації. Стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_1 15781,07 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 1765,44 грн. судових витрат за проведення судово-автотехнічної експертизи. Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він, 26.02.2012 року близько 18 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки ВАЗ-21099 державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в с. Житні Гори Рокитнянського району в напрямку центру села, що має по одній смузі руху транспортних засобів в кожному напрямку та лівостороннє заокруглення неподалік будинку №110, і в порушення вимог п. п. 2.9 „а", 1.3, 1.5, 2.3 „б", 11.2, 12.1, 34.1.1 ПДР проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, не рухався ближче до правого краю проїзної частини, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, що рухалася в попутному напрямку, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, посилаючись на те, що при обранні міри покарання судом не враховано обставин, які обтяжують покарання, а саме: тяжкі наслідки, завдані злочином, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Потерпіла в апеляції просить скасувати вирок та постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_2 до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та стягнути на її користь матеріальну шкоду в сумі 16739 грн. та 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування апеляції зазначає про те, що вирок в частині призначеного покарання підсудному та стягнення з нього заподіяної їй моральної шкоди за вчинений злочин не відповідає вимогам процесуального та матеріального права, оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин за обтяжуючих обставин -перебував в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив ПДР, а перед судовим засіданням у суді першої інстанції обіцяв відшкодувати матеріальну шкоду після постановлення вироку, але на час подання апеляції жодних дій не вчинив, тому вважає, що каяття підсудного є не щирим, належних висновків для себе він не зробив. В частині вирішення цивільного позову зазначає про те, що вона є дівчиною молодого віку і в результаті дій ОСОБА_2 стала інвалідом ІІ групи, пересувається за допомогою милиць і невідомо коли вона зможе вільно ходити, а отримана травма залишила свої сліди на її тілі на все життя, крім того буде відчувати час від часу головні болі та болі в нозі, що буде викликати не тільки фізичний біль, а й моральні страждання, що не було враховано у повній мірі судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілої, які підтримали апеляції, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляцій, перевіривши матеріали справи, заслухавши виступи у судових дебатах прокурора, потерпілої та засудженого, а також останнє слово засудженого, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція потерпілої підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість засудженого у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій стверджується матеріалами справи і не оспорюється учасниками процесу в апеляційному порядку.

Правова кваліфікація дій ОСОБА_2 судом першої інстанції за ч.2 ст.286 КК України є правильною і не оскаржена.

Покарання засудженому визначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, у тому числі і з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_2, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, думки потерпілої та прокурора щодо його виду та розміру.

Доводи апеляції прокурора та потерпілої про неврахування судом обтяжуючих покарання засудженого обставин спростовується змістом вироку, у якому прийнято до уваги така обставина як вчинення ОСОБА_2 злочину у стані сп'яніння, а обставина у вигляді заподіяння тяжких наслідків охоплена диспозицією ч.2 ст.286 КК України.

Апеляцій в частині неправильного застосування кримінального закону, зокрема ст.75 КК України, учасниками судового розгляду не подано.

Вимоги апеляції потерпілої про неправильне визначення судом розміру матеріальної шкоди не можуть бути задоволеними, оскільки доводів на підтвердження таких вимог потерпілою не наведено.

Проте, доводи апеляції потерпілої про неналежне визначення судом першої інстанції грошового еквівалента заподіяної їй моральної шкоди є слушними. Так, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не були враховані наслідки злочинних дій засудженого, такі як: отримання потерпілою ІІ групи інвалідності у молодому віці, необхідність тривалого відновлення стану свого здоров'я, що значно поглиблює її моральні страждання.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про обґрунтованість позовних вимог потерпілої, що визначила грошовий еквівалент своїх моральних страждань у розмірі 100 000 грн., у зв'язку з чим вирок підлягає зміні.

Інших підстав для зміни чи скасування вироку колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Апеляцію потерпілої задовольнити частково.

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 09 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 100 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок залишити без зміни.

Суддя: підпис Суддя: підпис Суддя: підпис