Справа № 209/1196/12 Провадження № 22-ц/0290/2815/2012Головуючий в суді першої інстанції:Проць В.А.

Категорія: 27 Доповідач: Матківська М. В.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 01 жовтня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів : Шемети Т.М., Войтка Ю.Б.

При секретарі : Богацькій О.М.

За участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про звернення стягнення, -

В с т а н о в и л а :

У березні 2012 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про звернення стягнення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного 16 вересня 2008 року, з терміном дії до 16 вересня 2012 року, кредитного договору відповідач ОСОБА_4 отримав 43 742,10 доларів США на споживчі цілі. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Приватбанк»і ОСОБА_3 16 вересня 2008 року уклали договір іпотеки, за умовами якого відповідач ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно -цілий житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 116,8 кв. м., що знаходить по АДРЕСА_1 Вінницької області і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 21.08.2008 року, виданого Сокілецькою сільською радою Козятинського району.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання щомісячно вносити платежі в рахунок погашення заборгованості. В порушення умов договору він своє зобов'язання припинив виконувати, у зв'язку із чим допустив заборгованість, яка станом на 24.02.2012 року склала 103 189,45 доларів США, із яких 41 301,60 доларів США заборгованість за кредитом; 12 218,70 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 281,75 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 41 443,81 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 5.3 кредитного договору -31,30 долари США штраф (фіксована частина) і 4 912,29 доларів США (процентна складова). Тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на будинок і земельну ділянку, що являється предметом договору іпотеки, шляхом продажу предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити ОСОБА_3 і інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, який являється предметом іпотеки, із зняттям з реєстраційного обліку в органах МВС України, до повноважень яких входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу цього будинку.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2012 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIKWGA0000000740 від 16.09.2008 року в розмірі 103 189,45 доларів США звернуто стягнення на жилий будинок загальною площею 116,8 кв. м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Вінницька область АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 16.09.2008 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за адресою: Вінницька область АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приватбанк»3 326,30 гр. понесених витрат на оплату судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, передчасно, без участі відповідачів і інших осіб в справі, при не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, без дослідження необхідних доказів.

Відповідач ОСОБА_4 рішення не оскаржив.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Його представник ОСОБА_6, діючи за договором про надання послуг від 28 вересня 2012 року, подав клопотання, яким просив призначену на 14 год. 00 хв. 1.10.2012 року дану цивільну справу відкласти, оскільки він приймає участь у розгляді двох інших справ у Козятинському міськрайонному суді.

Повідомлена причина неявки визнана судом неповажною (ч. 1 ст. 305 ЦПК України), тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився. Судова повістка надсилалася йому за адресою зазначеною у позовній заяві та в апеляційній скарзі, проте не була вручена по причині «за закінченням терміну зберігання».

Представник позивача заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити без зміни законне рішення суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі встановлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" 16.09.2008 року уклав із ОСОБА_4 кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у сумі 43 742,09 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення 16.09.2012 року. За умовами договору позичальник зобов'язався погашати кредит щомісячними платежами, які складаються із заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії та інших витрат. Періодом сплати визначено (п. 8 договору) період з 10 по 15 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця у період сплати, коли позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 254,69 доларів США згідно графіка погашення (додаток № 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що включає заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а. с. 15-19).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_4 кредитного договору, ПАТ «Приватбанк»з однієї сторони та ОСОБА_3 (іпотекодавець), який виступає майновим поручителем ОСОБА_4 (позичальником), з іншої сторони, 16 вересня 2008 року уклали договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: цілий житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 116,8 кв. м., житловою площею 56,5 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 Вінницької області і належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 21.08.2008 року. Інвентаризаційна балансова вартість майна згідно довідки-характеристики КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»від 25.08.2008 року становить 333 821 гр. (п. 35.3 договору іпотеки). У п. 35.5 цього договору зазначено, що сторони визначили вартість предмета іпотеки, яка складає 290 964,02 гр. Згідно із п.18.8.1 іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. (а. с. 20-22).

Починаючи з лютого 2009 року взяте на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_4 належним чином перестав виконувати, у зв'язку із чим допустив заборгованість, яка станом на 24.02.2012 року склала 103 189,45 доларів США, яка складається із: 41 301,60 доларів США заборгованості за кредитом, 12 218,70 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 281,75 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 41 443,81 долари США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3 кредитного договору: 31,30 доларів США -штраф (фіксована частина) і 4 912,29 доларів США -штраф (процентна складова) (а. с. 11-12).

На виконання вимог ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» ПАТ КБ «Приватбанк» 23.02.2012 року за № 20/7-275 і № 20,7-274 надіслав боржнику ОСОБА_4 та іпотекодавцю ОСОБА_3 письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначив зміст порушених зобов'язань і попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги та про добровільне виселення із житла (а. с. 23, 25).

Вимога вручена адресатам: ОСОБА_4 і ОСОБА_3 28 лютого 2012 року (а. с. 24, 26).

У встановлений законом тридцятиденний строк боржник та іпотекодавець не прийняли мір для виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 572 ЦК України надає право кредитору у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 589 ЦК України і ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Виходячи із встановлених по справі обставин та з урахуванням норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, яким являється жилий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 Вінницької області і на праві власності належить іпотекодавцю ОСОБА_3

Позовна вимога про звернення стягнення на земельну ділянку не підлягає до задоволення за таких підстав.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку»визначено поняття іпотеки. Іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Предметом іпотеки за статтею 5 Закону України «Про іпотеку»можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно може бути зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи нерухоме майно -земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_1 не знаходиться у володінні іпотекодавця ОСОБА_3 і не належить йому на праві власності.

Така обставина підтверджується поясненнями представника позивача у судовому засіданні, а також змістом договору іпотеки від 16 вересня 2008 року, де у п. 35.4 зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований будинок не приватизована. Іпотекодавець на протязі 360 днів з дати посвідчення договору іпотеки повинен зареєструвати земельну ділянку згідно з чинним законодавством (якщо така реєстрація не здійснюється безпосередньо іпотекодержателем за дорученням іпотекодавця) та отримати акт про право власності на земельну ділянку ( а. с. 22).

Відповідач ОСОБА_3, являючись іпотекодавцем, не виконав цих вимог договору іпотеки та не отримав Державного акта про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців, за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За статтею 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення проводиться у порядку, встановленому законом на підставі статті 109 ЖК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці, зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Звертаючись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач, одночасно у позовній заяві просив виселити із будинку ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (а. с. 7).

Судом першої інстанції не встановлено мешканців, які проживають у жилому будинку.

Із матеріалів цивільної справи, зокрема, із доводів апеляційної скарги та доданих до неї документів: копії довідки Сокілецької сільської ради № 228 від 15.03.2011 року (а. с. 68), копії витягу із домової книги для реєстрації громадян, які проживають у АДРЕСА_1 (а. с. 69-70), копії свідоцтва про народження ОСОБА_8 (а. с. 67) вбачається, що у спірному будинку проживають та з 2.03.2011 року зареєстровані: відповідач ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_9 і їх малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Проживаючу і зареєстровану у будинку ОСОБА_9 і одночасно як законного представника малолітнього ОСОБА_8, позивач у позовній заяві не зазначив відповідачем, не заявив до неї позовних вимог. Також до неї не заявлялися вимоги про добровільне звільнення житла на підставі вимог ч. 1 ст. 35, ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»і ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 у даному будинку не проживає і не зареєстрований, а значиться зареєстрованим АДРЕСА_2, про що свідчить копія паспорта, надана позивачем (а. с. 30).

Відповідач ОСОБА_4, будучи зареєстрованим за адресою знаходження будинку, у ньому не проживає, про що свідчать матеріали справи, а саме: повернута без вручення судова кореспонденція із зазначенням причини не вручення: «за зазначеною адресою не проживає»(а. с. 50, 60).

Доказів, які б свідчили про осіб, які проживають та зареєстровані у спірному будинку позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Її частина 4 зобов'язує суд сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Стаття 60 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк»у своїй позовній заяві не зазначив відповідачами всіх осіб поіменно, яких він просить виселити із спірного будинку (а. с. 3-8).

При цьому, він одночасно із подачею позовної заяви з вимогою про виселення ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, подав 28.03.2012 року до суду клопотання про витребування судом довідки про склад сім'ї та реєстрацію осіб за адресою предмета іпотеки (а. с. 9-10), яке було задоволено судом 20.04.2012 року у вигляді направлення запиту за № 6530 на ім'я Сокілецького сільського голови з проханням комісійно перевірити із складенням відповідного акту, чи зареєстровані й проживають ОСОБА_3 або будь-хто з інших осіб в будинку, що є предметом іпотеки, який знаходиться по АДРЕСА_1 та надати відповідну довідку про всіх осіб, які проживають за цією адресою (а. с. 43).

Відповідь на даний запит у матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Представник позивача, користуючись своїми процесуальними правами, з'явився в суд у день розгляду справи - 16 травня 2012 року, про те, не з'явився у судове засідання, подавши в цей день заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, підтримавши позов і не заперечуючи проти заочного розгляду справи (а. с. 52).

16 травня 2012 року проведено судове засідання у відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі (а. с. 54) та ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що прийняте судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог у частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку, постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а отже є незаконним, що відповідно до п. 4 частини 1, частини 2, частини 3 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування його в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 109 ЖК України, ст. 572, 575, 589 ЦК України, ст. 33, 35, 39, 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2012 року в частині звернення стягнення на земельну ділянку і в частині виселення скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та про виселення, відмовити.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Копія вірна: