ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2012 року Справа № 1/5005/3956/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Тупицький О.М.,
секретар судового засідання -Чумак А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Майний Д.В., довіреність від 21 травня 2012 року №77;
від відповідача-1 -Муравський В.В., довіреність від 02 березня 2011 року №468-О;
від відповідача-2 -Федулов С.Є.; протокол від 30 травня 2007 року № 1;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзукртранс", м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2012 року у справі №1/5005/3956/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзукртранс"
до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ
Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп", м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним частини пунктів додаткової угоди від 27 березня 2008 року №1 до кредитного договору від 27 червня 2007 року №1549, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2012 року у справі №1/5005/3956/2012 (суддя Рудь І.А.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Союзукртранс" про визнання частково недійсними п.п.А.5 та 2.2.12 додаткової угоди від 27 березня 2008 року №1 до кредитного договору від 27 червня 2007 року №1549.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсними оскаржуваних пунктів додаткової угоди до кредитного договору за вказаними позивачем обставинами.
Не погодившись з рішенням, позивач ТОВ "Союзукртранс" оскаржив в апеляційному порядку з підстав невідповідності викладених у рішенні місцевого господарського суду висновків обставинам справи, недоведеності встановлених судом обставин, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального. Позивач просить рішення скасувати повністю та прийняти нове про задоволення його позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що договорами поруки від 27 червня 2007 року поручителями надана порука у забезпечення виконання ТОВ "Союзінвестгруп" зобов'язань за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 1549, поруки ж у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за додатковою угодою №1 від 27 березня 2008 року не надавалося і відповідних договорів не укладалося. Спірними частинами п.п.А.5 та 2.2.12 додаткової угоди №1 до кредитного договору вирішено права та обов'язки фізичних та юридичних осіб, які не є стороною правочину. Вважає, що зобов'язання позивача та інших фізичних осіб за договорами поруки від 27 червня 2007 року припинилися на підставі ч.4 ст.604 ЦК України у зв'язку з новацією кредитного договору від 27 червня 2007 року №1549.
Відповідач-2 -ТОВ "Союзінвестгруп" підтримує апеляційну скаргу за викладених в ній обставинами.
Позивач -ПАТ КБ "Приватбанк" проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданих запереченнях зазначає, що кредитний договір та додаткова угода укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, при укладенні додаткової угоди №1 пункти та умови, викладені в самому кредитному договорі, не змінилися, а додаткова угода є невід'ємною частиною кредитного договору.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів справи, 27 червня 2007 року між відповідачем-1 -ПАТ КБ "Приватбанк" -(банк) та відповідачем-2 -ТОВ "Союзінвестгруп" (позичальник) укладено кредитний договір № 1549 /а.с.15-18 т.1/, предметом якого є надання банком позичальнику строкового кредиту в сумі 740000 доларів США на цілі -придбання нерухомості, зі строком повернення кредиту 27 березня 2008 року та зі сплатою позичальником за користування кредитом процентів у розмірі 15% річних, а при порушенні позичальником якогось із зобов'язань з погашення кредиту -у розмірі 30% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п.А.1, А.2, А.3, А.6, А.7 кредитного договору). Відповідно до п.А.8 договору датою уплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця , починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.3; при несплаті процентів у вказаний строк вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п.2.3.2). В п.А.9 кредитного договору відповідачами передбачено сплату позичальником банку винагороди за відкриття позичкового рахунку у розмірі 500 грн. у день укладення кредитного договору.
Також, 27 червня 2007 року, у забезпечення виконання позичальником своїх обов'язків за вказаним кредитним договором між відповідачем-1 -ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та засновниками позичальника -ТОВ "Союзукртранс", Майним Д.В., Федуловим С.Є., Дінкевич М.Г., з кожним окремо, укладено договори поруки /а.с.24, 26, 28, 30 т.1/, предметом яких є надання поруки поручителями перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп" своїх обов'язків за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 1549, згідно якому кредитор надав боржнику кредит в сумі 740000 доларів США, а боржник зобов'язаний: повернути кредит в строк до 27 березня 2008 року, сплачувати за його користування 15% річних в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту -сплачувати 30 % річних в дату сплати процентів, зазначених вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Згідно п.2 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Відповідно до п.4 договорів поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. В п.3 договорів поруки відзначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
В п.А.5 кредитного договору від 27 червня 2007 року його сторонами зазначено, що зобов'язання позичальника забезпечуються договорами іпотеки № 1549/ДЗ від 27 червня 2007 року, договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 27 червня 2007 року, договорами поруки від 27 червня 2007 року.
В п.2.2.12 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника належно оформити договір іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, договір страхування заставного майна, а також надати інші необхідні документи -поруки засновників
27 березня 2008 року сторонами кредитного договору ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Союзінвестгруп" укладеного додаткову угоду № 1 до кредитного договору/а.с.19-22 т.1/, якою кредитний договір №1549 від 27 червня 2007 року викладено у новій редакції, зокрема, внесені зміни до розділу А «Суттєві умови кредитування».
Згідно п.А.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди вид кредиту -строковий кредит (невідновлювальна кредитна лінія); ліміт даного кредитного договору -740000 доларів США, на наступні цілі -придбання нерухомості (п.А.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди); п.А.3 -строк повернення кредиту згідно Графіку зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору); п.А.6 -за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12,6 % річних.
В п.А.10 кредитного договору в редакції додаткової угоди обумовлено, що позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,2% від встановленого ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, вказаної в п.А.2, у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається у гривневому еквіваленті, винагорода сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату розрахунку. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється в дату сплати.
Доповнено кредитний договір п.А.11, яким передбачено сплату позичальником банку винагороди за управління фінансовим інструментом в сумі 74740 грн. відповідно до встановленого графіку, що складає 2% від суми ліміту кредитної лінії у гривневому еквіваленті, встановленому п.А.2 цього договору. Винагорода сплачується банку щомісячно в дату сплати процентів, починаючи з дати підписання цього договору. Сплата винагороди здійснюється у гривні.
Також, 27 березня 2008 року відповідачем-1 -ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Союзукртранс", Майним Д.В., Федуловим С.Є., Дінкевич М.Г., з кожним окремо, укладено додаткові угоди до договорів поруки від 27 червня 2007 року, яким п.1 договорів поруки викладено в наступній редакції:
«1. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп" (боржник) своїх обов'язків за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 1549, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 740000 доларів США, а боржник зобов'язався повернути кредит у строки згідно графіку зменшення поточного ліміту, згідно п.А.3 кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту 25 березня 2009 року, сплачувати за його користування 12,6 % річних у дату сплати процентів, якою є 25 число кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту -сплачувати 30% в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.»/а.с.25, 27, 29, 31 т.1/.
27 квітня 2012 року позивач ТОВ "Союзукртранс" звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними частини п.А.5 додаткової угоди від 27 березня 2008 року №1 до кредитного договору від 27 червня 2007 року №1549 у частині -зобов'язання позичальника забезпечуються договорами поруки від 27 червня 2007 року, та частини п.2.2.12 додаткової угоди від 27 березня 2008 року №1 до кредитного договору від 27 червня 2007 року №1549 у частині -зобов'язання позичальника надати необхідні документи щодо поруки засновників.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при укладенні додаткової угоди № 1 відповідачі припинили зобов'язання за кредитним договором від 27 червня 2007 року, замінивши його новим зобов'язанням, а поручителі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань за додатковою угодою № 1 не укладали і згоди на забезпечення виконання зобов'язань за додатковою угодою №1 не надавали, тому за виконання ТОВ "Союзінвестгруп" зобов'язань перед ПАТ "Приватбанк" не відповідають, у зв'язку з чим положення спірних п.п.А.5 та 2.2.12 додаткової угоди № 1 порушують права третіх осіб -засновників позичальника та поручителів за договорами поруки від 27 червня 2007 року та є недійсними.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст.345 ГК України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій саме формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 27 червня 2007 року №1549 та додаткова угода до нього від 27 березня 2008 року №1 укладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками, містять умови щодо мети, суми, строку надання кредиту, порядку видачі кредиту та його погашення, плати за користування кредитом, відсоткової ставки, забезпечення зобов'язань, обов'язки, права і відповідальність сторін тощо.
Вищевказане свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, кредитний договір та додаткова угода до нього укладені на підставі вільного волевиявлення сторін, якими погоджені усі умови та положення.
При укладенні додаткової угоди № 1 її сторонами змінені умови кредитного договору від 27 червня 2007 року №1549, що не суперечить вимогам закону та не свідчить про припинення зобов'язань за кредитним договором або заміну зобов'язань. Як встановлено у розділі 2 додаткової угоди № 1, вона є невід'ємною частиною кредитного договору від 27 червня 2007 року №1549. Посилання позивача на положення ч.2 ст.604 ЦК України судова колегія визнає неспроможними.
Укладаючи договори поруки з банком 27 червня 2007 року у забезпечення виконання ТОВ "Союзінвестгруп" зобов'язань за кредитним договором №1549, поручителі зобов'язалися відповідати перед банком у повному обсязі солідарно з позичальником за виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором.
Додатковими угодами від 27 березня 2008 року до договорів поруки внесені зміни з урахуванням змін до кредитного договору, внесених додатковою угодою № 1, що фактично є погодженням поручителями умов кредитного договору у зміненій редакції.
Твердження позивача про порушення укладенням додаткової угоди №1 прав поручителів та припинення зобов'язань поручителів за договорами поруки не відповідають фактичним обставинам справи та положенням закону і судовою колегією відхиляються як необґрунтовані.
Також судова колегія визнає безпідставними посилання представника позивача в судовому засіданні про неправомірність внесення змін та встановлення нових умов кредитування без згоди поручителів, зокрема щодо виду кредитування, збільшення строку користування кредитом, визначення графіку погашення кредиту, зміни процентної ставки, введення винагороди за кредитне обслуговування у розмірі 0,2 % від суми кредиту та винагороди за управління фінансовим інструментом в сумі 74740 грн., оскільки вказані зміни і доповнення погоджені поручителями при укладенні додаткових угод від 27 березня 2008 року до договорів поруки, якими встановлено відповідальність поручителя за виконання позичальником зобов'язань, в тому числі, з повернення кредиту у сумі 740000 доларів США, у строки згідно графіку зменшення поточного ліміту, визначеного п.А.3 кредитного договору, з кінцевим терміном повернення кредиту 25 березня 2009 року, сплатою 12,6 % річних процентів, а у випадку порушення строків повернення кредиту -30%, а також сплати інших платежів, в тому числі винагороди, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.
Що стосується п.п.А5 та 2.2.12 кредитного договору, то додатковою угодою від 27 березня 2008 року №1 їх умови викладені в такій самій редакції, як і у кредитному договорі, без жодних змін.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Союзукртранс", оскільки підстави для визнання недійсними оспорюваних пунктів додаткової угоди №1 за наведеними позивачем обставинами відсутні.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, та судовою колегією відхиляються як необґрунтовані.
Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2012 року у справі № 1/5005/3956/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзукртранс" -без задоволення.
Повний текст постанови підписано -«01 » жовтня 2012р.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
О.М.Тупицький