ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16. | тел. 230-31-77 |
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
"09" жовтня 2006 р. № 02-03/
Суддя Карпечкін Т.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства науково-виробничої фірми “Екологічна ініціатива”, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімакс”, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 07.10.2006 р. Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства науково-виробничої фірми “Екологічна ініціатива” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімакс” про витребування майна з чужого незаконного володіння та заява б/н від 07.10.2006 р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій.
Вищевказана позовна заява підлягає поверненню, оскільки подана з порушенням п. 3 ст. 57 ГПК України, а саме: до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про витребування майна, ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.
Згідно пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В резолютивній частині вказаної позовної заяви позивач зазначає дві вимоги: майнову вимогу, а саме - витребування майна з чужого незаконного володіння, не конкретизуючи при цьому, яке саме майно потрібно витребувати та немайнову вимогу, а саме - визнання недійсним всіх правочинів щодо відчуження спірного майна, не конкретизуючи, які саме правочини потрібно визнати недійсними.
Позивачем ціна позову в позовній заяві не визначена, а в якості доказу сплати державного мита до позовної заяви подано квитанцію № 121 від 07.10.2006 р., згідно якої державне мито сплачено лише за немайнову вимогу у розмірі 85,00 грн., що не відповідає вимогам п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Таким чином, квитанція № 121 від 07.10.2006 р. про перерахування державного мита у сумі 85,00 грн. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Суд розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій, дійшов висновку про необхідність залишення заяви без розгляду з наступних підстав.
Заявником в вищезазначеній заяві майно, щодо якого заявник просить заборонити вчинення певних дій, не конкретизовано. В резолютивній частині заяви заявник просить накласти арешт на майно. Таким чином з заяви не зрозуміло який захід забезпечення позову просить вжити заявник: чи заборону відповідачеві вчиняти певні дії; чи заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову; чи накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Також заявником в заяві не вірно застосовано законодавство, а саме: посилання як на норми ст. 431 ГПК України (підстави вжиття запобіжних заходів) так і на норми ст. 67 ГПК України (заходи до забезпечення позову).
Враховуючи викладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву, додані до неї документи та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Карпечкін Т.П.