РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"01" жовтня 2012 р. Справа № 11/994
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гулова А.Г. ,
суддя Маціщук А.В.
за участю представників сторін:
позивача: Чирська А.С.;
відповідача: Вознюк Л.С., Сіра А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Чирської Аліни Стефанівни
на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р.
у справі № 11/994 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Чирської Аліни Стефанівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство сфери послуг "Елегант"
про стягнення 650000 грн. вартості частки в товаристві та 10588 грн. належної частини прибутку
ВСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. у справі № 11/994 (суддя Маріщенко Л.О.) відмовдлено у задоволенні позову Чирської Аліни Стефанівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство сфери послуг "Елегант" про стягнення 650000 грн. вартості частки в товаристві та 10588 грн. належної частини прибутку.
При виненесенні вищезазначеного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі приватизації державного комунального підприємства ательє мод "Елегант" від 05.08.93 р. №75, та згідно з рішенням засновників від 29.11.93 р. № 4 засновано ТОВ ПСП "Елегант". Одним із засновників даного товариства являється позивач.
Судом першої інстанції було встановлено, що 30.06.06р. позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про розгляд на загальних зборах заяв від 16.09.05р. та від 12.11.05р. про намір вийти зі складу товариства.
При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано положення ст. ст. 116, 148 ЦК України, ст. ст. 4, 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", ст. ст. 10, 54 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 5.1.3 п. 5.1 статуту ТОВ "Підприємство сфери послуг "Елегант".
З урахуванням положень наведеного законодавства, місцевий суд зазначив, що для реалізації свого права виходу з товариства учасник має подати нотаріально посвідчену заяву, в якій заявити про свій вихід з товариства. Тоді як позивачем не подано доказів, які б свідчили про те, що така заява була подана.
Замість подання заяви про вихід з товариства в установленому законом порядку, Чирська А.С. подала заяву про виплату їй вартості частки в статутному фонді товариства.
Згідно наданого відповідачем суду розрахунку належної Чирській А.С. частки майна при виході зі складу товариства її сума складає 0, 976 тис. грн., а оскільки товариство у 2006 році одержало збиток в сумі 5,9 тис. грн. виплата частини прибутку позивачу неможлива.
Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не є такою, що вийшла в установленому законом порядку з товариства, тому її вимоги про стягнення вартості належної їй частки в майні товариства та стягнення частини прибутку є безпідставними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Чирська А.С. звернулась з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. у справі № 11/994 скасувати, апеляційну скаргу задоволити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Відмову в задоволенні позову суд мотивує тим, що для реалізації свого права на вихід з товариства учасник має подати нотаріально посвідчену заяву.
Скаржник зазначає, що заяви про вихід подавались позивачем відповідно до ст. 148, ст. 116 ЦК України, де немає чітких вказівок про подачу нотаріально посвідченої заяви.
В п. 3.5 рекомендацій Вищого господарського суду від 28.12.2007 р. № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" подання заяви про вихід є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства.
Апелянт стверджує, що учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю (у випадку відсутності рішення загальних зборів) - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом для повідомлення про вихід з товариства. Тобто, в п. 3.5 рекомендацій Вищого господарського суду від 28.12.2007 р. №04-5/14 теж немає чітких вказівок про подачу нотаріально посвідченої заяви.
Скаржник зазначає, що Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що у разі державної реєстрації змін до статуту додатково подається нотаріально посвідчена копія заяви про вихід зі складу засновників. Тобто, нотаріально посвідчена копія заяви подається у разі досягнення консенсусу: домовленості з ТОВ ПСП "Елегант" відповідно ст. 148 ЦК України чи рішення суду у разі звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства, коли відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦК України звернення стягнення до суду припиняє його участь у товаристві.
На підставі вказаного, скаржник стверджує, що його вихід з товариства призводить до виплати ТОВ ПСП „Елегант" вартості частки позивача в товаристві. Проте, з цим можуть виникнути проблеми, оскільки товариство ігнорує нормативні положення, визначені ст. ст. 148, 358 ЦК України.
Враховуючи вказані вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити в повному обсязі.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вважаючи їх помилковими та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наступними обставинами.
Доводи позивача базуються на нормах права, які регламентують відносини не пов'язані з корпоративними правами.
Посилання позивача на те, що вона неодноразово повідомляла товариство про свій вхід з нього, а її заява безпідставно не розглядалася не відповідають дійсності.
Згідно п. 6.11 Статуту будь-хто з учасників товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю чи частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належно йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Відповідач звертає увагу на те, що жодної заяви від позивача, датованої 16 вересням 2005 року, на адресу товариства не надходило, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, жодна із заяв не містила повідомлення позивача про вихід з товариства, а лише вказувала на бажання позивача отримати кошти від товариства.
Вихід учасника з товариства призводить до припинення його участі в товаристві і внесення відповідних змін до статуту, тому заява про вихід має містити чітку вказівку на те, що учасник виходить з товариства, а не має бажання вийти.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі державної реєстрації змін до статуту, пов'язаних із зміною складу учасників у зв'язку із виходом додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників).
Таким чином, відповідач зазначає, що законом передбачено, що заява про вихід з товариства має бути посвідчена нотаріально.
Отже, на підставі вказаного вище, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до вимог закону, а апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою, у зв'язку з чим в задоволенні останньої слід відмовити.
1 жовтня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним рахує, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. у справі № 11/994 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов з врахуванням уточнень до апеляційної скарги, які подані до судового засідання 01.10.2012 р. (Т.2 а.с.74).
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство сфери послуг "Елегант" та представник відповідача в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 р. Чирській А.С. було відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. у справі № 11/994 та прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. на підставі п. 4 розпорядження Вищого господарського суду України № 23-р від 16.08.2010 р. з урахуванням змін, внесених розпорядженням ВГСУ № 45-р від 09.12.2010 р., матеріали справи № 11/994 було передано до Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2011 р. у справі № 11/994 було прийнято апеляційну скаргу Чирської Аліни Стефанівни на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. у справі № 11/994 до свого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що Чирська А.С. звернулась з позовом до суду першої інстанції, в якому просила стягнути з відповідача вартість своєї частки в товаристві 650 000 грн. станом на 2010 рік та належну їй частину прибутку з вересня 2005 р. по червень 2010 р. в сумі 10588 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що на підставі приватизації державного комунального підприємства ательє мод "Елегант" від 05.08.93 р. № 75 та згідно з рішенням засновників від 29.11.93 р. № 4 засновано ТОВ ПСП "Елегант".
Одним із засновників даного товариства являється позивач.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем було подано відповідачу заяву від 06.09.2005 р., зі змісту якої вбачається, що позивач бажає вийти зі складу учасників ТОВ ПСП "Елегант" з виплатою належної йому частки статутного фонду товариства з врахуванням коефіцієнта інфляції на день виплати, а також виплатити належний прибуток (Т.1, а.с. 12).
Окрім того, із заяви позивача від 12.11.2005 р. вбачається, що позивач повідомив відповідача про намір продати свою частку за 100000 грн. (Т.1 а.с.13,14).
Згідно заяви від 23.01.2006 р. позивач тимчасово відкликав свою заву про вихід зі складу ТОВ ПСП "Елегант" (Т.1, а.с. 15).
30.06.2006 р. позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про розгляд на загальних зборах заяв від 16.09.05 р. та від 12.11.05р. про намір вийти зі складу товариства (Т.1, а.с. 16, 49).
Зі змісту зазначених вище заяв вбачається, що Чирська А.С. лише виявила намір вийти зі складу товариства та отримати вартість частки статутного фонду. Проте, чітко не вказала про свій вихід з товариства та про виключення зі складу учасників товариства в зв'язку з таким виходом.
Тобто, такі заяви за своїм змістом не можуть бути прийняті як такі, що свідчать про вихід учасника з товариства. Окрім того, заяви подані на ім'я директора ТОВ "Елегант", а не загальних зборів.
Вирішуючи питання про те, чи було дотримано позивачем встановлений законом порядок виходу учасника із товариства, суд апеляційної інстанції враховує наступні нормативні положення діючого законодавства.
Відповідно до п.п. 5.1.3 п. 5.1 статуту ТОВ "Підприємство сфери послуг "Елегант" та п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства має право вийти в установленому порядку з товариства.
Згідно приписів статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом вийти з товариства.
Вихід учасника з товариства призводить до внесення змін до установчих документів цього товариства.
Аналогічні за змістом норми містяться в ст. 88 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 вказаного вище Закону у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи державному реєстратору подається нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги рекомендації Вищого господарського суду від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", п. 3.5. яких передбачено, що учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.
Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.
Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Таким чином, із системного аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що право на отримання частини майна в позивача може виникнути лише у разі виходу учасника з товариства.
При цьому, Чирська А.С. на момент вирішення спору судом першої та апеляційної інстанцій залишається учасником Товариства, що також підтверджено в судовому засіданні 01.10.2012р. директором ТзОВ "Елегант" Вознюк Л.С.. Тобто, товариством не було прийнято рішення про виключення учасника (позивача) з товариства, так як позивачем не було подано жодної належним чином оформленої заяви про свій вихід з товариства.
У зв'язку із вказаним, відсутні правові підстави вважати позивача таким, що вийшов зі складу учасників товариства.
Реалізуючи своє право на вихід з товариства, учасник повинен подати належним чином нотаріально зівірену заяву учасника про вихід з товариства.
Окрім того, волевиявлення учасника стосовно виходу із товариства полягає в тому, що при його реалізації повинні існувати умови для реєстрації змін в установчих документах товариства без участі особи, яка виявила волю на вихід із товариства.
Реєстрація змін відбувається за умови надання, зокрема, документів, що передбачені ч. 3 ст. 29 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
На основі вказаного вище, формується висновок про те, що фізична особа при реалізації свого права на вихід з товариства повинна в обов'язковому порядку подати нотаріально посвідчену заяву про свій вихід з товариства.
Натомість, суд апеляційної інстанції не встановив жодних обставин у даній справі, які перешкоджали б позивачу вчинити дії стосовно подання нотаріально посвідченої заяви про свій вихід з товариства.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачем було дотримано вимоги закону при зверненні до товариства із заявами, в яких останній виявив намір вийти із товариства.
Крім того, заяви позивача від 06.09.2005 р. та від 12.11.2005 р. про вихід зі складу учасників товариства не оформлені належним чином, як того вимагає закон при реалізації учасником свого права на вихід з товариства.
В той же час Чирська А.С., в подальшому не позбавлена права вийти з товариства та отримати частку у його майні, належним чином оформивши заяву про вихід та виплату частки.
Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що правові підстави для задоволення позовних вимог у даній справі відсутні, як таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідає встановленим обставинами справи та не суперечить вимогам діючого законодавства.
В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в порядку ст. 104 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. у справі № 11/994 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Чирської А.С. - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. у справі № 11/994 залишити без змін, а апеляційну скаргу Чирської Аліни Стефанівни - без задоволення.
2. Справу № 11/994 надіслати в господарський суд Житомирської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.