УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "06" листопада 2006 р. Справа № 16/51-Д
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Гансецького В.П.
при секретарі Байдала І.Г.
за участю представників сторін
від позивача: Шарий С.В., дов. №21/Ш/10 від 05.04.06р.;
від відповідача 1: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;ОСОБА_2, дов. НОМЕР_2;
від відповідача 2: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Житомирі (м.Житомир)
до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м.Житомир);
2. Приватного підприємства "Ельф" (м.Житомир)
про визнання усного договору недійсним та стягнення 60635,60 грн.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним усного договору з продажу товару, укладеного між підприємцем ОСОБА_1 і ПП "Ельф" на підставі ст.49 ЦК УРСР із застосуванням відповідних реституційних наслідків, а саме стягнення з першого відповідача на користь держави в особі ДПІ у м.Житомирі вартості отриманого за оспорюваним договором товару на загальну суму 60635,60 грн. та стягнення з другого відповідача на користь першого відповідача суми грошових коштів, отриманих у зв'язку з виконанням оспорюваного договору в сумі 60635,60 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Перший відповідач та його представник в судовому засіданні проти заявленого позову заперечують у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 26.05.06р. та поясненнях від 30.05.06р., зокрема зазначили, що оспорюваним договором не завдано шкоди державним інтересам, а також, що не всі установчі документи ПП "Ельф" були визнані недійсними рішенням Богунського районного суду м.Житомира.
Другий відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Нез'явлення представника другого відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи не є перешкодою для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Матеріали справи свідчать, що між відповідачами - підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством "Ельф" у 2002-2003 роках на підставі укладеної усної угоди (договору) відбулась поставка (відпуск) товарів. Так, ОСОБА_1 у вказаний період отримав від ПП "Ельф" товарів на загальну суму 358040,76 грн., що підтверджується:
- виписками з банківського реєстру про операції від: 13.01.03р., 17.01.03р., 07.02.03р., 10.02.03р., 14.02.03р., 21.02.03р., 27.03.03р., 03.04.03р., 10.04.03р., 21.04.03р., 24.04.03р., 08.05.03р., 21.05.03р., 27.05.03р., 02.06.03р., 12.06.03р., 13.06.06р., 06.06.03р., 03.07.03р., 15.07.03р., 07.08.03р., 13.08.03р., 26.08.03р., 11.09.03р., 16.09.03р., 17.09.03р., 19.09.03р., 23.09.03р., 26.09.03р., 29.09.03р., 02.10.03р., 13.10.03р.(а.с.9-24);
- платіжними дорученнями: НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9,НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26,НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32 (а.с.9-24);
- накладними: НОМЕР_33,НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_41, НОМЕР_42 (а.с.25-29);
- виписаними ПП "Ельф" податковими накладними: від 09.01.03р., 20.01.03р., 05.02.03р., 03.03.03р., 04.04.03р., 19.05.03р., 05.08.03р., 03.09.03р., 02.10.03р. (а.с.25-29);
- відображенням суми вказаної угоди суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 в книзі обліку придбаних товарів (робіт, послуг) (а.с.36-41, 124-129);
- податковими деклараціями з податку на додану вартість за 2003 рік (а.с.47-70).
Позивачем в позовній заяві зазначено, що протягом травня-жовтня 2003 р. підприємець ОСОБА_1 отримав (придбав) у ПП "Ельф" товару на суму 60635,60грн.
Зведеним розрахунком суми позову позивач зазначив, що за вказаний період травня-жовтня 2003 року ОСОБА_1 отримав від ПП "Ельф" товару на суму 60635,60грн. (а.с.108).
Надані відповідачем ОСОБА_1 докази, які не спростовані позивачем, свідчать, що в зазначений період травня-жовтня 2003 року ОСОБА_1 отримав від ПП "Ельф" товару на загальну суму 49250,40грн. (а.с.115,123-128).
Таким чином, зазначена позивачем сума оспорюваної угоди - 60635,60грн., до якої позивач просить застосувати двосторонню реституцію, не відповідає фактичним обставинам справи, отже є недоведеною перед судом.
Позивач в позовній заяві ставить вимогу про визнання недійсним укладеного між відповідачами усного договору відповідно до ст.49 ЦК УРСР як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та при наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Свої вимоги про визнання недійсним договору позивач обгрунтовує тим, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 26.10.05р. було визнано недійсними зміни до статуту ПП "Ельф", які зареєстровані Житомирським міськвиконкомом 12.05.03р., а також свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_43(а.с.35).
Отже, позивач вважає, що після визнання недійсними установчих документів другого відповідача - ПП "Ельф" позбавлено права набувати цивільних прав та обов'язків, оскільки вказане рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили 06.11.05р. Крім цього, дане підприємство згідно Акту про відсутність юридичної особи від 14.04.06р. (а.с.44) відсутнє за юридичною адресою і з моменту реєстрації не знаходилось.
Також в своїх позовних вимогах позивач посилається на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", згідно абз.2 п.11 яких, передбачено, що до угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на ... приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів...
А також на абз.2 п.19 вказаних Роз'яснень, згідно яких, у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 Цивільного кодексу незалежно від часу їх укладення.
Господарський суд не погоджується з позицією позивача, виходячи з наступного.
За змістом ст.49 ЦК УРСР, недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.
В матеріаліх справи містяться докази виконання спірної угоди обома відповідачами.
В обгрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ПП "Ельф". З цього випливає необхідність доведення такого протиправного умислу.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Наявності умислу в діях осіб, що діяли від імені ПП "Ельф" на укладання усного договору з продажу товарів з метою, що суперечить інтересам держави відповідачем не було доведено.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторони (сторін) угоди (п.11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року зі встановленими змінами "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними") означає, що сторона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
Для даних угод характерними є такі ознаки:
а) вчинення їх об`єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому. А тому у даному випадку наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально - економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб`єктивним наміром сторін порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або принаймі однієї) у формі умислу;
в) Факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи. А відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено належним чином - в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу.
Натомість, згідно повідомлення (довідки) позивача, у ПП "Ельф", як за 2003 рік так і станом на день подачі позову до господарського суду відсутні будь-які не погашені податкові зобов'язання (а.с.110,111,137).
А згідно проведених перевірок у підприємця ОСОБА_1(Акт НОМЕР_44, Акт від 08.12.03р.), порушень податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Ельф" не встановлено (а.с.77-83).
Також позивач не довів, що оспорюваний договір був укладений відповідачами з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави, а не з будь-якою іншою.
Незнаходження підприємства за юридичною адресою не є підставою вважати, що підприємство ухилялось від сплати податків на час укладання спірного договору.
Крім того, посилання відповідача на незнаходження ПП "Ельф за своєю юридичною адресою (Акт від 14.04.06р.) - а.с.44, судом до уваги не приймається, оскільки на момент взаємовідносин з ОСОБА_1 ПП "Ельф" знаходилось за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується листом позивача НОМЕР_45 (а.с.137).
На дату видачі податкових накладних Приватне підприємство "Ельф" перебувало на податковому обліку як платник податків, його установчі документи, свідоцтво про державну реєтрацію та свідоцтво платника податків за рішенням суду недійсними не визнавались.
Визнання рішенням від 26.10.05р. Богунського районного суду м.Житомира недійсними змін до статуту ПП "Ельф" ніяким чином не впливає на недійсність самого Статуту ПП "Ельф", який на час укладання та виконання оспорюваної угоди відповідав чинному законодавству.
Обгрунтування позову посиланням на рішення від 26.10.05р. Богунського районного суду м.Житомира суд вважає непереконливим, оскільки наявність умислу на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не може підтверджуватись лише зазначеним рішенням суду про визнання недійсними змін до статуту, а також свідоцтва платника податку на додану вартість.
Сам факт визнання вказаних документів ПП "Ельф" недійсними не тягне автоматично недійсність всіх угод, укладених цим підприємством, оскільки відсутні законодавчо визначені підстави для цього.
Крім того, судом враховується, що сама по собі оспорювана угода (договір) не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Об'єкти цієї угоди, тобто товар, не виключений законом з цивільного обороту, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень щодо його купівлі-продажу.
Господарський суд вважає також за необхідне зазначити наступне.
На час звернення позивача до господарського суду з позовною заявою та прийняття рішення у справі відсутні правові підстави для застосування ст.49 ЦК УРСР.
З першого січня 2004 року набрав чинності ЦК України і, відповідно, втратив чинність ЦК УРСР.
ЦК України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР. Новим ЦК України скасовано відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в дохід держави доходу, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст.228 ЦК України).
За змістом ч.2 ст.5 ЦК України, цей Кодекс має зворотню дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення оспорюваної угоди, але відсутні в ЦК України на день вирішення спору є неправомірним.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.02.06р. № 21-321во 05.
Таким чином, підсумовуючи викладене, господарський суд вважає, що з наданих позивачем доказів не вбачається заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору та відсутні інші правові підстави для визнання даного договору недійсним, що дає суду підстави вважати вимоги позивача необґрунтованими.
У зв'язку з цим, господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовляє.
Судові витрати у справі стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гансецький В.П.
Дата виготовлення постанови в повному обсязі 08.11.06р.
Віддрукувати: 4 прим.:
1 - у справу,
2-4 - сторонам.