Справа № 2-1071/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.

при секретарі Ауловій О.Г.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4- ОСОБА_5

представника третьої особи ПП «Тепличне»- Зелінецької Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову - Приватне підприємство "Тепличне", відділ Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", ОСОБА_3, ОСОБА_4, П'ята одеська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом та просить суд визнати дійсним укладений у простій письмовій формі 02 квітня 2011 року між ОСОБА_3, якій діяв на підставі довіреності та в інтересах ОСОБА_8, та позивачкою по цій справі ОСОБА_1 договір дарування земельної ділянки площею 0,5207 га під НОМЕР_1 на території Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Крім цього позивачка просить суд визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку.

У судовому засіданні позивачка та її представник адвокат ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та проти його задоволення заперечував.

Третя особа ОСОБА_3 та представники третіх осіб ОСОБА_4 та ПП "Тепличне" позов визнали та проти його задоволення не заперечували.

Представники відділу Держкомзему у Овідіопольському районі, Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", П'ятої одеської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явились.

Відділ Держкомзему у Овідіопольському районі та П'ята одеська державна нотаріальна контора звернулись до суду із заявами про розгляд справи у відсутності їх представників.

Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру" про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки свого представника суд не повідомило.

Вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, третьої особи ОСОБА_3, представників третіх осіб ОСОБА_4 та ПП "Тепличне", дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,5207 га під НОМЕР_1 на території Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.35).

16 лютого 2008 року ОСОБА_8 видала довіреність, відповідно до якої уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, підприємствах, установах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності з усіма необхідними повноваженнями з питань розпорядження всім її майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося та ведення всіх її справ, в тому числі (як зазначено у довіреності) "укладати всі дозволені законом правочини цивільно-правового характеру, зокрема договори купівлі-продажу, авансу, міни, застави (іпотеки), позики, оренди, позички, страхування, управління, кредитні, установчі, дарування гр.ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1".

Ця довіреність посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрована у реєстрі за №385. У зв'язку з хворобою ОСОБА_8, на її особисте прохання та у її присутності, а також у присутності нотаріуса довіреність була підписана ОСОБА_10 (а.с.31).

Згідно з поясненнями третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні ця довіреність була видана йому ОСОБА_8 у тому числі з метою забезпечення можливості відчуження належного їй майна саме на користь позивачки ОСОБА_1.

02 квітня 2008 року між ОСОБА_3, якій діяв на підставі довіреності та в інтересах ОСОБА_8, та позивачкою по цій справі ОСОБА_1 у простій письмовій формі був укладений договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_8, діючи через свого представника ОСОБА_3, подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5207 га під НОМЕР_1 на території Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.63).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2, виданим Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м.Одеси (а.с.56).

Згідно з ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування є особливою формою односторонніх договорів, який опосередковує безоплатну передачу майна в власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої сторони (обдарованого).

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК України) та державній реєстрації (ст. 334 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала

обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

У обґрунтування позову позивачка посилалася на положення ст. 220 ЦК України, яка не застосовується до односторонніх договорів, тому й не підлягає застосуванню до спірних правовідносин по цій справі.

Поряд з цим, ст.182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації як прав на нерухомість, так і правочинів щодо нерухомості.

Державна реєстрація договору про відчуження майна та державна реєстрація права власності на нерухому річ є окремими видами реєстрації.

Державна реєстрація правочинів проводиться на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, відповідно до п. 2 якого реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Суд вважає, що норма ч.2 ст.219 ЦК України не застосовується

щодо правочинів дарування нерухомого майна, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Під час розгляду справи встановлено, що договір дарування 02 квітня 2008 року не був зареєстрований нотаріально, що свідчить про те, що державну реєстрацію цього правочину також здійснено не було, тому цей договір не можна вважати укладеним.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п.13 своєї постанови від 06 листопада 2009 року N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Але вирішуючи даний спір по суті суд враховує, що відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, прийнятого Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року, було заборонено відчуження земельних часток (паїв), а також земельних ділянок призначених для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України до 01 січня 2013 року не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 01 січня 2013 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом

відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином, спірний договір дарування земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, був укладений 02 квітня 2008 року під час дії заборони щодо відчуження земельних ділянок такого цільового призначення та з цих підстав є недійсним з моменту його укладення.

При таких обставинах суд вважає, що даний позов в частині вимог про визнання договору дарування дійсним задоволенню не підлягає, оскільки він не заснований на законі та є необґрунтованим.

Відповідно до ст.328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Заявлені по справі позовні вимоги про визнання права власності є похідними від визнання договору дарування 02 квітня 2008 року дійсним. Але через відмову суду у задоволенні останніх зазначених вимог про визнання договору дарування дійсним вимога позивачки про визнання за нею права власності на земельну ділянку задоволенню також не підлягає.

При цьому суд критично оцінює доводи позивачки та її представника про те, що під час укладення спірного договору дарування ОСОБА_8 не мала оригіналу державного акту на земельну ділянку, який у той час знаходився у відповідача, тому вона діяла на самозахист свого цивільного права, оскільки такі доводи жодним чином не спростовують вищенаведених висновків суду.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст. 131, 182, 203, 210, 215, 219, 328, 334, 640, 717, 719 ЦК України, ст.131, п.15 Перехідних положень ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову - Приватне підприємство "Тепличне", відділ Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", ОСОБА_3, ОСОБА_4, п'ята Одеська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.Л.Бичковський