Справа № Провадження №22-ц-4208/12 22-ц/1090/5557/12 Головуючий у І інстанціїТетервак Н.А.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
04.10.2012
УХВАЛА
Іменем України
26 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Олійника В.І.,
суддів Рудніченко О.М., Фінагєєва В.О.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 червня 2012року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 305 889,00грн.,-
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір. За умовами кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 23 225 доларів США на строк з 14.04.2008 року до 09.04.2015 року включно зі сплатою за користування кредитом 7,77 % річних.
Згідно п.2.2 Кредитного договору ,даний кредит було надано на придбання автомобіля.
Згідно з графіком погашення кредиту, відповідач зобов'язаний повертати наданий йому кредит рівними частинами щомісяця в строк з 11 по 18 число - в сумі 276 доларів США 49 центів, і сплатити проценти за користування кредитом в сумі і в строки, передбачені договором і графіком,проте, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Станом на 09.12.2011 року заборгованість становить 38 284 долари США 46 центів.
Відповідно до договору поруки, відповідачка ОСОБА_4 виступила поручителем за виконання позичальником обов'язків, передбачених умовами договору, та разом з ОСОБА_2, відповідно до п.4,5 Договору поруки виступає солідарним боржником.
Відповідачам направлялася пропозиція по виконанню умов договору, проте договір не виконано.
Тому, позивач просив, стягнути солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 305 889,00 грн.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15 червня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк»заборгованість за кредитним договором в сумі 305 889 грн. солідарно та понесені судові витрати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачі звернулись до суду з апеляційною скаргою в якій просили, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, по наступним підставам.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено, що 14.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір (а.с. 9-16).
Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк надає позичальникові грошові кошти в сумі 23 225 доларів США строком на 7 років до 09 квітня 2015 року зі сплатою 7,77 відсотків річних для купівлі автомобіля Toyota Auris а позичальник зобов'язується використати кредит на передбачені в кредитному договору цілі, повернути кредит, сплатити проценти за користуванням кредитом, щомісячні комісії Банку та виконати інші зобов'язання в порядку і в строки передбачені кредитним договором.
В забезпечення виконання умов кредитного договору між Ват ВТБ Банк та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 14 квітня 2008 року (а.с. 20-21). Відповідно до умов договору поруки поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 26-03-08 від 14 квітня 2008 року та будь -якими додатковими угодами до нього.
Крім того, п. 4 договору поруки передбачено, що уразі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Як вбачається з матеріалів справи, банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки № TR.2672.1 від 14 квітня 2008 року (а.с.23).
Однак позичальник покладені на нього обов'язки щодо вчасного погашення кредиту належним чином не виконував. Тому, ОСОБА_2 неодноразово була відправлена досудова вимога, проте зобов'язання за кредитним договором № 26-03-08 від 14.04.2008 року залишаються невиконаними.
За правилами ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.ст.526-527, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України та умовам кредитного договору не виконав грошове зобов'язання по кредитному договору, то відповідно до ст.ст.625, 1050 ЦК України та умов договору він зобов'язаний сплатити суму кредиту та встановлений договором розмір процентів, а позивач вправі вимагати повернення кредиту та сплати процентів за зазначеним кредитним договором.
Крім того, відповідачі відповідно до вимог ст.554 ЦК України відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
З урахуванням наведеного, висновок суду про задоволення позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги, про те, що через рік після укладеного кредитного договору -у травні 2009 року ОСОБА_2, у зв'язку з неможливістю належно виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, було передано предмет застави ПАТ «ВТБ Банк»для його реалізації і повного виконання свого зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 107), колегія суддів вважає безпідставними. Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень. Апелянтом не було надано підтверджень того, що між ними та банком було укладено договір застави майна, а саме автомобіля. З якою метою автомобіль передавався на зберігання банку в акті прийманні - передачі автотранспортного засобу від 20 травня 2009 року не зазначено. Твердження відповідача про те, що автомобіль був переданий в рахунок погашення заборгованості, на думку колегії є безпідставними, оскільки банк з власної ініціативи не міг реалізувати автомобіль, крім того на момент передачі автомобіля на зберігання не було визначено його технічний стан, вартість автомобіля на момент передачі та спосіб його реалізації.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на нормах закону та наявних в матеріалах справи доказах.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313 -315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 червня 2012року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: