Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Демянчук С.В., Буцяка З.І.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

з участю представника ОСОБА_1- ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду від 23 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково недійсними договорів дарування, визнання права на спадкове майно, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 23 липня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково недійсними договорів дарування, визнання права на спадкове майно, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності задоволено.

Визнано частково недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений 29.09.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, за № 3356, в розмірі Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_2

Визнано частково недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений 29.09.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, за № 3356, в розмірі Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виділено частку ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частки спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_8 у вигляді грошової компенсації, стягнувши з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно вартість 1/6 частки в сумі 552455,00 грн..

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_3, ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечують вимогу первісного позивача щодо виділення частки спадкового майна у вигляді грошової компенсації, оскільки таке виділення частки передбачає виділення частки житлового будинку в натурі, що в свою чергу не є можливим, відповідно до висновків експертиз. Зазначають, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для усунення ОСОБА_1 від спадкування суперечать закону і обставинам справи.

_______________________________________________________________________________

Справа № 2-942/11 Головуючий у І інстанції -Головчак М.М.

Провадження № 22-ц 1790/1599/2012 Доповідач -Ковальчук Н.М.

Стверджують, що в період хвороби спадкодавця, ОСОБА_8, котрий потребував як значних матеріальних втрат у зв'язку із здійсненням хірургічних операції за кордоном, так і постійного стороннього догляду та піклування, позивачка-відповідачка ОСОБА_1, знаючи та усвідомлюючи вказані обставини, жодного разу не провідала батька, не підтримала його ні морально, ні матеріально, що в свою чергу позбавляє її права на спадкування відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України.

З наведених підстав, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання її права на 1/6 частину спадкового майна та стягуючи з інших спадкоємців вартість частки майна, що залишилось після смерті спадкодавця, в сумі 552455 грн суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.1261,1269,1278 ЦК України, вірно визначив розмір компенсації майна і колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

Однак, не можна рахувати вірним висновок суду про те, що ОСОБА_1 має право на 1/6 частину спадкового майна.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, що підтверджується скороченою копією акту про смерть, виданою Управлінням цивільного стану в м. Ополє Республіка Польща, на підставі акту про смерть № 269/2008/1.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина для спадкоємців першої черги, якими є сторони по справі: дочка ОСОБА_1, дружина ОСОБА_3, доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Коло спадкоємців, які вчасно прийняли спадщину, місцевим судом визначене вірно, із дотриманням ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України, та включено до нього дочку ОСОБА_1, дружину ОСОБА_3, дочку ОСОБА_5 і виключено ОСОБА_6 як таку, що не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Виходячи з того, що спадкодавцю ОСОБА_8 на час смерті належала Ѕ частина майна, набутого під час шлюбу із ОСОБА_3, та враховуючи кількість спадкоємців за законом, кожен із них має право на спадкове майно в розмірі 1/3 частини, вартість котрої правильно визначена судом першої інстанції в розмірі 552455,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявними в матеріалах доказами встановлений факт відсутності змоги ОСОБА_1 надавати батьку ОСОБА_8 матеріальну та фізичну допомогу. Колегія суддів підтримує висновок місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про усунення від спадкування.

За правилами ч. 3 ст. 1224 ЦК України, не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Проте судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 ухилялася від надання допомоги, а також дано об'єктивну оцінку зібраним доказам щодо матеріального стану спадкодавця і позивачки-відполвідачки, які підтверджують, що дохід останньої у вигляді заробітної плати та пенсії був значно нижчий, ніж у спадкодавця, та щодо її фізичного стану, в силу якого вона потребує догляду, опіки та лікарського спостереження, будучи інвалідом ІІІ групи.

За змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні вищевикладених обставин і доведеності вищезазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений судом від права на спадщину.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині безпідставності відмови у задоволенні зустрічного позову не заслуговують на увагу, а ухвалене рішення в цій частині є законним та обґрунтованим.

Вирішуючи питання про стягнення компенсації за частку у спадковому майні, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність визнання частково недійсними договорів дарування нерухомого майна, що входило у спадкову масу, по Ѕ їх частині.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду не погоджуються.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами те, що в спадкову массу після смерті ОСОБА_8 входить Ѕ частина будинковолодіння по АДРЕСА_2, 1/2 квартири АДРЕСА_1 та Ѕ вартості автомобіля „Тойота Камрі", оскільки майно було придбане під час шлюбу спадкодавця та ОСОБА_3

Вказане майно успадкували ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в рівних долях, тобто по 1\3 частині спадкового майна( а не по 1/6 як зазначив суд першої інстанції) або по 1/6 частині будинковолодіння, квартири та автомобіля.

Згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Із зазначеного слідує, що ОСОБА_3 не мала права відчужувати майно за договорами дарування тільки в межах оспорюваної ОСОБА_1 1/6 частини.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. У разі якщо частку в натурі виділити неможливо, спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим - відповідна грошова компенсація.

При успадкуванні спадщини декількома особами на спадкове майно поширюється правовий режим спільної часткової власності відповідно до глави 26 ЦК України.

Згідно частин 1, 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Право на частку у праві спільної часткової власності співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Під час розгляду справи в суді позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги про виділення їй майна в натурі не підтримала, позов змінила і просила стягнути з інших спадкоємців на її користь грошову компенсацію 1\3 частки спадкового майна.

За таких обставини відсутня необхідність визнання частково недійсними договорів дарування нерухомого майна, на виділення частки якого в натурі позивачка-відповідачка не претендує.

Враховуючи допущені порушення норм матеріального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення, що оскаржується, слід частково скасувати і ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 23 липня 2012 року скасувати частково.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково недійсними договорів дарування, визнання права на спадкове майно, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виділити належну ОСОБА_1 частку спадкового майна в розмірі 1/3 частини від спадкового майна, що залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_8, у вигляді грошової компенсації в сумі 552455(п"ятсот п"ятдесят дві тисячі чотириста п"ятдесят п"ять) гривень, стягнувши цю суму з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно.

В задоволенні позову про визнання недійсними договорів дарування відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Ковальчук Н.М.

Судді Демянчук С.В.

Буцяк З.І.