ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р. Справа № 13/305-07

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

стягувача -Нестерчук А.П.

боржника -Бондаренко К.М.

ДВС -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми, (вх. № 2847С/2-5) на ухвалу господарського суду Сумської області від 26.04.2012 року за заявою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Комишан А.О. про відстрочку виконання рішення від 30.03.2009 р. по справі №13/305-07

за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

про стягнення 5 870 656,09 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.01.2009 р. по справі № 13/305-07 позов задоволено та стягнуто з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми на корись стягувача - Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 5870656 грн. 09 коп. боргу, 25413 грн. 13 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв'язку з чим, на його виконання видано відповідний наказ від 30.03.2009 р. за № 13/305-07

29.02.2012 року Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Комишан А.О. (далі за текстом - ДВС) звернувся до господарського суду з заявою в якій просив суд відстрочити виконання рішення суду згідно з наказом № 13/305-07 від 30.03.2009 р. про стягнення з боржника на користь стягувача 5896187,22 грн. до 01.10.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог ДВС зокрема посилалося на скрутний матеріальний стан підприємства боржника та виниклу в зв'язку з цим необхідність відстрочити виконання судового рішення по даній справі.

Ухвалою господарського суду Сумської області (суддя Лущик М.С.) від 26.04.2012 р. по справі № 13/305-07 у задоволенні заяви ДВС про відстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Боржник з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, та задовольнити заяву ДВС про відстрочку виконання рішення суду у справі № 13/305-07. На думку боржника, господарський суд відмовляючи в задоволенні відповідної заяви ДВС порушив вимоги ст. 121 ГПК України, оскільки фактично проігнорував доводи останнього про скрутне матеріальне становище боржника та виниклу в зв'язку з цим необхідність в наданні відстрочки у виконанні рішення суду по даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які можуть зумовлювати необхідність надання відстрочки у виконанні судового рішення по даній справі та на наявність у боржника обігових коштів, які на думку стягувача, можливо спрямувати на сплату заборгованості згідно з рішенням по даній справі.

ДВС відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка в судове засідання представника ДВС не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчить оскаржувана ухвала, господарський суд при її винесенні зокрема виходив з того, що зазначені ДВС та боржником обставини, яким останні обґрунтовують необхідність надання відстрочки, не є винятковими та такими, що можуть бути підставами для задоволення відповідної заяви ДВС.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України»зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в постанові від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначив, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Однак, обставин які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду по даній справі ДВС суду не навів, та відповідних доказів їх існування, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, суду взагалі не надав. Зокрема, матеріали справи не містять та ДВС не надано жодного бухгалтерського або іншого документа, який би міг засвідчити факт тяжкого матеріального становища боржника, неможливість виконання судового рішення без надання відповідної відстрочки.

Матеріали справи свідчать про те, що після видачі наказу від 30.03.2009 р. ухвалою господарського суду Сумської області від 18.02.10 р. по справі № 13/305-07 боржнику була надана розстрочка виконання рішення на строк з 01.05.10 р. до 05.02.11 р., однак боржник не вжив жодних дій для виконання рішення суду та не дотримувався порядку проведення розрахунків встановлених ухвалою.

Зазначені факти свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання як взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором щодо оплати отриманого газу, так і виконання судового рішення, що є грубим порушенням як вимог ст. 124 Конституції, ст. 115 ГПК України, так і прав та охоронюваних законом інтересів позивача, права якого з моменту винесення рішення від 20.01.2009 р. і видачі наказу від 30.09.2009 р. є досі не відновленими.

Крім того, в відповідній заяві ДВС просив суд відстрочити виконання рішення до 01.10.2012 р. Станом на 24.09.2012 р. ні боржник ні ДВС не гарантують виконання судового рішення починаючи з 01.10.2012 р., що свідчить про безпідставність вимог про надання відстрочки як взагалі, так і до вказаної дати (зокрема боржник не надав суду доказів можливої зміни свого матеріального становища ні станом на 01.10.2012 р. ні в майбутньому).

Посилання ДВС та боржника на важкий фінансовий стан боржника не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду, про що правомірно зазначив господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Тобто, надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за спожитий природний газ є договір та підписані акти приймання-передачі природного газу, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ні нормами чинного законодавства ні договором не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що стверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги боржника про скасування прийнятої по даній справі позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням окремих положень Закону.

За таких обставин, оскаржувана ухвала господарського суду про відмову в задоволенні заяви ДВС про надання відстрочки виконання рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга боржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 26.04.2012 року по справі №13/305-07 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.09.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

суддя Плахов О.В.

суддя Шутенко І.А.