Справа №2-а-1401/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиргуненко Ю.М.

Номер провадження 22-а/1890/14968/12 Суддя-доповідач - Попруга

Категорія - 99

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Попруги С. В.,

суддів - Жмаки В В. Г., Собина О О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі-Управління)

на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 30 березня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання доплатити державну соціальну допомогу,

в с т а н о в и л а:

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 30 березня 2010 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Управління, зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. з урахуванням проведених виплат.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначеному спірному періоді не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмету доказування, встановлені обставини підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем. Висновки суду відповідають встановленим фактам, суд дійшов до цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2009 році дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

Оскільки питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору, проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обовязків виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядались, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел ПФУ, то ці доводи скарги не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з характеру та змісту спірних правовідносин, позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення та не впливають на висновки суду по суті спору.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу вищезгаданого Управління залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції в даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий - < (підпис) >

Судді - < (підписи) >

< З оригіналом згідно >