Справа № 2а-591/2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого - судді Антоняка Т.М.
суддів Лазаріва О.Б., Максимчина Ю.Д.
секретаря Бабіій О.М.
з участю представника сторін Засідкович У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до територіального Управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерство фінансів України про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися з позовом до Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, (Головного управління Державного Казначейства України при Міністерства фінансів) Державного Казначейства України та Міністерства фінансів України про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позову зазначають, що вони працюють суддями Галицького районного суду Івано-Франківської області. Протягом 2004 - 2007 років з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб, а оскільки виплата грошової компенсації повинна здійснюватись за рахунок бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів судової влади, а податок з доходів фізичних осіб утриманий з заробітної плати суддів не повинен перераховуватися на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, то утримані з нарахованої позивачам заробітної плати відповідні суми підлягають стягненню на користь позивачів.
В судове засідання позивачі не з'явилися, попередньо подавши заяву про слухання справи у їх відсутності та про поновлення строку звернення до суду з позовом. , мотивуючи підстави пропуску тим, що спірні правовідносини виникли в межах дії Цивільного-процесуального кодексу України в редації 1963 року.
Представник відповідачів - Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області - згідно довіреностей, Засідкович Уляна Маркіянівна позов не визнала, суду пояснила, що посилання позивачів на Указ Президента України від 10.07.1995р. № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» є неналежним, оскільки він втратив чинність з прийняттям Указу Президента України від 25.12.2003р. за № 1497/03 „Про визнання такими, що втратили чинність, деяких Указів Президента України", а норми ЗУ „ Про податок з доходів фізичних осіб", в даному випадку, мають пріоритет щодо норм, які йому не відповідають. Крім того, кошти для виплати суддям компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не були передбачені у Державному бюджеті України на 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік тому не підлягають до виплати. Вважає, що відповідачі діяли та діють на підставі Конституції України, Бюджетного кодексу України, законів України про Державний бюджет України, тому просить в позові відмовити.
Представник відповідача Міністерства фінансів України в судове засідання не з'явився та просив розглянути справу у його відсутності, подавши до суду письмові
заперечення. Міністерство фінансів України в запереченні щодо задоволення позову заперечує та просить в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що головним розпорядником коштів, передбачених на оплату праці суддів судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України. Вважає, що позовні вимоги до Міністерства фінансів України є безпідставними, оскільки відповідач не перебуває з позивачами у трудових правовідносинах. Крім того, звертає увагу суду на те, що Указ Президента України № 584 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» втратив чинність, а Розпорядження КМУ від 20.01.04р. за № 22-р передбачало можливість компенсації за утриманий податок тільки на 2004 рік.
Представник відповідача Державного Казначейства України в судове засідання не з'явився, попередньо подавши пояснення на позов, в якому позов заперечив та зазначив, що відповідний Указ Президента України № 584 втратив чинність з 01.01.2004 року, також позивачами пропущено строк звернення до суду, який згідно ст. 99 КАС України становить 1 рік. Просив розглянути справу у його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України.
Суд визнав можливим слухати справу у відсутності позивачів та представників відповідачів Державного Казначейства України та Міністерства фінансів України на підставі зібраних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачів -Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області та вивчивши письмові заперечення відповідачів суд встановив наступне:
Позивачі працюють суддями Галицького районного суду Івано-Франківської області. Протягом 2004 - 2007 років з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується довідками виданими територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року № 584/95, судді звільненні від сплати прибуткового податку.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"(справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації, а надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.
У зв"язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", який передбачає лише соціальні пільги по сплаті вказаного податку, протягом 2004 року з нарахованої позивачам заробіної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб в такому розмірі: з ОСОБА_1 (2004-2007 роки) -19258, 38грн.; ОСОБА_2 (2004-2007 роки) - 16738, 08 грн.; ОСОБА_3( 2004 - 2007 роки)
· 15979, 17 грн.; ОСОБА_4( 2004-2007 роки) - 16323, 26грн.; ОСОБА_5 (2004-2007 роки)
· 18056, 73 грн. що підтверджується довідками виданими територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області.
В результаті справляння податку з доходів фізичних осіб, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати зазначеного податку у позивачів стала нижчою ніж розмір середньомісячної зарплати, нарахованої судцям за червертий квартал 2003 року.
Відповідно до п.п. 22.2, 22.7 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 48, п. 44 ст. 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (які застосовуються по аналогії щодо механізму виплати компенсації )та Розпорядження КМУ "Про деякі питання оплати праці суддів" від 20.01.2004 року № 22-р
головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям, пов"язані зі справлянням податку по Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації повинна здійснюватися за рахунок бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів судової влади, а податок з доходів фізичних осіб утриманий з заробітної плати суддів, не повинен перераховуватися на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету.
Джерелом виплати грошової компенсації суддям є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб утриманого з заробітної плати суддів, яка повинна залишитися в розпорядженні відповідної судової установи для здійснення рівноцінної та повної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, однак яка виплачена не була.
При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення , суд враховує ту обставину, що спірні правовідносини виникли до введення в дію КАС України , а тому вважає причини пропуску поважними.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст. ст. 124, 130 Конституції України, п.п.2, 3 ст. 3, ст. ст. 11, 44 Закону України „Про статус суддів", ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995р. № 584/95, Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", Розпорядження Кабінету Міністрів „Про деякі питання оплати праці суддів" від 20.01.2004 року, Рішення Конституційного суду України від 01.12.04р. по справі № 1-27/2004 та керуючись, ст. ст. 256, 257, 258 ЦК України, ст. ст. 84, 85, 87 ЦПК України в редакції 1963 року, ст. ст. 11, 99, 100, 101, 102, 159, 160, 161, 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити позивачам строк звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до територіального Управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерство фінансів України про стягнення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб - задоволити.
Стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов"язати Державне Казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь:
ОСОБА_1 - 19258, 38грн.;
ОСОБА_2 - 16738, 08 грн.;
ОСОБА_3- 15979, 17 грн.;
ОСОБА_4 - 16323, 26грн.;
ОСОБА_5 - 18056, 73 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.