Справа № 2-1598/2007року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі головуючого - судді Антоняка Т.М.
при секретарі Бабій О.М. ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ТзОВ «АРС-Дім», ОСОБА_2, - третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди №1 до Договору на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004року укладеної між ТзОВ «АРС-Дім» та ОСОБА_2, про визнання недійсним договору №09-01/06 на пайову участь в будівництві, укладеного 09.01.2006року між ТзОВ «АРС-Дім» та ОСОБА_3, підтвердженням за ним права власності на 1\2 квартири та зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-Дім» доОСОБА_2, ОСОБА_1про визнання недійсним договору на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004року , суд -
всановив:
Позивач ОСОБА_1 просить постановити рішення яким визнати недійсною додаткову угоду №1 до договору на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004року укладену без його відома та згоди як одного з подружжя, між ТзОВ «АРС-Дім» та ОСОБА_2 05.01.2006року, за змістом якої відповідачка розірвала договір на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004року та отримала внесені кошти дольової участі. Також просить визнати недійсним договір №09-01/06 на пайову участь в будівництві укладений 09.01.2006року між ТзОВ «АРС-Дім» та ОСОБА_3 сестрою ОСОБА_2, так як цей договір укладено за зловмисною домовленістю між його дружиною керівництвом будівельної фірми та її сестрою. Просить визнати за ним право власності на 1/2 квартириАДРЕСА_1розміщеної в багатоквартирному житловому будинку в п'ятому мікрорайоні в районі вулиць Горбачевського-Федьковича в м. Івано-Франківську.
13.04.2007року ТзОВ «АРС-Дім» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою про визнання недійсним договору на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004року, мотивуючи свою позицію тим , що при укладенні договору не було отримано згоду на це одного з подружжя.
В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 вимоги позову підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, вказавши що з відповідачкою вони перебуваючи у шлюбі обоє працювали та спільно уклали угоду на дольову участь в будівництві будинку, а після того як стосунки їх погіршились та сім»я розпалась, відповідачка вступивши в зловмисну змову з керівництвом будівельної фірми переоформила договір на рідну сестру ОСОБА_3., чим порушила його право на частку в спільному майні. Просив позов задоволити, а в зустрічному позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 вказала суду на те, що фактично подружні стосунки з позивачем ОСОБА_1 припинені давно, господарство спільно не велось, а договір на
дольову участь нею було укладено одноосібно, оскільки зароблені нею кошти вважає власними, тому внески за житло сплачувались за власні, а не спільні кошти, оскільки вона тривалий час працює по контракту за кордоном і саме метою її виїзду було заробити кошти на квартиру. Вказала, що до договору укладеного ОСОБА_3 з ТзОВ «АРС-Дім» ніякого відношення не має. Кошти повернуті їй ТзОВ «АРС-Дім» витратила для повернення боргу матері та на власні потреби. В позові просила відмовити.
Третя особа на стороні відповідача - відповідач ОСОБА_3суду вказала, що правомірно уклала оспорюваний договір на пайову участь в будівництві і за свої власні кошти виплачувала внески. Підстав для визнання його недійсним не має. В позові просила відмовити.
Представник відповідача-позивача ТзОВ «АРС-Дім» вимоги позову щодо себе заперечив, однак просив договір від 17.06.2004року взнати недійсним з підстав викладених ним в зустрічному позові.
Заслухавши пояснення позивача-відповідача ОСОБА_1, відповідача-позивача представника ТзОВ «АРС-Дім», третю особу на стороні відповідача-відповідача ОСОБА_3., дослідивши докази, які надані у розпорядження суду на обгрунтування вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи суд приходить до висновку про недостатню обґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення у зв'язку з наступним.
05.01.2006року додатком №1 відповідач ОСОБА_2 з однієї сторони та ТзОВ «АРС-Дім» з другої сторони розірвали договір на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004 року, за яким саме відповідачка була стороною договору, а тому слід вважати, що при цьому було дотримано вимог ст. ст. 651, 654 ЦК України щодо підстав, змісту та форми розірвання договору.
Як встановлено судом договір на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004 року було укладено відповідачкою в той час коли вона приїздила в Україну, перебуваючи на роботі в Італії, куди виїхала ще в 2002році з метою заробити кошти на придбання квартири. Вказані факти знайшли своє підтвердження в судовому засіданні показами сторін по справі та документами. Зокрема, в наданих суду документах підтверджується :
«заяві про легалізацію роботи тих, які не належать до країн Євросоюзу, відносно домогосподарської роботи або обслуговування» те, що з листопада 2002року ОСОБА_2 працювала за контрактом 22 години в тиждень і її заробіток становив 526, 66 Євро
«Договором про домогосодарську роботу» про те, що ОСОБА_2 працювала за договором 22 години в тиждень і її заробіток становив 525, 00Євро з 16.12.2003року.
«заяві що заміняє акт присутності» про те, що відповідачка ОСОБА_2 працює 24години на тиждень із заробітною платою 680Євро з 11.05.2005року
Судом встановлено, що позивач та відповідачка перебували в шлюбі з 1997року по 27.06.2006року, однак фактично припинили шлюбні стосунки в 2002році з часу виїзду відповідачки за кордон. Посилання позивача на те, що укладаючи угоду від 17.06.2004року відповідачка діяла від імені сім»ї і за його згодою є суперечливим та не підтверджене доказами, оскільки довіреністю 17.06.2004року, на яку посилається як на доказ і позивач, ОСОБА_2 уповноважила позивача на виконання ряду дій, що пов'язані з виконанням умов договору, в зв'язку з її відсутністю на території України, що може свідчити про збереження довірчих стосунків між сторонами, однак не про збереження їх шлюбних стосунків. Довіреність не містить вказівок на те, що повірений діє в інтересах сім»ї, та не передбачає права розпорядження власністю.
Посилання позивача на те, що він заробляв кошти за час коли шлюбні стосунки були припинені і надавав їх на виконання умов договору є не підтвердженими доказами, та спростовуються зібраними доказами відповідача.
Відповідно до вимог статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини є майно, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.
За нормою цієї ж статті СК України вказано, що суд може визнати за другим з подружжя право на частку цих коштів, якщо буде встановлено, що він своїми діями
(ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Однак, в судовому засіданні не здобуто доказів щодо сприяння позивачем в одержанні коштів, що були внесені відповідачкою на виконання умов оскаржуваного договору.
Пунктом 6 ст. 57 СК України встановлено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Вимоги позивача про визнання недійсним договору №09-01/06 на пайову участь у будівництві від 09.01.2006року є необгрунтованими і не підлягають до задоволення з наступних мотивів. Суду не представлено жодних доказів зловмисної домовленості, як підстави для посилання на ст. 232 ЦК України, між керівництвом ТзОВ «АРС-Дім» відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Посилання на різницю в вартості житла не може бути прийняте як належне, оскільки здобутими доказами встановлено, що підприємство укладаючи угоду діяло на власний підприємницький ризик та у власних інтересах, а ОСОБА_3як встановлено в судовому засіданні проводила внески за договором власними коштами, що спростовує припущення позивача про кошти, які були можливо передані ОСОБА_3відповідачкою ОСОБА_4
Посилання позивача на п.3 ст. 875 ЦК України не можна прийняти як належне, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами договору за правовою природою і назвою не є будівельним підрядом. Відповідно до п.1 с. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядчик зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт, або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проекно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядчика, прийняти об'єкт, або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Пунктами 1.1., 1.2, 1.3 спірного Договору на дольову участь від 17.06.2004року визначено, що Виконавець (ТзОВ «АРС-Дім») приймає на себе зобов'язання по будівництву та здачі в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку розміщеного в п'ятому мікрорайоні, район вулиць Горбачевського-Федьковича і в ці зобов'язання входить: виготовлення проектно-кошторисної документації будинку; будівництво будинку й забезпечення будинку необхідним для його функціонування обладнанням; ведення контролю та технічного нагляду за будівництвом вказаного будинку. До зобов'язань Замовника (ОСОБА_2) належить тільки внесення коштів на будівництво будинку. По завершенню будівництва будинку Виконавець виділяє Замовнику квартируАДРЕСА_1на четвертому поверсі загальною площею 75, 1м. кв.
Як вбачається з порівняльного аналізу ст. 875 ЦК та умов предмету договору на дольову участь у будівництві будинку від 17 червня 2004року правовідносини, що виникли між сторонами не мають ознак будівельного підряду, а є за своєю правовою природою інвестиційними зобов'язаннями, що регулюються вимогами ЗУ «Про інвестиційну діяльність». Так, ст. 1 цього Закону визначено, що є інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається
соціальний ефект. Статтею 9 цього Закону визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Стаття 10 Закону визначає джерела фінансування інвестиційної діяльності, до яких відноситься залучення фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб).
Закон України «Про інвестиційну діяльність» не містить норми, яка б встановлювала обов'язок з'ясування чи врахування учасниками інвестиційної діяльності статусу внесених інвестицій.
Суд приходить до висновку, що з наведених підстав не підлягає до задоволення також і зустрічний позов про визнання недійсним Договору на дольову участь від 17.06.2004року, оскільки посилання на вимоги ст. 65 СК України в даному випадку не є обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.
За таких обставин суд вважає, що вимоги не обгрунтовані наданими доказами, заперечення відповідачки є обгрунтованими, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, у відповідності зі ст. 57 СК України, ст. 875 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 9, 10 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», керуючись ст. ст. 10, 213-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
В позові ОСОБА_1до ТзОВ «АРС-Дім», ОСОБА_2, - третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди №1 до Договору на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004року укладеної між ТзОВ «АРС-Дім» та ОСОБА_2, про визнання недійсним договору №09-01/06 на пайову участь в будівництві , укладеного 09.01.2006року між ТзОВ «АРС-Дім» та ОСОБА_3, та підтвердженням заОСОБА_1 права власності на 1\2 квартири, а також в зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-Дім» доОСОБА_2, ОСОБА_1про визнання недійсним договору на дольову участь в будівництві будинку від 17 червня 2004року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківській міський суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.