Справа №22ц-2290, 2006р.                          Головуючий в 1-й інстанції

Лебедь І.П.

Категорія: №5    Доповідач - Лісова Г.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця "11" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Лісової Г.Є. Суддів: Семиженка Г.В.,

Бугрика В.В. при секретарі - Ляшенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 липня гооб року

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення та за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Цюрупинська міська рада про визнання приватизації та свідоцтва про право власності на житло частково недійсними, про визнання права власності на Уг частину квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Цюрупинського районного суду від 27 липня 2006 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видане органом приватизації на ім'я ОСОБА_1 на розпорядження органу приватизації НОМЕР_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала просила її відхилити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 недійсною з підстав передачі її у приватну власність ОСОБА_1, а не спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд правильно виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», жилі приміщення передаються у спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даному жилому приміщенні, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 1989 року не лише прописана в квартирі АДРЕСА_1, а й постійно в ній проживає, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, спільною заявою про приватизацію квартири та не заперечується ОСОБА_1.

Оскільки ОСОБА_1 була не єдиним членом сім'ї в цій квартирі на час її приватизації, то вона не могла бути їй передана у приватну власність.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 дала згоду на передачу їй квартири у приватну власність не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

Суд, встановивши, що ОСОБА_2 мала право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 правильно визнав свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_2 видане ОСОБА_1 частково недійсним та визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цієї квартири.

За таких обставин суд правильно відмовив у позові ОСОБА_1, оскільки відповідно до ч.4 СТ.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

. Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не сплачувала кошти на утримання будинку та за комунальні послуги, не впливають на правильність цього рішення, оскільки утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників, а заборгованість власників квартир пов'язана з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку і є предметом інших спорів.

Отже, рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків, а тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Г.ЄЛісова

Судці: Г.В.Семиженко, В.В.Бугрик                                   

Копія вірна:                                                                                               Г.ЄЛісова

2