УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 2/117/523/2012Головуючий суду першої інстанції:Ісламгулова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.
"20" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіСіротюка В.Г.
СуддівКірюхіної М.А., Хмарук Н.С.,
При секретаріУрденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з житлового приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання», Сакської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 30 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року позов КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з житлового приміщення задоволений.
Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 2008 року народження з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання», Сакської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено.
Вирішено питання про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7 судового збору.
Не погодившись з названим судовим рішенням, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, відповідачі за основним позовом не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою ОСОБА_6 та представника відповідачів (арк. справи 93).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних правових підстав.
Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів та малолітньої дитини з квартири, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачі самовільно та без правовстановлюючих документів вселилися у спірну квартиру.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту правомірного проживання у квартирі позивачів за зустрічним позовом та відсутністю підстав для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 06 лютого 2012 року КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення відповідачів з малолітньою дитиною з житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказаний будинок знаходиться на балансі позивача, а відповідачі за відсутності в них правовстановлюючих документів, самовільно вселилися до спірної квартири.
04 квітня 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з зустрічним позовом до КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання», Сакської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що вони тривалий час, а саме з 1998 року проживають у спірній квартирі, відкрито та вільно володіють цим нерухомими майном.
Судом встановлено і про це свідчить зміст матеріалів цивільної справи, що згідно реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним та громадським закладам, підприємствам та організаціям від 14 листопада 1997 року, будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за Виробничим об'єднанням «Моноліт» та на підставі рішення № 31 Сакської міської ради від 02 лютого 2011 року 4-ої сесії 6-го скликання «Про затвердження акту приймання-передачі житлового будинку, розташованого за адресою: місто Саки, вулиця Набережна, 9» затверджений акт приймання-передачі названого домоволодіння та його передано КП «Сакське житлово-комунальне об'єднання» на праві господарської діяльності для обслуговування та експлуатації зазначений будинок (арк. справи 90, 49).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста Саки в особі Сакської міської ради і перебуває на балансі та обслуговуванні КП «Сакське житло-експлуатаційне об'єднання», якому на підставі рішення Сакської міської ради від 29 грудня 2011 року № 27 14-ої сесії 6-го скликання наданні повноваження на звернення до суду з позовними заявами, пов'язаними зі здійсненням контролю за використанням, зберіганням та експлуатацією житлового фонду (арк. справи 3, 7, 98).
22 лютого 2011 року та 25 липня 2011 року комісією в складі працівників КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» були проведені обстеження квартири АДРЕСА_1, за наслідками яких були складені відповідні акти.
За результатами цих обстежень встановлено, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітня ОСОБА_8, 2008 року народження незаконно, самовільно, без правовстановлюючих документів проживають у названій квартирі (арк. справи 5, 6).
Зміст копій паспортів відповідачів свідчить про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: місто АДРЕСА_2 (арк. справи 30 - зворот, 32 - зворот).
Правилами частини першої статті 58 та частини першої статті 109 Житлового кодексу України визначено, що є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який видається на підставі рішення про надання жилого приміщення відповідним органом місцевого самоврядування; виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно частини третьої статті 116 Житлового кодексу України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.
Приписами частини третьої статті 10 та частинами першою та четвертою статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачами за основним позовом не надано суду і матеріали цивільної справи не містять будь-яких допустимих доказів в підтвердження того, що у спірній квартирі вони проживають на законних підставах.
Крім того, необґрунтованими є посилання відповідачів в апеляційній скарзі на наявність правових підстав для визнання за ними права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, виходячи з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомими майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідачками не надано суду доказів в підтвердження того, що вони саме добросовісно та правомірно заволоділи спірним нерухомим майном.
Колегія суддів також не може не зазначити і на наступне.
Аналіз положень Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» надає можливість стверджувати, що названі законодавчі акти вимагають здійснення контролю за збереженням житлових та майнових прав дітей саме у зв'язку з вчиненням будь-яких дій з нерухомим майном, право власності на яке або право користування яким мають діти, шляхом надання органами опіки та піклування згоди на вчинення вказаних дій.
Враховуючи, що малолітня ОСОБА_8, 2008 року народження, яка є донькою відповідачки ОСОБА_6 не набула права власності або права користування квартирою АДРЕСА_1, відсутні правові підстави вважати право дитини ОСОБА_8 на зазначене житло порушеним.
При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не містять правових підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду.
Частиною першою статті 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини першої статті 307, частиною першою статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 30 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
М. Кірюхіна В. Сіротюк Н. Хмарук