ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" вересня 2012 р. Справа № 5011-30/2798-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ " ІТЦ -Центр"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 р.
у справі№5011-30/2798-2012
господарського судум. Києва
за позовомТОВ "УніКредит Лізинг"
до1. ТОВ "ІТЦ -Центр" 2. ТОВ "Авто -Лайн"
простягнення 167 300, 45 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники
від позивача: Брус О.М. дов. б/н від 10.05.2012р.
від відповідачів:1) Семак І.А. дов. б/н від 10.08.2011року;
2)Семак І.А. дов. б/н від 03.01.12 року
ВСТАНОВИВ:
У березні 2012 року ТОВ "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ІТЦ -Центр" та ТОВ "Авто -Лайн" про стягнення 167 300, 45 грн. в тому числі: - 131 380, 06 грн. основного боргу; 10 719, 16 грн. 3% річних, 25 201, 23 грн. інфляційних втрат.
У відзиві на позовну заяву від 26.04.2012 року відповідачі позов не визнали і просили припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на заяву відповідача -1 № 2/653-10 від 25.04.2012 року про зарахування зустрічних позовних вимог за договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 року, надіслану на адресу позивача під час розгляду спору 25.04.2012 року. До відзиву на позовну заяву від 26.04.2012 року було додано копію заяви відповідача - 1 про зарахування зустрічних вимог від 25.04.2006 року (а.с. 127-130, 146- 147).
В письмових поясненнях позивача на відзив (а.с. 194-197) останній заперечував проти доводів відповідача щодо наявності підстав для зарахування зустрічних вимог і просив задовольнити позовні вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі №5011-30/2798-2012 року (суддя Ващенко Т.М.) було припинено провадження у справі №5011-30/2798-2012 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 року у справі №5011-30/2798-2012 (судді Ткаченко Б.О., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) апеляційну скаргу ТОВ "УніКредіт Лізинг" задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі №5011-30/2798-2012 скасовано, матеріали справи передано на розгляд до господарського суду м. Києва.
У касаційній скарзі ТОВ "ІТЦ -Центр" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 року у справі №5011-30/2798-2012, залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року в силі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зобов'язання ТОВ "ІТЦ - Центр" перед ТОВ"УніКредит Лізинг" припинилися в процесі розгляду справи шляхом взаємозарахування зустрічних вимог .
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
02.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" ( лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 653-LD.
Відповідно до умов договору лізингодавець зобов'язався придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених договором, а лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингові платежі у розмірі та на умовах, встановлених Договором.
Згідно з Договором поруки № 653/SUR ТОВ "Авто -Лайн" є поручителем перед ТОВ "УніКредит Лізинг" за належне виконання зобов'язань ТОВ "ІТЦ -Центр" (а.с. 52-53).
З листа № 917 від 07.09.2009 року вбачається, що лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору у зв'язку з тим, що лізингоодержувач прострочив виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 року більше 30 днів і загальна сума заборгованості склала 172952,14 грн., яку позивач просив погасити (а.с.50).
20.08.2009 року за актом приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач повернув предмет лізингу лізингодавцю в належному стані.
Листом від 31.01.2012 року № 276 ТОВ "УніКредит Лізинг" просило погасити ТОВ "ІТЦ -Центр" прострочену заборгованість за договором, яка станом на 30.01.2012 року становила 98 909, 21 грн.
У зв'язку з порушенням лізингоодержувачем умов договору щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 131 380, 06 грн., ТОВ "УніКредит Лізинг" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ " ІТЦ -Центр" та ТОВ "Авто -Лайн" про стягнення 167 300,45 грн. (131 380, 06 грн. основного боргу, 10 719, 16 грн. 3% річних, 25 201, 23 грн. інфляційних втрат).
Приймаючи ухвалу про припинення провадження у справі на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутній предмет спору, оскільки під час розгляду справи відповідач -1 звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних вимог за договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 року (оскільки вважає, що внаслідок відмови лізингодавця (позивача) від договору у нього виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені ним кошти), а позивач жодних заперечень з приводу такого зарахування не надав.
Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції та направляючи справу на розгляд до господарського суду м. Києва, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань, проте на момент розгляду справи спірні питання між сторонами залишалися неврегульованими, оскільки позивач заперечує проти наявності заборгованості перед відповідачем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарського суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Висновки господарського суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача -1 (заперечень на яку позивачем не подано) не відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.
Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.
Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань.
Однак, матеріали справи свідчать, що позивач у письмових поясненнях на відзив (а.с.194-197) заперечував проти зарахування зустрічних вимог, оскільки не визнавав свого боргу перед лізингоодержувачем (що встановлено апеляційним господарським судом) і просив задовольнити свої позовні вимоги, що свідчить про наявність неврегульованих питань на час припинення провадження у справі, у зв'язку з чим висновки апеляційного господарського суду про невідповідність вимогам чинного законодавства ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі і наявність підстав для передачі справи до господарського суду першої інстанції для вирішення господарського спору по суті є законними і обґрунтованими.
З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012р. у справі №5011-30/2798-2012 відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "ІТЦ -Центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012р. у справі №5011-30/2798-2012 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012р. у справі №5011-30/2798-2012 -без змін.
ГоловуючийК. Грейц
Судді:С. Бакуліна
О. Глос