Справа №22ц-2174, 2006р.                                                         Головуючий в 1-й інстанції

Орловська Н.В.

Категорія: 16 Доповідач - Лісова Г.Є.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 04 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Лісової Г.Є.

Суддів: Бугрика В.В. , Приходько Л.А.

при секретарі - Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2001 року в справі

за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про стягнення суми позики, -

встановила:

3.07.2001 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми позики, посилаючись на те, що 18.03.1998 року передала відповідачу 3 600 грн., які він зобов'язувався повернути до 2 липня 1988 року.

Оскільки відповідач зобов'язання не виконав, то просила стягнути з ОСОБА_1 в її користь 3 600 грн. суми позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Рішенням Скадовського районного суду від 16.10.2001 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 З 600 грн. суми позики, 4 370 грн. 40 коп. процентів з простроченої суми та 51 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі на рішення суду, строк на подачу якої ОСОБА_1 поновлено, він просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд.

Посилається на те, що справу було розглянуто в його відсутності, 3 600 грн. - це не сума позики, а сума процентів за попереднім договором позики. Суд також: помилково стягнув з нього 3% річних з простроченої суми у розмірі 4 370 грн. 40 коп. замість 368 грн. 21 коп.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

ОСОБА_2 у запереченні на апеляційну скаргу її не визнала, просить відхилити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково. Рішення суду в частині стягнення трьох процентів річних з простроченої суми та відмови позивачці у стягненні суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції слід скасувати і ухвалити нове рішення.

Задовольняючи позов у частині стягнення основного боргу суд правильно виходив з того, що відповідач одержав 18.03.1998 року від ОСОБА_2 за договором позики 3 600 грн., які зобов'язувався повернути до 2.07.1998 року, що підтверджується розпискою наданою позивачкою.

Даний факт жодними іншими доказами не спростовується.

Відповідно до ст. 214 ЦК (1963р.) боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.

Між: тим, стягуючи 4 370 грн. 40 коп. процентів за прострочу виконання грошового зобов'язання, суд у порушення вимог ст. 214 ЦК нарахував 3% не річних, а місячних за весь час прострочення, внаслідок чого замість 355 грн. 50 коп. стягнув з відповідача в користь позивачки 4 370 грн. 40 коп. за 40 місяців 14 днів.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлювалося, а тому підлягало стягненню 3%річних з простроченої суми, а саме 355 грн. 50 коп.

Крім того, відмовляючи позивачці в нарахуванні індексу інфляції на суму боргу, суд виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР», яким встановлено сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення набрав чинності ЗО жовтня 1999 року, а тому не поширюється на правовідносини, які виникли 18.03.1998 року.

Проте з таким висновком суду не молена погодитися з таких підстав.

Судом не було враховано, що договірні відносини продовжувалися і після внесення змін до ст. 214 ЦК України (1963р.) і набрання чинності 3.11.1999 року, а також: те, що індекси інфляції розраховувалися Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікувалися в газеті «Урядовий кур'єр». Ці показники є офіційними згідно зі ст.ст. 19,21,22 Закону України «Про інформацію» і можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.

Для розрахунку береться величина індексів інфляції за період з липня 1998 року по жовтень 2001 року і нараховується на суму боргу в розмірі 3 600 грн. і буде становити 67 грн. 14 коп.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 підлягало 355 грн. 50 коп. процентів з простроченої суми за весь період прострочення та 67 грн. 14 коп. втраченої суми в зв'язку з інфляцією.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, ст.ст. 214,374 ЦК України (1963р.), колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду від 16 жовтня 2001 року в частині стягнення процентів з простроченої суми та відмови у стягненні боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 355 грн. 50 коп. процентів за прострочку виконання грошового зобов'язання та 67 грн. 14 коп. втраченої суми в зв'язку з інфляцією.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Г.Є.Лісова                                                         

Судді: В.В.Бугрик, Л.А.Приходько                                      

Копія вірна:

Г.Є.Лісова