№2-2410 за 2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2007р. Стахановський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Ромашки В.П.
при секретарі Аміровій О.А.
за участю
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2
Сергійовича, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання України у особі Виконавчої дирекції фонду у м.Стаханові про
стягнення недонарахованих виплат та покладення обов'язку про виплату щомісячних виплат з
наступним перерахунком .
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що у зв'язку з встановленням стійкої втрати професійної працездатності внаслідок отриманого на виробництві професійного захворювання йому проводяться щомісячні страхові виплати Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові (далі відділення ВД ФСНВ).
У результаті неправильного застосування Правлінням ФСНВ ч. 2 ст. 29 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання» № 1105 (далі по тексту Закону №1105) позивачеві не донараховано за період з 01.03.2002 р. по 01.02.2007 р. щомісячних страхових виплат у загальній сумі 3643 грн. 88 коп. Не донараховану суму за весь період до часу звернення до суду позивач вимагає стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду СНС у м.Стаханові і зобов'язати Відділення Виконавчої дирекції з 01.02.2007 року сплачувати йому щомісячно 3643 грн. 88 коп. з наступним перерахунком. На обгрунтування своїх вимог позивач наводить наступні розрахунки, приймаючи до уваги коефіцієнти зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Держкомстату за кожен попередній рік:
З 01.03.2002 року по 01.03.2003 року: 131.4 грн./ страхові виплати/ х 1,352 = 177.65 грн.;
177.65 грн. - 156.76 грн. (факт, виплач.) = 20.89 грн. х 12 міс. = 250.71 грн.;
З 01.03.2003 року по 01.03.2004 року: 177.65 грн./ страхові виплати/ х 1,210 = 214.95 грн.;
214.95 грн. - 185.29 грн. (факт, виплач.) = 29.66 грн. х 12 міс. = 355.99 грн.;
З 01.03.2004 року по 01.03.2005 року: 214.95 грн./ страхові виплати/ х 1,228 = 263.95 грн.;
263.95 грн. - 213.45 грн. (факт, виплач.) = 50.50 гр.н. х 12 міс. = 606.1 грн.;
З 01.03.2005 року по 01.03.2006 року: 263.65 грн./ страхові виплати/ х 1,275 = 336.54 грн.;
336.54 грн. - 264.25 грн. (факт, виплач.) = 72.28 грн. х 12 міс. = 867.43грн.;
З 01.03.2006 року по 01.02.2007 року: 366.54 грн./ страхові виплати/ х 1,367 = 460.05 грн.;
460.05 грн. - 317.9 грн. (факт, виплач.) = 142.15 грн. х 11 міс. = 1563.65 грн., а за період по
01.02.07р. не донараховано 3643 грн. 88 коп.
Відповідач надав письмові заперечення за позовом, зазначивши, що позивачем не враховано статус та межі компетенції відділення ВД фонду СНВ у м. Стаханові. Діяльність ВД
направляє та контролює Правління Фонду СНВ і його рішення для ВД Фонду СНВ, тобто, для відповідача у справі, є обов'язковими, тому відповідачем у повній мірі у цій справі Відділення Фонду СНВ бути не може. Перерахунок щомісячних страхових виплат позивачеві проводився згідно зі ст..29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Порядком призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам та ч.1енам їх сімей» затвердженим Постановою правління Фонду від 22.12.06р. №83, яким визначено що коефіцієнт росту страхових виплат встановлюється Правлінням Фонду. Відповідними Постановами Правління фонду визначено коефіцієнти: 14.03.02р. - 1,193; 04.03.03р. - 1,182; 24.02.04р. - 1,152; 28.02.05р. - 1, 238, 06.03.06 - 1,203. Жодними іншими нормативно-правовими актами не врегульовано порядок перерахування сум щомісячних страхових виплат та не визначено, який коефіцієнт слід брати до уваги при перерахуванні. Згідно з ч.2 ст.29 того ж Закону позивач повинен був взяти до уваги те, що перерахування проводиться з 01 березня наступного року. Крім того позивач пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду, встановлений законом. Крім того, відповідач зазначив, що ст..46 Конституції України та ст..З Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Одгіим з основних принципів здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є законодавче визнання умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування та цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Представник відповідача позов не визнала, пославшись на обставини, що викладено у тексті заперечень, а також на п.6.4.2, постанови №24 від 27.04.2007 року, правління Фонду СНС, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за №715/13982, від 22 червня 2007 року, яким визначені коефіцієнти підвищення страхових виплат
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню. При цьому приймає до уваги наступні обставини:
Між сторонами склалися правовідносини, що регулюються Законом України «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105 - XIV
(зі змінами та доповненнями).
Наявність підстав для проведення страхових виплат: ступінь втрати працездатності, розмір заробітку для розрахунку та арифметичні розрахунки, зроблені позивачем у справі відповідач не оспорює і ці обставини відповідно до ст.11, ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Предметом спору є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ст. 29 ч. 2 Закону № 1105 та правильність застосування діючого законодавства при застосуванні коефіцієнтів для перерахунків.
У період з березня 2002 року по березень 2007 року Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України щорічно в лютому-березні виносило постанови «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей)», згідно з якими з 1 березня поточного року відповідачем у справі проводилися перерахунки сум щомісячних виплат позивачеві у справі на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях національної економіки.
Проаналізувавши законодавство України, що регулює цю сферу правовідносин, суд прийшов до висновку, що така правозастосовна практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я, визначеному ст. 21 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105 - X IV (зі змінами та доповненнями), що за текстом не містить терміну
«реальна заробітна плата». Національне законодавство у сфері регулювання трудових, пенсійних, цивільних та податкових правовідносин не передбачає використання показника реальної середньої заробітної плати. Більш того, розміри Внесків страхувальників обчислюються для працедавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної платні, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, (ст. 47 Закону № ІД 05). Таким чином, зростання середньої заробітної плати веде до збільшення страхових внесків, що, у свою чергу, дає можливість збільшити страхові виплати потерпілим. При цьому купівельна спроможність населення, тобто реальна заробітна платня, при визначенні тарифів страхових внесків до розрахунку не приймається.
Заступник голови Державного комітету статистики України у своєму листі від 28.09.2005 р. номінальна заробітна плата - це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. В аналітичних цілях використовується показник середньої номінальної заробітної плати нарахованої одному працівнику за певний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік). Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці за відповідний період на середньооблікову кількість працівників та на кількість місяців у періоді. З метою визначення змін рівня номінальної заробітної плати використовується коефіцієнт (індекс), для розрахунку якого рівень показника у поточному періоді відноситься (ділиться) до відповідного показника у попередньому періоді (наприклад, рік до року). Показник реальної заробітної плати характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом споживчих цін на товари та послуги і рівня податків та обов'язкових платежів. У практиці статистичного аналізу використовується показник індексу реальної заробітної плати, який розраховується шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати (без урахування податків та обов'язкових платежів) на індекс споживчих цін.
Таким чином, показник реальної заробітної плати є похідним від показника номінальної заробітної плати, вказані показники мають різну методологію розрахунку. Методологія розрахунку реальної заробітної плати неможлива без показника номінальної заробітної плати, вона не включає розрахунок оплати праці за певний пфіод часу, а лише характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати. Потерпілий, у даному випадку позивач у справі, в результаті застосування показника реальної заробітної плати при розрахунку страхових виплат втрачає частину страхових виплат при їх щорічному перерахунку, оскільки у застосований для перерахунку коефіцієнт закладено зниження купівельної спроможності номінальної суми в результаті інфляції, і втрачає частину своїх доходів як споживач товарів і послуг внаслідок їх дорожчання, тобто «платить» двічі, чим порушується принцип повного відшкодування заподіяної йому шкоди, а також гарантія усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, передбачена ст..46 Конституції України, на яку посилається і сам відповідач у запереченнях за позовом.
Державний комітет статистики України у листі від 28.04.2006 року навів коефіцієнти зростання номінальної середньої заробітної плати по економіці України, цифрове значення яких не співпадає з цифровим значенням коефіцієнтів, застосованих Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Стаханові на підставі Постанов Правління Фонду.
Про обґрунтованість вимог свідчить також постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року, якою визнано недійсними п.4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яки спричинили втрату працездатності, затвердженою постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 01.11.20001 р. №43, із змінами внесеними п.3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 31.01.2002 р. №7, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 14.03.2002 №15, «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим(ч.1енам сімей) з 1 березня 2002 року, Постанов постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання України від 04.03.2003р. №3, .«Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим(ч.1енам сімей) з 1 березня 2003 року.
Заперечення відповідача щодо того, що він є неналежним відповідачем, на думку суду, на увагу не заслуговують, оскільки позивач просить стягнути страхові виплати у встановленому законом розмірі, тобто, виконати обов'язок, що покладено саме на відповідача у справі Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання» у межах його компетенції і тому принцип вини не може бути покладений у основу визначення належного відповідача* Не заслуговують на увагу також заперечення відповідача щодо того, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності. Згідно з ч.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини Фонду своєчасно не визначено чи не виплачено суму страхових виплат, вона виплачується без обмеження будь-яким строком, що також зазначено в ст..40 вказаного Закону.
Посилання відповідача в наданих запереченнях на п.6.4.2, постанови №24 від 27.04.2007 року, правління Фонду СНС, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за №715/13982, від 22 червня 2007 року, яким визначені коефіцієнти підвищення страхових виплат, суд вважає помилковим. Так, зазначені коефіцієнти вказаної постанови відображають ріст середньомісячної реальної заробітної плати в галузях національної економіки, яки раніше були використані Фондом при перерахунку страхових виплат. Тому, п. 6.4.2 наведеної постанови суперечить вимогам ст.ст.21,29 ч.2, Закону № 1105. Отже, на підставі ст.8 ч.4 ЦПК України, у випадку не відповідності правового акту Закону України, суд застосовує акт законодавства маючій вищу законодавчу силу.
Керуючись ст. З, 8 ч.4, 10, 11, 57, 81, 88, 212, 213-215* ЦПК України, ст. ст. 17, 18, 21 п. В, 28 п.1, 29, 40, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105 - XIV (зі змінами та доповненнями), суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 Сергійовича, до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Стаханові, про стягнення недонарахованих виплат та покладення обов'язку про виплату перерахованих щомісячних виплат з наступним перерахунком задовольнити повністю.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханова, м.Стаханов, вул. Леніна 23, на користь:
ОСОБА_2 Сергійовича, за період з 01.03.2002 р. по 01.02.2007 р. недонараховані щомісячні страхові виплати в сумі 3643 грн. 88 коп.
-ТУ ДСА у Луганський області, с позначкою Стахановський суд, код ЕДРПОУ 26297948, р/р 37318003000730 в УДК Луганський області, МФО 804013, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 1.50 грн., витрати по розгляду справи у вигляді державного мита віднести за рахунок держави.
Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Стаханові з 01.02.2007 року сплачувати ОСОБА_2 Сергійовича, щомісячно, 460 грн. 05 коп., з наступним перерахунком.
Рішення може бути оскаржено до цивільної палати Апеляційного суду Луганської області, через суд м. Стаханова. Протягом 10 днів з дня проголошення рішення, повинна бути подана заява до суду про апеляційне оскарження рішення суду. Протягом 20 ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, повинна бути подана апеляція на рішення суду.