ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 вересня 2006 р. |
№ 21/165-1/17-2001/5 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Дерепи В.І. |
|
суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В. |
|
з участю представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб: |
Кот В.В. Шаповалов В.І., Шестопалов Р.Л. не з'явились |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
товариства з обмеженою відповідальністю “Райдуга ЛТД” |
|
на рішення та постанову |
господарського суду Київської області від 14 жовтня 2005 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2006 р. |
|
у справі |
№ 21/165-1/17-2001/5 |
|
за позовом |
товариства з обмеженою відповідальністю “Релікт” |
|
до 3-і особи: |
товариства з обмеженою відповідальністю “Райдуга ЛТД” суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1., товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ірена” |
|
про |
про визнання права власності на частку в приміщенні |
|
|
|
ВСТАНОВИВ:
У квітні 1999 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання за ним права власності на частку в торговельному павільйоні №АДРЕСА_1 в м.Києві, що складає 36 м2 торгової площі на підставі умов договору про спільну сумісну діяльність, укладеного з відповідачем 14.12.1993 р.
В подальшому позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і остаточно в заяві від 11.04.2005 р. № 28/5 (а.с.41-42, т.12) просив визнати за ним право власності на 43м2 в торговельному павільйоні № АДРЕСА_1 в м.Києві.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2005 р. (головуючий -Фаловська І.М., судді -Кошик А.Ю., Писана Т.О.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2006 р. (головуючий -Мостова Г.І., судді -Мамонтова О.М., Агрикова О.В.), позов задоволено частково.
Визнано за ТОВ “Релікт” право власності на частку 32,5 м2 площі 1/2 частини торговельного павільйону №АДРЕСА_1 в м.Києві, яка належить на праві спільної часткової власності ТОВ “Релікт” та ТОВ “Райдуга ЛТД”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, розпорядженням представника Президента України в Дарницькому районі м.Києва від 12.11.1992 р. № 768 ТОВ “Райдуга ЛТД” було дозволено здійснити проектні роботи та комплексне встановлення кіосків та павільйонів по обслуговуванню товарами народного споживання на прилеглій площі біля готелю “Турист” по вул. АДРЕСА_1 (а.с.91-92,т.1).
13.12.1993 р. рішенням комісії по комплексній забудові павільйонів та кіосків по вул.АДРЕСА_1, щодо будівництва комплекс кіосків та павільйонів на прилеглій площі біля готелю “Турист” спільно ТОВ “Райдуга ЛТД” і ТОВ “Релікт”, затвердженим першим заступником глави Дарницької районної державної адміністрації, сторін було зобов'язано укласти договір про пайову фінансову участь власників існуючих кіосків в забудові комплексу (а.с.7,т.1).
На виконання вказаного рішення між ТОВ “Релікт” як підрядником та орендним підприємством “Світанок” (в подальшому СП “Стежинка”), орендним підприємством “Союздрук”, фірмою “Дарна ЛТД”, Свято-Михайлівською православною общиною, підприємством “Медкомплекс”, торговим домом “Ірена” , ПП “Рода”, ПП “Голуб”, ПП “Преско-Д”, ТОВ “Турбар”, ПП “Алора” як замовниками були укладені договори на виконання будівельних робіт (а.с.24-41,т.3, а.с.31-32,т.9).
14.12.1993 р. між ТОВ “Райдуга ЛТД” і ТОВ “Релікт” було укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є домовленість сторін про сумісну діяльність щодо проектування та будівництва комплексу кіосків і павільйонів по обслуговуванню товарами народного споживання на прилеглій площі біля готелю “Турист” по вул. АДРЕСА_1 (а.с.8-9,т.1).Умовами договору передбачено, що функції замовника та виконавця робіт покладено на ТОВ “Релікт”, фінансування проектних та будівельних робіт здійснюється в рівних долях через розрахунковий рахунок ТОВ “Релікт”, вид фінансування -попередня оплата в грошових одиницях України. Розподіл торговельних площ передбачалось здійснити після закінчення будівельних робіт та благоустрою прилеглої території на загальних зборах засновників товариств пропорційно фінансовим витратам сторін.
Також суд визнав встановленим, що розподіл площ павільйонів відбувся наступним чином: власниками павільйону № 1 стали: ПП “Голуб”(викупив також площі СП “Стежинка”, ТОВ “Турбар”, МДП “Медкомплекс”), ТОВ “Агенство “Союздрук”, Свято-Михайлівська православна община, ТОВ “Дарна ЛТД”, ПП “Преско-Д”, павільйону № 2 - ПП “Алора” і ТОВ “Релікт”, павільйону №НОМЕР_ 3 (правої частини) -ПП “Рода”, павільйону №НОМЕР_ 4 -ТОВ “Торговий дім “Ірена”.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що в результаті сумісної діяльності ТОВ “Релікт” та ТОВ “Райдуга ЛТД” упродовж 1994 -1997 р.р. було здійснено будівництво чотирьох павільйонів загальною площею 352 м2 і тим самим була досягнута мета спільної сумісної діяльності, але визначити точний внесок кожної з сторін у будівництво, який був би документально підтверджений, на думку, суду неможливо, тому він прийшов до висновку, що позивач набув право власності на половину 1/2 частини павільйону № НОМЕР_1, що становить 32,5 м2.
Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.
До зобов'язань із сумісної діяльності, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. застосовуються положення глави 38 “Сумісна діяльність” Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р.
Відповідно до ст. 432 ЦК УРСР спрямована на досягнення спільної господарської мети сумісна діяльність, яка здійснюється на основі об'єднання грошових та інших майнових внесків або трудової участі учасників договору, є підставою виникнення права спільної часткової власності на такі внески, а також майно, створене в результаті спільної діяльності. Глава 38 “Сумісна діяльність” та глава 11 “Спільна власність” ЦК УРСР не містять будь-яких правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. Тому розмір часток у праві спільної часткової власності, що виникла на підставі договору про сумісну діяльність повинен визначатись відповідно до домовленості учасників договору, а у разі спору -з урахуванням вкладу кожного з учасників у спільну діяльність.
За таких обставин суд, виходячи з умов договору про спільну діяльність, укладеного між сторонами 14.12.1993 р., мав врахувати і площу в павільйоні №НОМЕР_2, власником якої став позивач.
Слід зазначити, що висновок суду про те, що власниками цього павільйону є ПП “Алора” і ТОВ “Релікт” грунтується на суперечливих матеріалах справи.
Зокрема, при подачі позову ТОВ “Релікт” не надало акту про передачу будь-якої площі в цьому павільйоні ПП “Алора” (а.с. 50, 54, т.1).
В поясненнях по справі від 28.02.2000 р. № 27 позивач також не зазначає це підприємство серед учасників будівництва комплексу (а.с.39-40,т.4), у наданій ним же зведеній таблиці грошових сум, направлених учасниками спільної діяльності на фінансування будівництва павільйонів по вул. АДРЕСА_1 від 31.03.2000 р. також ПП “Алора” не значиться та вказано, що павільйон № НОМЕР_2 площею 88 м2 (судом встановлено, що між учасникам будівництва розподілялась лише площа І поверху, а відповідна частина складського приміщення ІІ поверху над нею не вказувалась, хоча також є власністю учасника будівництва, якому виділена відповідна площа на І поверсі) передано ТОВ “Релікт” (а.с.6, т.6).
Лише під час останнього розгляду справи позивач надав договір на виконання будівельних робіт з ПП “Алора” та відповідний акт передачі торговельної площі в павільйоні №НОМЕР_2 ПП “Алора” (а.с. 39,142,т.9), проте суд на вказані суттєві суперечності в доводах позивача уваги не звернув та в порушення вимог ст. 43 ГПК України не з'ясував з яких підстав ПП “Алора” була передана торговельна площа в павільйоні №НОМЕР_2 та яка торговельна площа в ньому належить позивачу і чому станом на 31.03.2000 р., за наявності акту передачі торгової площі від 25.07.1997 р. позивач не зазначав вказане підприємство серед учасників будівництва та власників торгової площі.
Також не можна погодитись з висновком суд про те, що розподіл торговельної площі пропорційно грошовим внескам стосувався лише пайовиків, які не є стороною у договорі, а на позивача та відповідача розповсюджуються правила ст.432 ЦК УРСР, яка передбачає внески також у вигляді іншим майно або трудовою участю, адже принцип пропорційності розподілу торговельної площі фінансовим витратам був визначений самими сторонами в договорі.
Врахування у внесок вартості проведених конкретних робіт та прибутку від сумісної діяльності було визначено сторонами у протоколі від 04.02.1996 р. (а.с.57,т.1)
За таких обставин, відповідно до вимог ст. ст.33, 34 ГПК України позивач мав довести, що його фінансові витрати на будівництво та належна йому частка коштів, передбачених вказаним вище протоколом, пропорційні торговій площі, яку він отримав у власність у павільйоні №НОМЕР_ 2 та на яку претендує у павільйоні №НОМЕР_ 3 (22 м2 торговельної площі).
Місцевий господарський суд, зазначивши, що встановити точний внесок кожної з сторін неможливо, прийшов до необгрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 101, 104 ГПК України не дав належної правової оцінки допущеним судом першої інстанції порушенням вимог закону.
За таких обставин, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, загальний розмір торговельної площі, що підлягав розподілу між сторонами після закінчення будівництва, підтверджені наявними у справі доказами фінансові витрати кожного з них при виконанні договору з урахуванням розміру коштів, які згідно протоколу від 04.02.1996 р. підлягали розподілу в рівних частках як пайовий внесок в будівництво павільйонів, і в залежності від цього визначити частку кожної з сторін у праві спільної часткової власності, що виникла на підставі договору про сумісну діяльність від 14.12.1993 р. та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Райдуга ЛТД” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 14 жовтня 2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2006 р. у справі за № 21/165-1/17-2001/5 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко