Справа № 0301/1499/2012 Головуючий у 1 інстанції:Лященко О.В.
Провадження № 22-ц/0390/1601/2012 Категорія:41 Доповідач: Гапончук В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Гапончука В.В.,
суддів -Киці С.І., Федонюк С.Ю.,
при секретарі - Семенюк О.А.,
з участю:
представника позивачів -ОСОБА_1,
відповідача -ОСОБА_2,
представників відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 21 серпня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 та Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори №1 (далі по тексту - Володимир-Волинська ЖЕК №1) про встановлення порядку користування житлом та укладення окремих договорів найму.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В позовній заяві покликався на ту обставину, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в 2005 році вибули на інше постійне місце проживання, а саме в міста Москву та Київ, відповідно. Відповідачі постійно проживають у вказаних населених пунктах і забезпеченні там роботою та житлом. Вважає, що вони втратили право користування спірною квартирою з часу їх вибуття на інше постійне місце проживання.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 21 серпня 2012 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду сторони по справі подали апеляційні скарги в яких просили скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 подав суду заяву про залишення даного позову без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.09.2012 року вказану заяву було задоволено. Рішення Володимир-Волинського міського суду від 21.08.2012 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Володимир-Волинської ЖЕК №1 про встановлення порядку користування житлом та укладення окремих договорів найму скасоване, а позовну заяву залишено без розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів приходить до висновку, що дану скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, наймачу ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі ордеру №142 від 03.06.1988 року, виданого згідно рішення Володимир-Волинської міської ради №153 від 01.06.1988 року, надана для проживання двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв.м. Дана квартира відноситься до державного житлового фонду та перебуває в комунальній власності м. Володимира-Волинського.
Також встановлено, що відповідачі за зустрічним позовом в спірній квартирі тимчасово не проживають, хоча й зареєстровані у ній. Так, ОСОБА_4 тимчасово працює та проживає в м. Москва, а ОСОБА_5 - в м. Києві. Проте, вони продовжують брати участь у витратах на утримання квартири та вона залишається їх основним місцем проживанням. Дані обставини підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме паспортами цих осіб, довідками про склад їх сім'ї, показаннями свідків, квитанціями про оплату комунальних послуг, тощо.
Крім того, рішенням Володимир-Волинського міського суду від 01.11.2011 року, яке було залишене без змін ухвалою від 07.12.2011 року апеляційного суду Волинської області, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації з підстав тимчасової відсутності відповідачів понад шість місяців. У вказаних судових рішеннях був зроблений висновок, що хоча ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постійно не проживають за місцем своєї реєстрації в спірній квартирі, однак їх періодична тимчасова відсутність викликана поважними причинами, не перевищує шести місяців, а їх дії свідчать про наявність інтересу до даного житла та наміру користуватися ним вподальшому. Під час розгляду вказаної цивільної справи судом було досліджено та надано належну правову оцінку більшості доказів на які покликається ОСОБА_2 в своєму позові по даній цивільній справі.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст.107 ЖК Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
П.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»надано роз'яснення, що на ствердження вибуття суд може браги до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вибули саме на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, оскільки їх відсутність є тимчасовою, носить непостійний характер та пов'язана з необхідністю трудової зайнятості в містах Москва та Києві, а інтерес до квартири, як постійного місця проживання та реєстрації, ними не втрачений. Даний висновок підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про оплату відповідачами витрат на утримання житла та іншими документальними доказами.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він зроблений на основі всебічно досліджених по справі доказів та на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Володимир-Волинського міського суду від 21 серпня 2012 року в даній справі в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: