Справа № 22-8665 Категорія - 32
Головуючий 1 інстанції - Бабакова В.П.
Доповідач -Бабенко П.М,
РІШЕННЯ іменем України
03 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Пономарьової О.М.
суддів: Бабенка П.М.,Бондаренко Л.І.
при секретарі- Білявській Ї.Є. за участю: відповідача ОСОБА_1., представника по швачки -ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири та про розділ квартири,
ВСТАНОВИВ: У квітні 2006 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача позовом про визнання його таким, що втратив в право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 ,посилаючись на те, що з 1.01.1998 року він вибув з вказаної жилої площі, але залишається в ній зареєстрованим, не сплачує комунальні послуги. У червні 2006 року відповідач звернувся до ОСОБА_2 з зустрічним позовом, просив визнати за ним право власності на 1\2 частину вказаної квартири, розділити її, а в задоволенні позову позивачки відмовити.
Посилався на те, що до 2000 року він не міг постійно проживати в спірній квартирі через те ,що там жила відповідачка з співмешканцем, які перешкоджали йому заходити в квартиру. У 2001 році він ставив питання про розділ квартири, одержав довідку БТІ ,але відповідачка за зустрічним позовом обіцяла вирішити спір без суду, а потім ухилялась від вирішення вказаного питання.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2006 року задоволено позов ОСОБА_2 Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін ,дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з таких підстав :
Судом встановлено, що спірна квартира є власністю позивачки за первинним позовом ОСОБА_2, що підтверджено довідкою БТІ. Пайові внески за квартиру сплачені у 1986 році попереднім власником кооперативної квартири ОСОБА_3.,батьком відповідачки,а з 26.11.1992 року право власності на квартиру оформлено на ОСОБА_2, що підтверджено довідкою БТІ.( а.с.5)
Відповідач за первинним позовом ОСОБА_1 зареєстрований і проживав у спірній квартирі як член сім'ї її власника. З 1998 року відповідач вибув з вказаної жилої площі на інше постійне місце проживання і не користується нею у спірній квартирі. В квартирі відсутнє його майно.
У квітні 2000 року між ним та позивачкою розірвано шлюб. Позивач втратив зв'язок з вказаним житлом, оскільки він не користувався в ній жилою площею до пред'явлення до
нього позову, не намагався вселитись в квартиру за згодою позивачки або в судовому порядку, не сплачував квартирну плату та комунальні послуги. Сплачувала ці витрати сама позивачка.
Вказані обставини підтверджені відповідними документами ( довідками БТІ, ЖСК „Волна", та поясненнями сторін, в тому числі частково самим ОСОБА_1 ( а.с. 6, 19,22-24,29,30,31 55).
Доказів на те ,що відповідач прийняв участь у придбанні у власність квартири разом з позивачкою, не надано.
З наданих ним довідок ( а.с. 29, 61-64) не убачається з якою метою він брав позичку та на які цілі витратив її.
Доводи відповідача на те, що він у 1986 році брав позичку для придбання спірної квартири у сумісну власність нічим не підтверджені і спростовуються поясненнями позивачки та вказаними документами.
ОСОБА_1 не надав судові переконливих доказів про відсутність його у спірному житлі з поважних причин.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи обгрунтовано надійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 не придбав права власності на спірну квартиру ,та вибув з квартири на інше постійне місце проживання з січня 1998 року і був відсутнім без поважних причин до часу подання позову, тобто більше одного року.
Але висновки суду про те ,що він втратив право на спірну жилу площу, оскільки не користувався в ній більше шести місяців без поважних причин, та визнання відповідача таким, що втратив право користування жилою площею на підставі ст..71 ЖК України,якою регулюються правовідносини щодо квартир державного га комунального житлового фонду, є помилковими і не відповідають вимогам матеріального закону.
Згідно з вимогами ст..ст.156 ,163 ЖК України , ч.1 ст..405 ЦК України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним, користуються нарівні з власником будинку ,якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані приймати участь у витратах по утриманню будинку , придомової території та його ремонту.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або законом.
Судом при цьому не враховано ,що позивачка ОСОБА_4. як на підставу своїх вимог посилалась саме на те, що спірна квартира є її особистою власністю , з 1.03.1998 року ОСОБА_1 вибув з спірної квартири і був відсутнім без поважних причин більше одного року тобто суд не врахував ,що ці правовідносини регулюються ч.2 ст..405 ЦК України.
Оскільки розглядаючи позов суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, надійшов до правильного висновку про задоволення вимог позивачки ,але застосував закон ,який не поширюється на ці правовідносини ,рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилою площею на підставі ст..71 ЖК України слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2
В решті рішення слід залишити без змін , оскільки доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи за зустрічним позовом про визнання орава власності за ОСОБА_1 на 1\2 частину квартири та її розділу.
Керуючись ч.2 ст.405 ЦК України ,ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, п.4 ст, 309 та ст.ст.313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1.задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від ЗО червня 2006 року в частині визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилою площею на підставі ст.71 ЖК України скасувати.
Визнати ОСОБА_1 таким ,що втратив право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 з підстави, встановленою ч.2 ст..405 ЦК України.
В решті вказане рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.