Справа № 22-7519/2005 p. Головуючий у 1 інстанції Полтавець Н.З.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Коваленко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 14 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до НАСК „Оранта" про стягнення страхової суми,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 14 червня 2006 року, яким в позові ОСОБА_1 до НАСК „Оранта" про стягнення страхової суми відмовлено.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно послався тільки на висновок службового розслідування, в якому зазначено, що він отримав травму при виконанні службових обов'язків, і не врахував всіх обставин, які викладені у мотивувальній частині висновку і з якої випливає той факт, що його дії підпадають під п/п „а" п.2 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1991 року № 59, тобто він вважає, що має право на отримання страхової суми у розмірі чотирирічного грошового утримання, як інвалід другої групи, у зв'язку із травмою, отриманою ним у 1985 році при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю, а також положень ст.23 п.6 Закона України „Про міліцію".
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31 березня 1970 року по 20 березня 1999 року. 28 червня 1985 року він був травмований, в зв'язку з чим проведено службове розслідування. Комісія з розслідування по факту отримання травми оперуповноваженим ВБКСВ УВС м.Горлівки ОСОБА_1 від 21 жовтня 1985 року дійшла висновку, що травма отримана ним під час проходження служби в ОВС при виконанні службових обов'язків, але не при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, тому позивачу не може бути нарахована страхова сума згідно п.2 п/п „а" Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1991 року № 59 /в редакції постанови КМ України від 19 листопада 1992 року №627/. Крім того, судом встановлено, що після звільнення з органів внутрішніх справ у 2001 році позивачу сплачена страхова сума у розмірі 2 400 грн., але до суду він звернувся тільки у 2005 році. Суд встановив, що позивач пропустив строки позовної давності, встановлені п.З зазначеного Положення, визнавши причини пропуску строку неповажними.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи в межах пред'явлених позовних вимог та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 Закону України „Про міліцію" працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.
Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання /залежно від ступеня втрати працездатності/ і призначається пенсія по інвалідності.
Згідно з п. 2 п/п „а" Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1991 року \в редакції
постанови КМ України від 19 листопада 1992 року/ страховик виплачує страхові суми: а/ особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ /іхнім спадкоємцям/ у разі загибелі /смерті/, поранення /контузії, травми або каліцтва/, захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю: у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби /роботи/, але не пізніш як через З місяці після звільнення зі служби /роботи/ чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків - інвалідові 1 групи - в розмірі п'ятирічного грошового утримання, другої групи - в розмірі чотирирічного грошового утримання, третьої групи - в розмірі трирічного грошового утримання; б/ особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ /їхнім спадкоємцям/ у разі загибелі /смерті/, поранення, /контузії, травми або каліцтва/, захворювання, одержаних у період проходження служби - у розмірах, передбачених постановою КМ України від 19 серпня 1992 року № 488.
Виплата страхових сум здійснюється з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством за останньою посадою на день виплати страхової суми.
Згідно з п.З Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМ України від 19 серпня 1992 року №488 розміри страхових платежів установлюються щорічно Національною акціонерною страховою компанією „ОРАНТА" за погодженням з Мінфіном під час формування державного бюджету на наступний рік.
Відповідно до п.З Положення і п.7 Умов вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємець можуть пред'явити НАСК „ОРАНТА" протягом трьох років з дня настання страхової події.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з березня 1970 року по березень 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ і був застрахований відповідно до ст.23 Закону України „Про міліцію" та постанови КМ України від 29 червня 1991 року №59. 28 червня 1985 року під час проходження служби йому спричинено пошкодження здоров'я.
У висновку службового розслідування по факту отримання травми оперуповноваженим ВБРСВ УВС м.Горлівки ОСОБА_1 від 21 жовтня 1985 року зазначено, що травма отримана позивачем в період проходження служби у BBC при виконанні службових обов'язків.
Висновком МСЕК від 13 квітня 1999 року ОСОБА_1. встановлено 50% втрати працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи; у висновку МСЕК також зазначено, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Висновком МСЕК від 20 липня 2005 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом другої групи у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
У заяві ОСОБА_1 від 16 квітня 1999 року на ім'я начальника відділення Укрдержстраху м.Горлівки Донецької області зазначено, що страхова подія сталася в період проходження служби.
За повідомленням філіала ВАТ СК '„Оранта-Донбас" по м.Горлівки ОСОБА_1. виплачена страхова сума у розмірі 2050 грн. 20 лютого 2001 року.
Ні висновок службового розслідування, ні висновок МСЕК, ні розмір виплаченої страхової суми ОСОБА_1 у встановлені законодавством строки не оскаржені.
Таким чином, розглядаючи справу суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність законних підстав стягнення з НАСК „Оранта" страхової суми у розмірі 187 392 грн. у зв'язку із травмою, отриманою позивачем у 1985 році при виконанні службових обов'язків , пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 14 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.