Справа № 2604/9436/12

В И Р О К

іменем України

"19" червня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Старовойтової С.М.,

при секретарі - Ковалівській Л.М.,

з участю прокурора - Волянської Л.В.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, не одруженого, інваліда другої групи, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

24 травня 2011 року близько 23 години ОСОБА_2, знаходячись на території кафе «Азімут»у стані алкогольного сп'яніння, що за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 4, помітив сумку, що висіла на спинці стільця, після чого у нього виник умисел на викрадення зазначеної сумки. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3, а саме сумку, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, у якій знаходився мобільний телефон «Нокіа Е-5130»вартістю 950 гривень з сім-картою мобільного оператора «Лайф»та флеш-картку пам'яті для комп'ютеру об'ємом 2 гігабайти, які не становлять матеріальної цінності для потерпілого, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 950 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, та пояснив, що дійсно 24 травня 2011 року близько 23 години він, знаходячись на території кафе «Азімут»у стані алкогольного сп'яніння, що за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 4, де працював офіціантом-прибиральником, помітив сумку, що висіла на спинці стільця, яку залишив хтось з відвідувачів кафе, після чого у нього виник умисел на викрадення зазначеної сумки, та він, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав зазначену сумку у якій знаходився мобільний телефон «Нокіа Е-5130»з сім-картою мобільного оператора «Лайф»та флеш-картка пам'яті для комп'ютеру об'ємом 2 гігабайти.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку cт. 299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна.

Дії ОСОБА_2 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості, дані про його особу, який перебуває на обліку у лікаря психіатра, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, не одружений, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, є інвалідок другої групи, раніше не судимий.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, відповідно до акту стаціонарної судової комісійної комплексної психолого - психіатричної експертизи від 20 березня 2012 року, ОСОБА_2 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ( 24.05.2011 року ) виявляв ознаки «Шизоафективного розладу, змішаного типу в стані медикаментозної ремісії, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, наявні у ОСОБА_2 психічні розлади суттєво впливали на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежуючи цю здатність; за своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_2 потребує застосування по відношенню до нього примусових заходів амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КК України, визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно рекомендацій Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності ( ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України ). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

Відповідно до пункту 8 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду, така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов'язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов'язане, - на психіатричні заклади охорони здоров'я за місцем проживання засуджених.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем проживання.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Судові витрати у справі відсутні.

В порядку ст. 81 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 70 ( семидесяти ) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку складає 1190 (одну тисячу сто дев'яносто) гривень.

На підставі ч. 2 ст. 20 КК України застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази у справі, а саме мобільний телефон «Нокіа Е 5130» з сім-картою мобільного оператора «Лайф»залишити у власності потерпілого ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя С.М. Старовойтова