Справа № 2604/8272/12
П О С Т А Н О В А
іменем України
"24" травня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого -судді Старовойтової С.М.,
при секретарі Фоміній К.Г.,
за участю прокурора Волянській Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Забілоччя Радомишльського району Житомирської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого в.о. директора Інституту спеціальних систем і технологій ДП «Інститут машин і систем», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 175 України, -
встановив:
ОСОБА_1, перебуваючи згідно наказу в.о. директора ДП «Інститут машин і систем»№ 100 від 09.11.2010 року на посаді в.о. директора Інституту спеціальних систем і технологій ІМіС, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 12, незважаючи на існування заборгованості із виплати заробітної плати перед штатними працівниками Інституту, безпідставно не виплачував заробітну плату працівникам за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року за наступних обставин.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС, затвердженого директором Інституту машин і систем 27.11.2001 року, Інститут має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку та штамп із найменуванням, а також знак для послуг і товарів.
Згідно п. 5.2 Положення про Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС, затвердженого директором Інституту машин і систем 27.11.2001 року, призначення керівника Інституту здійснюється керівником підприємства шляхом укладення з ним контракту. Керівник підприємства заключає відповідні договори, несе повну матеріальну відповідальність перед керівництвом Підприємства за результати діяльності Інституту і діє на підставі виданої Підприємством довіреності, а також за здійснення господарських і фінансових операцій, представництво у суді від імені юридичної особи -ДП «ІМіС», крім того, відповідно до п. 5.5 зазначених Положень, директор Інституту зобов'язаний здійснювати керівництво та поточне управління Інститутом, організовувати його виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність, передбачену цим Положенням, забезпечувати дотримання норм чинного законодавства України та нормативних документів підприємства.
В порушення вимог ст. 115 Кодексу законів про працю та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», які встановлюють, що заробітна виплачується працівникам регулярно в робочі дні, у строки, встановлені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць, ОСОБА_1, при наявності грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства, які мали бути спрямовані на виплату заробітної плати, не забезпечив додержання троків виплати заробітної плати, у зв'язку з чим у Інституту спеціальних систем і технологій ДП «Інститут машин і систем»виникла заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 36407 гривень 61 коп. за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року, а саме перед працівниками ОСОБА_2 у сумі - 1141 гривень, ОСОБА_3 -3577 гривень 90 коп., ОСОБА_4 -3636 гривень 98 коп., ОСОБА_5 -4208 гривень 57 коп., ОСОБА_6 -4988 гривень 94 коп., ОСОБА_7 -4497 гривень 43 коп., ОСОБА_8 -4996 гривень 81 коп., ОСОБА_9 -3722 гривні 38 коп., ОСОБА_10 -4194 гривні 77 коп., ОСОБА_11 -1442 гривні 82 коп.
Незважаючи на те, що на розрахунковий рахунок Інститутут спеціальних систем і технологій ДП «Інститут машин і систем»надійшли кошти в сум 145333 гривні 97 коп., в порушення вимог ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати»від 21.10.2004 року, ст. 15 Закону України «Про оплату праці»та ст. 97 Кодексу законів про працю щодо забезпечення виплати заробітної плати у першочерговому порядку, ОСОБА_1, маючи можливість погасити заборгованість по заробітній платі, використовував кошти на не першочергові виплати, загальна сума яких становить 134829 гривень 94 коп., тобто своїми діями вчинив безпідставну невиплату заробітної плати більш як за один місяць, вчинену керівником підприємства, внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, та пояснив, що дійсно згідно наказу в.о. директора ДП «Інститут машин і систем»№ 100 від 09.11.2010 року призначений на посаду в.о. директора Інституту спеціальних систем і технологій ІМіС, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 12, з пунктами 2.1, 5.2 та 5.5 Положення про Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС, затвердженого директором Інституту машин і систем 27.11.2001 року, ознайомлений та знає про свої обов'язки здійснювати керівництво та поточне управління Інститутом, організовувати його виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність, передбачену цим Положенням, забезпечувати дотримання норм чинного законодавства України та нормативних документів підприємства, крім того він знає, що згідно вимог ст. 115 Кодексу законів про працю та ст. 24 Закону України « Про оплату праці», заробітна має виплачуватись працівникам регулярно в робочі дні, у строки, встановлені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць, проте при наявності грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства, які мали бути спрямовані на виплату заробітної плати, не забезпечив додержання троків виплати заробітної плати, у зв'язку з чим у Інституту спеціальних систем і технологій ДП «Інститут машин і систем»виникла заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 36407 гривень 61 коп. за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року, а саме перед працівниками ОСОБА_2 у сумі - 1141 гривень, ОСОБА_3 -3577 гривень 90 коп., ОСОБА_4 -3636 гривень 98 коп., ОСОБА_5 -4208 гривень 57 коп., ОСОБА_6 -4988 гривень 94 коп., ОСОБА_7 -4497 гривень 43 коп., ОСОБА_8 -4996 гривень 81 коп., ОСОБА_9 -3722 гривні 38 коп., ОСОБА_10 -4194 гривні 77 коп., ОСОБА_11 -1442 гривні 82 коп.; також поясни, що на розрахунковий рахунок Інститутут спеціальних систем і технологій ДП «Інститут машин і систем»надійшли кошти в сум 145333 гривні 97 коп., та він, маючи можливість погасити заборгованість по заробітній платі, використовував кошти на не першочергові виплати, загальна сума яких становить 134829 гривень 94 коп.
Крім того, ОСОБА_1 висловив своє негативне ставлення до вчиненого діяння, висловив жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, що склалась, зазначив про активне сприяння ним розкриттю злочину, що виразилось у наданні органам дізнання та досудового слідства допомоги у встановленні істини у справі.
Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку cт. 299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винними у вчиненні злочину, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у безпідставній невиплаті заробітної плати більш як за один місяць, вчиненій керівником підприємства, внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 175 КК України.
У судовому засіданні підсудним було заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 175 КК України у кримінальній справі на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки. Підсудний у своєму клопотання зазначив, що він вперше вчинив злочин середньої тяжкості, повністю погасив перед потерпілими заборгованість по заробітній платі, а також звільнився із займаної ним посади за власним бажанням, а тому він перестав бути суспільно небезпечним, оскільки є особою похилого віку та не має наміру більше працювати.
Головуючим у справі роз'яснені правові наслідки закриття справи із нереабілітуючих підстав підсудному, який надав згоду на закриття справи у зв'язку із зміною обстановки.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти закриття кримінальної справи на підставі ст. 48 КК України, оскільки вважала, що оскільки особа вчинила злочин, то має понести за нього покарання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши клопотання підсудного, пояснення прокурора, суд приходить до наступних висновків.
Згідно рекомендацій Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень підсудного, безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена керівником підприємства, внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, вчинена ОСОБА_1 мало місце, зазначене діяння містить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 175 КК України, та ОСОБА_1 винний у його вчиненні, у чому він визнав свою вину та щиро покаявся.
Крім того, відповідно до ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Стаття 7 КПК України передбачає, що суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Згідно ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 175 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Крім того, ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро покаявся, активно сприяв у розкриті зазначеного злочину, крім того він повністю відшкодував потерпілим заборгованість по заробітній платі, звільнився з посади в.о. директора Інституту спеціальних систем і технологій за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, є особою похилого віку, висловив небажання продовжувати трудову діяльність у зв'язку із віком та станом здоров'я, а тому просив звільнити його від кримінальної відповідальності, а провадження у справі закрити, розуміючи, що справа в такому випадку буде закрита не з реабілітуючи обставин.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»звільнення від кримінальної відповідальності за т 48 КК України можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
Враховуючи зазначене, а також те, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин середньої тяжкості тяжкості, раніше не судимий, щиро покаявся, активно сприяв у розкриті зазначеного злочину, крім того повністю добровільно відшкодував заборгованість перед потерпілими, за власним бажанням звільнений з посади, перебуваючи на якій вчинив злочин, є особою похилого віку ( 71 рік ), а тому суд вважає, що ОСОБА_1 є особою, що перестала бути суспільно небезпечною, оскільки він сам та обстановка навколо нього зазначала таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нового злочину, а тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
Речові докази, судові витрати та цивільні позови у справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статями 7, 282 КПК України, ст. 48 КК України -
постановив:
ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 175 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, а провадження у кримінальній справі закрити.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд, скасувати.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя С.М. Старовойтова