Справа 8962 Категорія 21
Голов. в 1 інстанц.Хомінець Доповідач Зубова Л.М.
Рішення Іменем України
З жовтня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Зубова Л.М. судді Лук'янова С.В., Соломаха Л.І. секретар Андрусішина М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку (далі - Фонд ), товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» (далі - «Інтерстрой») про оспорення відсотка вини потерпілого у настанні страхового випадку, відшкодування шкоди з апеляційною скаргою Фонду
на рішення Харцизького міського суду від 26 липня 2006 року.
Вислухавши доповідача, пояснення представника Фонду Гірман С.В, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення позивача та його представника ОСОБА_3, представника ТОВ « Інтрестрой» Журенка О.М,які заперечували проти апеляційної скарги, перевірівши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
встановив: У лютому 2006 року позивач звернувся з позовом у суд до відповідачів і вказував, що працював у « Інтерстрой», де отримав ушкодження здоров'я. Фонд призначив йому одноразову допомогу та страхові платежі із заробітку 625,54 грвн, а позивач вважав, що його заробіток для розрахунку страхових платежів повинен складати 738,82 грвн, тому утворилась недоплата, яку він просив стягнути на його користь. Крім того, Фонд зменшив на 50%, одноразову допомогу, пов'язану з настанням страхового випадку, позивач оспорював відсосток вини, просив визнати 10% його вини у настанні страхового випадку та на цій підставі достягнути одноразову допомогу, визначити нову суму щомісячних страхових платежів із середнього заробітку 738,82 грвн і відшкодувати на його користь 50 000 грвн моральної шкоди, завданої втратою працездатності.
Рішенням Харцизького міського суду від 26 липня 2006 року позов задоволено частково, з Фонду стягнуто 15 000 грвн на відшкодування моральної шкоди, визначено 10% вини потерпілого у настанні страхового випадку, суд визнав , що Фонд невірно розрахував позивачеві середній заробіток, погодився в цій частині з вимогами позивача і на цій підставі достягнув недоплату по страхових виплатах у вигляді одноразової допомоги - 8804,20 - грвн, стягнув недоплату щомісячних страховихі сум і починаючи з 1. 03.2006 року визначив щомісячні страхові платежі у сумі 184,71 грвн.
У апеляційній скарзі Фонд просив рішення суду скасувати і відмовити позивачу у задоволенні вимог, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального закону у частині розрахунку середнього заробітку для нарахування страхових платежів, зазначав відсутність на підприємстві акту про розслідування нещасного випадку, яким би було встановлено відсоток вини потерпілого у настанні нещасного випадку та недоведеність факту завдання позивачеві моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.
Розрішаючи спір, суд дійшов підставного висновку, що вина позивача у настанні нещасного випадку складає 10%, оскільки цю обставину визнав позивач, її підтверджено актом про нещасний випадок Н-1, який мав місце з позивачем 2 липня 2004 року та актом розслідування цього нещасного випадку (а.с. 14-17), з яких видно, що позивач виконував роботи на приставній драбині, чим порушив правила техніки безпеки, інструкціїї № 177, незважаючи на те, що з ним було проведено інструктажі по техниці безпеки, востаннє 1 липня 2004 року (а.с. 14). Впавши з драбини, позивач отримав травму-кілька зламів, був прооперований, неодноразово лікувався, за висновком МСЕК від 20.12.2005 року йому вперше вставлено втрату працездатності на 25% та звільнено з роботи за станом здоров'я по п) 2 ст. 40 К ЗпП України. У вказаних актах зазначено, що виними у настанні нещасного випадку є адміністрація, а саме: виробник робіт ОСОБА_2, яка не організувала безпечне виконання робіт та дотримання праціником правил безпеки , начальник дільниці Радченко В.В., який не забезпечив здорові та безпечні умови праці та належний контроль за виконанням службових робіт з боку ОСОБА_2. та позивач який винен у невикористанні засобів індивідуального захисту та прийомів технології роботи.Комісія дійшла висновку про необхідність прийняття заходів дисциплінарної відповідальності до осіб, відповідальних за настання нещасного випадку. Відсоток вини кожного комісія не визначала. Згідно протоколу НОМЕР_1 засідання комісії по охороні праці від 16.12.2005 року, яка за особовим складом фактично повторює склад комісії з розслідування нещасного випадку(а.с. 17,87), прийнято рішення визначити вину потерпілого у настанні нещасного випадку 50%. Виходячи з наявності такого рішення , Фонд зменшив позивачеві на 50% розмір виплаченої одноразової допомоги. Мотиви визначення відсотків вини у вказаному рішенні комісії з охорони праці не зазначені.
Апеляційний суд вважає, що , виходячи з конкретних обставин справи, суд 1 інстації підставно визначив 10 % вини потерпілого і саме з урахуванням цієї обставини слід зменшити потерпілому суму одноразової допомоги, достягнувши недоплачену суму на користь позивача. Рішення суду в цій частині відповідає обставинам справи та вимогам Закону України « Про охорону праці» та « Положенню про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків , професійних захворювань, аварій на виробництві» ( Постанова КМУ №1094 від 21.08.2001 року).Запереченя Фонду у апеляційній скарзі проти рішення в цій частині не грунтуються на законі.
Доводи Фонду про недоведність з боку позивача факту завдання йому моральної шкоди не відповідають обставинам справи та не грунтуються на вимогах Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працезданості» від 23.09.1999 року з наступними змінами .3 урахуванням кокретних обставин справи, що 4.04.2005 року позивача звільнено з роботи за п)2 ст. 40 КЗпП України(а.с. 11) у зв'язку з травмуванням, що за висновком МСЕК від 20.12.2005 року (а.с. 22) йому вперше встановлено 25% втрату працездатності від отриманої 2.07.2004 року травми , внаслідок чого настали соціальні зміни у його житті, завдано фізичного болю та моральних стражань, суд підставно визначив позивачеві розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000 грвн.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції дійшов неправильних висновків стосовно розміру розрахункової середньої заробітної плати, з якого слід визначити страхові платежі. Так ,суд виходив з того, що Фонд допустив помилку і, задовольняючи вимоги позивача, суд базувався на розрахунку, наданому позивачем (а.с. 2-3) та довідці про його заробітну плату за січень - червень 2005 року ( а.с. 23, 86), яка складає 738,82 грвн, тому достягнув на користь позивача суми одноразової допомоги та щомісячних страхових платежів.
Апеляційній суд вважає, що в цій частині висновки суду не відповідають вимогам Закону України « Про загальнообов'язкоіве державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативних актів.
Відповідно до п.12 Постанови КМУ № 1266 від 6.09.2001 року « Порядок обчислення середнього заробітку ( доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» якщо на дату звернення за страховою виплатою особа не працює, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника на дату подання потерпілим документів у МСЕК.
З матеріалів справи видно, що 4.04.2005 року позивача звільнено з роботи за станом здоров'я як інваліда 2 групи від загального захворювання (а.с. 11,22), за висновком МСЕК від 20.12 .2005 року позивачеві встановлено втрату працездатності на 25 %, у МСЕК з приводу встановлення ступеня втарти професійної працездатності позивач звернувся 6 грудня 2005 року.
За вказаних обставин, призначаючи страхові виплати, Фонд вірно виходив з заробітної плати відповідного працівника у сумі 625,54 грвн, яка розрахована за червень- листопад 2005 року у відповідності до п. 12 вказаної постанови 1266 , а тому у задоволенні вимог позивача про достягнення страхових виплат і одноразової допомоги з тих підстав, що для розрахунку невірно визначено середній заробіток, слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем невірно застосовано п. 12 Постанови 1266 та постанови правлінння Фонду від 14.09.2004 року № 66 « Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» безпідставні, оскільки з обставин справи видно і ця обставина позивачем не оспорена, що позивач не надавав Фонду довідку про його зарплату за 6 місяців до настання страхового випадку ( а.с. 23,24,86), а також не звертався у Фонд з проханням про визначення страхових виплат за його проханням в іншому порядку , ніж визначено п. 12 постанови 1266.
Доводи апеляційної скарги про те, що слід застосувати Постанову КМУ 193 в редакції від 22.02.2006 року та визначити для розрахунку позивачеві середню заробітну плату за його вибором - не за 6 місяців перед поданням документів у МСЕК для встановлення ступеня втрати професійної працездатності, а за його вибором за 6 місяців,, перед настанням страхового випадку на увагу не заслуговують з наступних підстав.
Зі справи видно, що нещасний випадок мав місце 2.07.2004 року, до цих правовідносин слід застосувати положенння ЗУ « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працезданості» від 23.09.1999 року з наступними змінами та постанова КМУ № 1266 від 26.09.2001 року « Порядок робчислення середньої зарплати ( доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», у п. 12 якого було врегульовано питання таким чином, що зарплату слід брати за 6 місяців до подання документів у МСЕК. У відповідності до Указу Президента України від 4.12.1997 року з наступними змінами « Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття,, якщо інше не передбачено в цих актах. Акти КМУ, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційниих другованих виданнях
Вказана постанова КМУ № 193 від 22.02.2006 року « Про внесення змін до Порядку обчислення середньої зарплати ( доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» була опублікована 7.03.2006 року у « Офіційному віснику України»№ 8 і 30.03.2006 року в « Урядовому кур'єрі» № 60.
Рішенням Конституційного Суду від 9.02.1999 року у справі 1-7/ 99 зазначено , що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони і інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії дії у часи , крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, зокрема людини і громадянина.
Оскільки на час виникнення права на відшкодуванння ( грудень 2005 року- висновок МСЕК) діяла постанова КМУ № 1266 в первісній редакції, то доводи апеляційної скарги в цій частині суперечать вимогам закону.
Враховуючи викладене та вину позивача у настанні страхового випадку на 10 %, Фонд зобов'язаний призначити позивачеві одноразову допомогу у сумі 625,54X25% - 10% =14074,65 грвн, а у задоволенні вимог позову про стягнення щомісячних страхових сум з розрахункового середнього заробітку середнього заробітку у сумі 738,82 грвн слід відмовити.
Оскільки фактично позивачем отримано одноразову допомогу у сумі 7819,25 грвн, що підтвердили сторони у судовому засіданні, то на користь позивача слід достягнути різницю між цими сумами 6255,40 грвн.:
Керуючись ст.ст. 303,309 ЦПК України, апеляційний суд, вирішив:
Апеляційну скаргу Фонду задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду від 26 липня 2006 року змінити.
Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку на користь ОСОБА_1 6255, 40 ( шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять грвн 40 коп )одноразової допомоги.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Фонду на користь позивача одноразової допомоги та щомісячних страхових сум з розрахункового середньо го заробітку у сумі 738,82 грвн .
В решті рішення суду залишити без зміни.
Стягнути витрати на інформаційн-технічне забезпечення: з Фонду- 1,5 грвн, з ТОВ « Інтерстрой» 1,50 грвн на розрахунковий рахунок 35228011000992 код ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК Донецької області , отримувач платежу апеляційний суд Донецької області,, з ТОВ« Інтерстрой» стягнути на користь держави державне мито у сумі 8,50 грв.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено бехзпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місців з дня проголошенння.