Головуючий 1 інстанції Юр'єва Т.І.

Справа № 22-6992,  2006р.       Доповідач Курило В.П.

Категорія 21

РІШЕННЯ Іменем України

З жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Саніковой О.С.,  Шамрило Л.Г.

при секретарі Драгіч К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, ДП „Донвуглереструктуризація" про встановлення відсотку вини в нещасному випадку на виробництві, стягнення суми одноразової допомоги і відшкодування моральної шкоди і за додатковим позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Донецька із зазначеним позовом, в якому вказує, що з 1982р. працював на шахті „Юровська". 16 червня 1996р. з ним стався нещасний випадок на виробництві - порода, що обрушилась, травмувала лікоть лівої руки. Був складений акт за формою Н-1. За висновком МСЕК від 25.05.2005р. йому встановлено 10% втрати професійної працездатності. Комісією по охороні праці шахти „17x17 БІС" йому був виданий протокол засідання комісії НОМЕР_1, де встановлено 10% його вини в даному нещасному випадку. Проте, відділення Фонду соціального страхування Кіровського району м. Донецька призначило йому одноразову допомогу в розмірі 4932 грн. 15 коп., понизивши розмір одноразової допомоги на 50%. Позивач вважає, що Фонд Кіровського району м. Донецька незаконно понизив йому розмір одноразової допомоги і просить достягнути з відповідача суму одноразової допомоги з урахуванням 10% його вини в нещасному випадку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду. В результаті нещасного випадку на виробництві він тривалий час відчував сильний фізичний біль, лікувався стаціонарно, постійно приймає ліки, у нього виникли істотні труднощі в побуті. В 2005 році за висновком МСЕК йому була встановлена III група інвалідності.

ОСОБА_1. просить встановити 90% вини підприємства і 10% його вини в нещасному випадку на виробництві по травмі 1996р. і достягнути з відділення Фонду соціального страхування в Кіровському районі м. Донецька одноразову допомогу в сумі 3945,72 грн. і в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Позивач подав уточнену позовну заяву, в якій зазначає, що розмір одноразової допомоги може бути зменшений судом, але більш ніж на 50%. Відділення Фонду соціального страхування в Кіровському районі м. Донецька незаконно понизило йому розмір одноразової допомоги на 50% і тим самим заподіяло йому істотну моральну шкоду. Просив стягнути з відповідача 16 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з неправомірними діями фонду.

Також позивач подав додаткову позовну заяву, в якій вказує, що у зв'язку з тривалою роботою на шахтах, на підземних роботах він набув професійне захворювання -пиловий бронхіт, став інвалідом III групи з втратою професійної працездатності по профзахворюванню на 50%, що встановлено висновком МСЕК від 01.02.2006р. В результаті отриманого профзахворювання він переживає моральні страждання, не має нагоди працювати за своєю професією, змінено уклад його життя, він часто хворіє і здоров'я його швидко погіршується, він задихається, погано спить ночами. Просив стягнути з відділення Фонду соціального страхування в Київському районі м. Донецька 43 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 30 травня 2006 року позов задоволений частково. На користь ОСОБА_1 з відділення Фонду соціального страхування в Кіровському районі м. Донецька стягнено одноразову допомогу з виробничої травми 11306 грн. 25 коп. З відділення Фонду соціального страхування в Київському районі м. Донецька стягнуто на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1. з рішенням суду не погодився і подав апеляційну скаргу. Просить стягнути з відділення Фонду соціального страхування в Кіровському районі м. Донецька моральну шкоду, заподіяну йому у зв'язку з неправомірними діями в розмірі 16 000 грн. А також просить стягнути моральну шкоду у зв'язку з втратою працездатності по виробничій травмі в розмірі 15 000 грн.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька просить рішення скасувати і в позові відмовити. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що наявність моральної шкоди позивачем не доведена. Позивач отримав від Фонду одноразове відшкодування шкоди, а також йому здійснюються щомісячні платежі. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

Також з рішенням суду не погодилось відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька. В поданій апеляційній скарзі просить змінити рішення і ухвалити нове, яким встановити 50% вини позивача в нещасному випадку та стягнути одноразову допомогу в сумі 3187,06 грн., в іншій частині рішення  суду залишити без зміни. Посилається на те, що судом при розрахунку одноразової допомоги не врахована вина позивача, тобто сума допомоги безпідставно збільшена.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційні скарги відділень фонду соціального страхування підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні - виходячи з наступного.      

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров"я, позивач посилався на те, що така шкода заподіяна йому травмою і професійним захворюванням.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної травмою, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не грунтуються на законі.

Висновок суду є правильним, таким, що грунтується на законі.

Судом встановлено, що травма позивача мала місце у 1996 році. Цей факт встановлений актом розслідування нещасного випадку на виробництві (а.с.5).

Закон України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" набрав чинності з 1 квітня 2001 року. Травма потерпілого відбулася до набрання чинності вказаним законом. Закон зворотної сили не має і правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди, заподіяної травмою 1996 року між сторонами не регулює.

За таких умов у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в зазначеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством.

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди у зв"язку з неправомірними діями відповідача, позивач посилався на те, що така шкода йому заподіяна відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Кіровському районі міста Донецька тим, що відповідач незаконно зменшив розмір одноразової допомоги до 50% у той час, як його вина у нещасному випадку на виробництві встановлена в 10%.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не грунтуються на законі. Такий висновок суду є правильним.

Судом встановлено, що 16 червня 1996 року з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві (а.с.5-6).

Протокольним рішенням Комісії по охороні праці Державного підприємства шахта 17-17 „біс" Мінтопенерго України від 2 червня 2005 року встановлена вина потерпілого в нещасному випадку на виробництві на 10% (а.с. 11).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров"я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більше як на 50%.

У червні 2005 року позивач звернувся в суд з заявою про призначення йому страхових виплат у зв"язку із травмою на виробництві і відповідач нарахував йому одноразову   допомогу   і   зменшив   її   розмір   на   50%,   врахувавши   наявність   вини постраждалого у нещасному випадку.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач дійсно порушив п.3.1 Інструкції по охороні праці і це знаходилось у причинному зв"язку з пошкодженням його здоров"я і нещасним випадком на виробництві.

Тому відповідач мав передбачене ч.2, ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на зменшення позивачеві суми одноразової допомоги. Але враховуючи, що це порушення пов"язане з невиконанням позивачем правил індивідуального захисту, тобто є не грубим, суд зробив висновок про необхідність зменшення позивачеві суми одноразової допомоги на 10% в межах ступеню його вини у нещасному випадку на виробництві.

Між тим, судом встановлено, що дії відповідача по зменшенню суми одноразової допомоги позивачеві відбувались в межах його прав і повноважень, передбачених законом, не порушували права і інтереси позивача. Тому підстав для висновку про незаконність дій відповідача, заподіяння позивачеві моральної шкоди і необхідність її відшкодування у суду першої інстанції не було.

Рішення суду в наведеній частині відповідає вимогам матеріального права і підстав для його скасування не має.

Рішення суду в частині спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяною пошкодженням здоров"я у зв"язку з професійним захворюванням і в частині спору про стягнення одноразової допомоги піддягає зміні виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, професійне захворювання позивача виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів, неефективності засобів боротьби з пилом, про що свідчить висновок комісії по розслідуванню профзахворювань. Висновком МСЕК від 25. 05.05р. він був визнаний інвалідом 3 групи по зазначеному профзахворюванню із встановленням стійкої втрати працездатності 40%.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 60 % втратив професійну працездатність, а по професійному захворюванню на 50%, став інвалідом 3 групи та визначив розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

Вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує ступень втрати позивачем професійної працездатності, відсутність більш тяжких наслідків, його стан здоров'я, дії відповідача, направлені на поновлення здоров'я позивача і добровільне відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров'я, вік потерпілого, а також виходячи з принципу розумності і зваженості, тих наслідків, які мають місце у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, апеляційний суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути зменшений до 15 000 грн. У зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Доводи скарги про те, що позивач не довів факт моральної шкоди у зв"язку з отриманням професійного захворювання безпідставні.

Розглядаючи справу про стягнення суми одноразової допомоги, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що мав місце факт недоплати позивачеві суми одноразової допомоги через те, що відділення фонду соціального страхування неправильно виходило з наявності 50% вини потерпілого у нещасному випадку на виробництві. Визначаючи ступень вини позивача у 10%, суд зробив правильний висновок про обов'язок відповідача доплатити позивачеві різницю у сплаченій сумі одноразової допомоги і тій сумі, яка позивачеві належала. Але роблячи розрахунки, суд помилився і неправильно визначив до сплати суму у 11306.25 грн.

Апеляційний суд вважає, що відповідач має доплатити позивачеві 9682.40 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Середній заробіток потерпілого складає 1623.84 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" розмір одноразової допомоги без врахування вини позивача складає:

1623.84 грн. х 10= 16238.40 грн. З врахуванням ступеню вини потерпілого у 10% розмір одноразової допомоги має складати: 16238.4 - 1623.86 грн. (10% вини) = 14614.56 грн.

Відповідач сплатив позивачеві одноразову допомогу в сумі 4932.15 грн. Тому недоплата складає:

14614.56 грн. -4932.15 грн. =9682.40 грн., а не 11306.25 грн., як визначив суд.

Тому рішення суду в зазначеній частині підлягає зміні.

Доводи скарги про те, що суд необгрунтовано зробив висновок про зменшення суми одноразової допомоги до 10%, а не 50% як визначив відповідач, безпідставні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.. 304, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі міста Донецька і Кіровському районі міста Донецька задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 30 травня 2006 року змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі міста Донецька на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу 9682.40 грн.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі міста Донецька на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.     

В решті рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції 7.50 грн. за такими реквізитами: р/р 35228011000992 код ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК Донецької області, отримувач платежу Апеляційний суд Донецької області.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення суду апеляційної інстанції.