АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3304/2012
Головуючий по 1-й інстанції Максименко Л.В.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Дряниця Ю.В.
Суддів: Прядкіної О.В., Чумак О.В.
При секретарі: Ткаченко Т.І.
З участю: представника позивача Яненка М.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2012 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої особою під час виконання своїх трудових обов'язків.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої особою під час виконання своїх трудових обов'язків .
В апеляційній скарзі ТОВ "Транс-Сервіс" просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 наказом директора ТОВ «Транс-Сервіс»№48 від 06.10.2009 року був прийнятий на посаду водія строком на 1 місяць з подальшим працевлаштуванням. Цього ж дня між сторонами було укладено договір про матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності. Згідно з пунктом 1 вищевказаного договору ОСОБА_3 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за всі передані йому в установленому порядку під звіт товарно-матеріальні цінності (вищевказаний автомобіль марки «МАЗ», дизпаливо, яке фактично рахувалося на спеціальній паливній старт-картці та вантаж, який доручалося йому перевозити), згідно з інвентаризаційними описами, як на день укладення договору, так і всі ті, що надійшли йому під звіт протягом терміну дії договору.
Відповідно до пунктів 2, 3 Договору, ОСОБА_3 зобов'язався в установленому порядку і в установлений термін, згідно з затвердженими формами, подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей, переданих йому під звіт. У випадку виявлення недостачі переданих під звіт товарно-матеріальних цінностей більш ніж встановлені норми, зниження якості або псування, з його вини, товарів, він зобов'язався відшкодовувати недостачу грошових засобів та вартості недостачі або зіпсованих матеріалів.
Наказом директора ТОВ «Транс-Сервіс»№53 від 30.11.2009 року водія ОСОБА_3 допущено до самостійного керування автомобілем для здійснення міжнародних перевезень, а також даним наказом йому було передано в матеріальну відповідальність автопоїзд марки «МАЗ 544008»для перевезення вантажів.
Відповідно до відомості видачі смарткарт на транспортний засіб водіям ТОВ «Транс-сервіс», ОСОБА_3 30.11.2009 року було видано в користування смарткартку №276261676 для заправки паливно-мастильними матеріалами автомобіля марки «МАЗ 544008», який був наданий йому в матеріальну відповідальність для перевезення вантажів.
ОСОБА_3 в період з 21.12.2009 року по 30.12.2009 року, під час виконання трудових обов'язків, здійснив привласнення дизельного пального.
Вироком Гадяцького районного суду від 6 жовтня 2010 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 191 КК України до штрафу на користь держави в сумі 680 грн., без позбавлення права обіймати певні посади, пов'язані з обслуговуванням товарно-матерільних цінностей за те, що він діючи з єдиними умислом на заволодіння дизельним пальним та корисливим мотивом, під час виконання трудових обов'язків водія, здійснив привласнення дизельного пального в кількості 541, 88 л на суму 3439 грн. 12 коп.
В рахунок відшкодування збитків відповідач вніс у касу підприємства 2 серпня 2010 року -1000 грн., 24 червня 2011 року - 300 грн., згідно квитанції від 17 липня 2012 року перерахував через ФАБ «Полтава Банк» 3139 грн.12 коп. за вироком суду та відшкодував 120 грн. судового збору. Окрім цього, ним відшкодовано 176 грн. 35 коп. штрафних санкцій, які були сплачені підприємством в наслідок неправомірних дій відповідача.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, врахувавши всі встановлені фактичні обставини по справі.
Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що доведеною сумою збитків є 3439 грн. 12 коп., яка була встановлена під час розгляду кримінальної справи та дана обставина знайшла своє відображення у вироку суду, що набрав законної сили.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку осіб, що беруть участь у справі доводять спростування пред'явлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовної якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності зі ст. 130 КЗпП України відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.
Разом з цим, місцевим судом достовірно було встановлено факт повного відшкодування завданої шкоди відповідачем в добровільному порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що на суму завданої шкоди відповідно до ст. 625 ЦК України є підстави для нарахування та стягнення індексу інфляції та 3 % річних, оскільки тлумачення даної норми позивачем проведено невірно.
Стаття 625 ЦК України регулює правовідносини, які виникли з грошових зобов'язань, а між сторонами виникли деліктні правовідносини, які не можна ототожнювати з договірними та розцінювати, як укладення грошового зобов'язання. Висновки місцевого суду щодо даної позовної вимоги є вірними та ґрунтуються на законі.
Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким дана відповідна правова оцінка.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Тлумачення норм матеріального та процесуального права апелянтом проведено поверхово, без повного та системного аналізу норм, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" -відхилити.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Дряниця Ю.В.
Судді: Прядкіна О.В.
Чумак О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця