АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2811/2012
Головуючий по 1-й інстанції Материнко М.О.
Суддя-доповідач: Дорош А. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 червня 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради , житлово-будівельного кооперативу «Еліта», треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування свідоцтва № 58 від 25 січня 2001 року про право власності на квартиру, рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 16 від 15.01.2002 року,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, житлово-будівельного кооперативу «Еліта», треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування свідоцтва № 58 від 25 січня 2001 року про право власності на квартиру, рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 16 від 15.01.2002 року - відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 06.04.1978 року ОСОБА_6, на підставі рішення виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих м. Ясиновата, отримала ордер № 38 на себе та свого сина серії И-я на право зайняття квартири АДРЕСА_2 (а.с. 58).
Виконавчим комітетом Октябрської ради народних депутатів м. Полтави 18.087.1989 року ОСОБА_6 був виданий ордер № 479 на право зайняття жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1. Підставою для видачі даного ордеру був обмінний ордер № 826 від 14.07.1989 року (а.с.59).
20.12.1989 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 20.12.1989 року, та взяла прізвище «ОСОБА_6» (а.с. 6).
Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 16 від 15.01.2002 року «Про оформлення права приватної власності на кооперативні квартири» оформлено право приватної власності на ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, оскільки остання повністю виплатила пайовий внесок згідно зі списком, що додається (а.с. 27, 28).
Відповідно до свідоцтва про право власності за № 58 від 25.01.2002 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на праві приватної власності. Технічний паспорт на квартиру виданий також на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 7, 34-37).
Відповідно до ордеру № 479 на жиле приміщення АДРЕСА_1, що був виданий ОСОБА_6 18.07.1989 року, її сім'я складалася з одного чоловіка. До того в жодній довідці, виданій ЖБК «Еліта», ОСОБА_2, як член даного кооперативу, не вказаний.
Довідкою № 87 від 05.09.2011 року підтверджено, що відповідно до записів бухгалтерії ЖБК «Еліта», вартість спірної квартири повністю сплачена ОСОБА_6 в 1987 році, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_2 Цей факт також підтверджується довідкою ЖБК «Еліта» № 56 від 10.06.2012 року та бухгалтерською книгою ( а.с. 52, 87, 88).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про що видане свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с.6).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що на підставі ст.15 Закону України «Про власність», який діяв на момент отримання свідоцтва про право власності на спірну квартиру, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 і виникло з моменту сплати нею всіх пайових внесків, тобто з 1987 року. Оскільки, право власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_6 ще до часу перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем внаслідок повної сплати членських внесків в ЖБК «Еліта» у 1987 році, то спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_6 і не може бути визнана об'єктом права спільної власності подружжя.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що місцевий суд невірно послався на ст. 57,60,61 СК України, оскільки вартість спірної квартири була повністю сплачена ОСОБА_6 у 1987, тобто до даних правовідносин слід застосувати норму Кодексу про шлюб та сім»ю України, який був чинним на той час, а саме ч.1 ст. 24 КпШС України, згідно якої майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, є власністю кожного з них.
Місцевий суд вірно встановив, що на час здійснення повної сплати внесків діяв Закон України «Про власність» від 24.04.1991 р., який був чинним до 27.04.2007 р., згідно ст.ст. 13,15,16 якого об»єктом права приватної власності є квартири; член житлового кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набуває права власності на неї; майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім»ю України, а тому у даному випадку підлягає застосуванню ст. 24 ч.1 КпШС України. П.1 ч.1 ст. 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
За змістом наведені норми матеріального права є аналогічними, тому застосування місцевим судом не тих норм матеріального права, які б підлягали застосуванню до даних правовідносин, не впливає на законність судового рішення.
Із мотивувальної частини судового рішення слід виключити посилання місцевого суду на застосування ст. 57,60,61 СК України, вказавши що до даних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 22,28 КпШС України.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи позивача в тій частині, що на протязі 1989-2001 р.р., перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, він виплатив пайові внески за квартиру, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя, спростовуються зібраними доказами у справі, зокрема довідкою ЖБК «Еліта» від 05.09.2011 р., згідно якої на час вступу до ЖБК ОСОБА_6. мала прізвище ОСОБА_6, за даними обмінного ордеру № 826 від 14.07.1989 р. він був виписаний на одну особу- саме на неї, згідно записів бухгалтерії ЖБК «Еліта» вартість квартири виплачена повністю у 1987 р., тобто до видачі обмінного ордеру (а.с. 52).
Доводи позивача в тій частині, що оскільки свідоцтво про право власності на квартиру видано 25.01.2002 р., то квартира є майном, нажитим подружжям за час шлюбу, також не заслуговує на увагу, оскільки право приватної власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_6 з моменту повної сплати пайових внесків, тобто з 1987 р. на підставі ЗУ «Про власність», чинного з 24.04.1991 р. до 27.04.2007 р.
Доводи позивача в тій частині, що довідка ЖБК «Еліта» від 05.09.2011 р. є сфальсифікованою, не підтверджені належними та допустимими доказами. Згідно ч. 1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме за його кошти була сплачені пайові внески за вкартиру з моменту заселення у неї і до 2001 р., а саме коли, у якому розмірі вони сплачувалися, жодної квитанції на підтвердження своїх вимог позивач не надав. Згідно довідки ЖБК Еліта» від 10.12.2001 р., виданої члену коопаратива ОСОБА_6, вартість квартири на 01.12.2011 р. становить 11 688,50 грн, початкова вартість 4 988,69 руб. (а.с. 85). До набрання чиності ЦК України у ред. 2004 р., обов»язкова державна реєстрація об»єктів нерухомості не була передбачена.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 червня 2012 року залишити без змін, виключивши із його мотивувальної частині посилання суду про застосування ст.ст. 57,60,61 СК України, вказавши про застосування ст. 24 КпШС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А. І. Дорош
Судді: