Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9698/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10:40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Куденков К.О.
при секретарі Афоніної Г.Р.
за участю:
представника позивача: Шот К.С.
представника відповідача: Казанцева Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м.Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області
до Державного підприємства «Шахтарськантрацит»
про стягнення суми боргу зі сплати єдиного внеску
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м.Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області (надалі - позивач, УПФУ в м.Шахтарську та Шахтарському районі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення суми боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 999 069,23 грн.
Позов мотивовано наявністю у Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім.17 Партз`їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2012р. у сумі 999 069,23 грн., яка виникла на підставі звітності відповідача за квітень 2012р.
Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач просить стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь УПФУ в м.Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області суму боргу по єдиному внеску у розмірі 999 069,23 грн.
Представник позивача у судовому засіданні від 19.09.2012р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав письмові пояснення на позовну заяву, із яких вбачається, що позовні вимоги визнаються частково на суму 99 591,90 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні від 19.09.2012р. заперечував проти задоволення позовних вимог в частині, що не визнана відповідачем. Представник позивача зазначив, що сума заборгованості була частково сплачена, але направлена позивачем на погашення заборгованості минулих періодів.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
Державне підприємство «Шахтарськантрацит» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний номер: 32299510, місцезнаходження: 86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Крупської, буд.20, про що зазначено у копії відповідного свідоцтва серія А00 №670982
Відповідно до п.3.2. Положення «Про Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені 17 партз`їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит»», підрозділ не є юридичною особою. Місцезнаходження підрозділу: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Радищева, б.7, про що зазначено п.1.4 вказаного Положення.
Відокремленим підрозділом «Шахтоуправління імені 17 партз`їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» подано до позивача в електронному вигляді звітність з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2012р., відповідно до якого відповідачем визначено розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті за квітень 2012р., у розмірі 1 990 032,85 грн.
Позивачем виставлена Відокремленому підрозділу «Шахтоуправління імені 17 партз`їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» вимога від 01.06.2012р. №Ю-13/5У про сплату боргу у розмірі 999 069,23 грн., яка вручена відповідачу 07.06.2012р., про що свідчить відповідна відмітка на корінці вказаної вимоги.
Наявність заборгованості з єдиного внеску у заявленому розмірі позовних вимог підтверджується витягом із картки особового рахунку Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім.17 Партз`їзду» Державного підприємства «Шахтарськантрацит».
Крім того, із вказаної картки вбачається, що направлені на сплату поточних платежів грошові кошти були зараховані на погашення заборгованості минулих періодів.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч. першої ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Частиною 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, про що зазначено у ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином у відповідача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 999 069,23 грн.
Частиною другою ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Пунктом 7 ч. 1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Підпунктами 1 та 2 п. 2.1 розділу ІІ Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. N 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, встановлено, що основними завданнями Управління є: облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.
Відповідно до пп. 1 п. 2.2 розділу ІІ зазначеного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення.
Згідно п. 2.4 зазначеного Положення, управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Таким чином, недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає примусовому стягненню.
На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Управління Пенсійного фонду України в м.Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області суму боргу по єдиному внеску у розмірі 999 069 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят дев'ять) гривень 23 (двадцять три) копійки.
2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 19 вересня 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 21 вересня 2012 року.
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Куденков К.О.