ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року м. Київ К-24094/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вербицької О.В.

Суддів Ланченко Л.В.,

Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року

у справі № 2-а-1195/08

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 11 січня 2008 року №0000102352/0, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, СПД ФО ОСОБА_3.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 11 січня 2008 року №0000102352/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_3 задоволено, визнано нечинним рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 11 січня 2008 року №0000102352/0.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

СПД ФО ОСОБА_3, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржила його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга СПД ФО ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2007 року відповідачем проведено перевірку господарської одиниці магазину СПД ФО ОСОБА_3 про що складено відповідний акт, згідно якого виявлено порушення вимог п. 1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і на підставі якого прийнято спірне рішення про застосування штрафних санкцій.

Згідно акту перевірки податковим органом виявлено: що під час закупівлі двох пляшок пива «Жигулівське» та однієї пачки цигарок на загальну суму покупки 6,20 грн. розрахункова операція не проведена через РРО, розрахунковий документ не роздруковано та не видано; не забезпечено щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 16 серпня 2007 року; не забезпечено відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на суму 460 грн.80 коп. (готівка на місці проведення розрахунків становить 470 грн. (в тому числі і сума покупки), поденному завіту РРО -3 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено рішення №0000102352/0 від 11 січня 2008 року, яким застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2675,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що податковим органом замість перевірки підприємця ОСОБА_3 здійснено перевірку підприємця ОСОБА_4, за участю продавця який в останньої працює, а тому факти викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, крім того позивачем правомірно роздруковано звіт 17 серпня 2007 року, оскільки 16 серпня 2007 року РРО вийшов з ладу і був відремонтований 17 серпня 2007 року, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, працівники податкового органу за наявності відповідний направлень були допущені до проведення перевірки. В ході перевірки були виявлені вище наведені порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відсутність офіційних трудових відносин ОСОБА_5 з підприємцем ОСОБА_3 , позивачем по справі, не може служити підставою для задоволення позовних вимог, оскільки згідно матеріалів справи свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні показала, що вона здійснила реалізацію товару належного підприємцю ОСОБА_3, на час перевірки ОСОБА_5 була одна в магазині і відділ ОСОБА_3 працював, ОСОБА_5 мала доступ до товару позивачки, обслуговувала покупців підприємця ОСОБА_3, а тому фактично вона була допущена до здійснення операцій з продажу товару належного позивачці. Крім того , на зворотньому боці Х звіту денному ОСОБА_5 власноручно вчинила напис, що «сума готівки на місці проведення розрахунку становить 470 грн. ».

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 та 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Крім того, оскільки в книзі обліку розрахункових операцій позивача в розділі 4 «облік ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО» в графі підпис та індивідуальне клеймо працівника ЦСО, відсутнє клеймо працівника ЦСО, котрий проводив ремонт 16 серпня 2007 року, а в графі «номер першого звіту звіту після відновлення роботи реєстратора розрахункових операцій» позивачем зазначено № 1291, а даний звіт роздруковано 15 серпня 2007 року 22:46, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правих підстав для задоволення позовних вимог. .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов