Донецький окружний адміністративний суд
У Х В А Л А
про заміну відповідача
22 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9854/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Куденков К.О.
при секретарі: Окрибелашвілі В.О.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
треті особи: не з'явились
розглянувши у попередньому судовому засіданні
позовну заяву ОСОБА_1
до старшого помічника міського прокурора Маріуполя Кунди Л.І.
треті особи: Прокурор міста Маріуполя С.А.Резницький,Генеральний прокурор України В.П.Пшонка, Голова комітету Верховної Ради України В.Швец
про визнання дій посадової особи неправомірними
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого помічника міського прокурора Маріуполя Кунди Л.І. про визнання неправомірними дій щодо підробки норм, розрахунку житла з загальною площею надання житла на норми та розрахунок по житловій площі для позбавлення житла по АДРЕСА_1 та сплачених за нього грошей; визнання неправомірними дій щодо перехвату та повернення скарги від 03.02.2012р. до органу та посадової особи органу, рішення якого оскаржував позивач.
Також, у позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо зобов'язання Прокурора міста Маріуполя витребувати та розглянути скаргу від 03.02.2012р. відповідно до діючого законодавства та надати по ній відповідь з підписом, а також щодо зобов'язання Генерального прокурора України надати рішення на звернення направлені 24.05.2012р., 04.07.2012р. Головою комітету Верховної Ради України В.Швец та скарги від 20.06.2012р.
Із наданих до матеріалів справи відповідей на адресу позивача, які підписані Прокурором міста Маріуполя вбачається, що скарга позивача від 03.02.2012р. була направлена до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя.
Також, із наданих у попередньому судовому засіданні від 22.08.2012р. пояснень позивача вбачається, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій щодо підробки норм, розрахунку житла з загальною площею надання житла на норми та розрахунок по житловій площі для позбавлення житла по АДРЕСА_1 та сплачених за нього грошей, заявлені у зв'язку із складанням старшим помічником міського прокурора Маріуполя Кундою Л.І. листа від 09.02.2012р. №133-18-10-853-вих-12, у якому наведені обставини, із якими не погоджується позивач. Проте, вказаний лист підписаний Прокурором міста Маріуполя.
У зв'язку із наведеним, Суд поставив на обговорення питання щодо заміни неналежного первинного відповідача старшого помічника міського прокурора Маріуполя Кунди Л.І. на належного відповідача Прокуроро міста Маріуполя.
Позивач у попередньому судовому засіданні від 22.08.2012р. проти заміни первинного відповідача старшого помічника міського прокурора Маріуполя Кунди Л.І. на належного відповідача Прокурора міста Маріуполя - не заперечував.
Відповідно ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для заміни первинного відповідача - старшого помічника міського прокурора Маріуполя Кунди Л.І. на належного відповідача - Прокурора міста Маріуполя.
Також, щодо позовних вимог про визнання дій неправомірними щодо повернення скарги ОСОБА_1 від 3 лютого 2012 року до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя та щодо зобов'язання витребувати та розглянути скаргу від 3 лютого 2012 року згідно з діючим законодавством та надати відповідь із підписом суд зазначає наступне.
Вказані спірні правовідносини виникли у зв'язку із зверненням позивача до Прокурора міста Маріуполя з скаргою від 03.02.2012р. на постанову Прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя та неповноту розслідування дій посадових осіб, що підпадають під ст.ст. 364-367, 375 Кримінального кодексу України, у якій позивач просив скасувати постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.
Позивач у попередньому судовому засіданні від 22.08.2012р. надав пояснення, із яких вбачається, що скаргу від 03.02.2012р. подано в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.
Таким чином, вказані спірні правовідносини виникли у відносинах, пов'язаних із оскарженням рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Статтею 991 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.
Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 2361 цього Кодексу.
Згідно ст. 235 зазначеного Кодексу, прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника. Скаргу і копію повідомлення про результати розв'язання її приєднують до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована. Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуророві.
Статтею 236 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що дії прокурора можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при передньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Пунктами 1 та 2 ст. 32 зазначеного Кодексу встановлено, що "Суд" - це Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя, районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, суддя, який одноособово розглядає справу.
"Суд першої інстанції" - це районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, що має право винести вирок у справі.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, у тому числі щодо розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність щодо вказаних суб'єктів, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із наведеного вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Суд звертає увагу на те, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність щодо розгляду цих заяв, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, та, відповідно, не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001, кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, організації перевірки скарг щодо розгляду заяв про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання дій неправомірними щодо повернення скарги ОСОБА_1 від 3 лютого 2012 року до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя та про зобов'язання витребувати та розглянути скаргу від 3 лютого 2012 року згідно з діючим законодавством та надати відповідь із підписом повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Пунктом 3 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Пунктом першим частини 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач у попередньому судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними щодо повернення скарги ОСОБА_1 від 3 лютого 2012 року до органу та посадової особи органу, рішення якого оскаржував позивач та в частині позовних вимог щодо зобов'язання витребувати та розглянути скаргу від 3 лютого 2012 року згідно з діючим законодавством та надати відповідь із підписом у зв'язку із тим, що розгляд цих вимог відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства
На підставі наведеного, суд вбачає наявність достатніх підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними щодо повернення скарги ОСОБА_1 від 3 лютого 2012 року до органу та посадової особи органу, рішення якого оскаржував позивач та в частині позовних вимог щодо зобов'язання витребувати та розглянути скаргу від 3 лютого 2012 року згідно з діючим законодавством та надати відповідь із підписом.
Також, суд роз'яснює, що розгляд вимог позивача про визнання дій неправомірними щодо повернення скарги ОСОБА_1 від 3 лютого 2012 року до органу та посадової особи органу, рішення якого оскаржував позивач, та про зобов'язання витребувати та розглянути скаргу від 3 лютого 2012 року згідно з діючим законодавством та надати відповідь із підписом відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Керуючись ст. ст. 52, 121, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
1. Допустити заміну у справі первинного відповідача старшого помічника міського прокурора Маріуполя Кунди Л.І. на належного відповідача - Прокурора міста Маріуполя.
2. Закрити провадження у справі № 2а/0570/9854/2012 за позовною заявою ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними щодо повернення скарги ОСОБА_1 від 3 лютого 2012 року до органу та посадової особи органу, рішення якого оскаржував позивач та в частині позовних вимог щодо зобов'язання витребувати та розглянути скаргу від 3 лютого 2012 року згідно з діючим законодавством та надати відповідь із підписом.
3. Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини ухвали проголошено у судовому засіданні 22 серпня 2012 року, складання ухвали в повному обсязі - 23 серпня 2012 року.
4 Ухвала суду в частині заміни неналежної сторони набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
5. Ухвала суду в частині закриття провадження у справі набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
6. Ухвала суду в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Куденков К.О.