Справа № 1304/2-2673/11 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 22-ц/1390/3313/12 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Шеремети Н.О.
при секретарі: Зозулі В.П.
з участю: відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2012 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 28875 гривень 11 копійок заборгованості, 288 гривень 75 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що 10.03.2010 року він в телефонному режимі повідомив позивача про факт викрадення картки і розірвання кредитної угоди від 04.12.2007 року між відповідачем та банком. Заперечує проти стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 8081,71 грн., нарахованих після розірвання угоди. Вважає, що районний суд неправильно дійшов висновку про повну відповідальність відповідача за невиконання обов'язків щодо використання кредитних коштів. Окрім цього зазначає, що заперечує проти стягнення штрафів у розмірі 1851,20 грн., нарахованих не у відповідності з умовами підписаної між сторонами заяви, та комісії у розмірі 1000 грн., так як комісія була внесена ним через термінал у розмірі 670 грн.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення заборгованості в розмірі 17942,2 грн., з яких 9997 грн. -тіло кредиту, 7945,20 грн. -заборгованість по процентах за користування кредитом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Районним судом встановлено, що 04.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 10000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.3 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).
Положеннями ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 28875,11 грн.
Твердження апелянта про те, що позивачем при визначенні розміру заборгованості не враховано внесення ним через термінал комісії у розмірі 670 грн., є безпідставними, так як воно спростовується розрахунком заборгованості та копією карткового рахунку відповідача, які знаходяться в матеріалах справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено того, що кредитна картка, яка була викрадена у нього 10.03.2010 року, була саме карткою, яка видана на підставі договору від 04.12.2007 року, а відповідальність за збереження та використання кредитної картки покладається на відповідача, відтак дана обставина також не може бути підставою для відмови у позові.
Статтею 651 ЦК України визначені підстави для зміни або розірвання договору.
Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що кредитний договір, укладений між ним та позивачем 04.12.2007 року, був розірваний 10.03.2010 року, так як він в телефонному режимі повідомив про це ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", оскільки таке повідомлення не свідчить про розірвання договору, оскільки не відповідає вимогам ст.651 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: