ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2012 р. Справа № 5023/2389/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.
при секретарі Козікові І.В.
за участю представників сторін:
прокурора -не з'явився
1-го позивача -не з'явився
2-го позивача -Падалко О.О.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Харківський ювелірний завод" м. Харків (вх. №2479Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.12 р. по справі № 5023/2389/12
за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах
держави в особі :
1. Харківської міської ради, м. Харків,
2. Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до ПрАТ "Харківський ювелірний завод" м. Харків
про стягнення 108 950,11 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків (1-й позивач) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (2-й позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з ПрАТ "Харківський ювелірний завод" м. Харків (відповідача) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 108950,11 грн. боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13432 від 16.02.2011 р., укладеного між КП "Харківські теплові мережі" та ПрАТ "Харківський ювелірний завод".
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) від 17.07.2012 р. по справі № 5023/2389/12 в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь 2-го позивача 108201,11 грн. заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету 2179,00 грн. судового збору. В частині стягнення 749,00 грн. боргу провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в повному обсязі та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі та відстрочити виконання рішення господарського суду у цій справі на 1 (один) рік.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зокрема зазначає, що господарський суд при винесенні рішення проігнорував той факт, що 2-й позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не довів факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 13432 від 16.02.2011 р.
Також, на думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно проігнорував його доводи стосовно того, що через складний фінансовий стан він не може своєчасно розрахуватися з 2-м позивачем за спожиту за договором № 13432 від 16.02.2011 р. теплову енергію в гарячій воді.
У відзиві на апеляційну скаргу 2-й позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 13432 від 16.02.2011 р. та її розмір підтверджуються матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовані.
Також правомірними 2-й позивач вважає висновки господарського суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, оскільки останній не навів суду підстав, які б у встановленому законом порядку могли бути підставою для задоволення зазначеного клопотання.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просить в її задоволенні відмовити.
Прокурор та 1-й позивач відзиву на апеляційну скаргу не надали.
Прокурор, 1-й позивач та відповідач в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представників не повідомили.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 16.02.11р. між 1-м позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13432 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору 2-й позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.6.4. Договору, відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати вартість, зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п. 6.3. договору, є календарний місяць.
Господарський суд також правомірно встановив, що 2-й позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, здійснив відпуск теплової енергії у приміщення відповідача за адресою: м. Харків, вул. Кірова, 18 та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи. Факт включення опалення та його відключення у приміщення відповідача підтверджується актами про включення та про відключення опалення у будинку, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.
Однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з лютого 2012 року по березень 2012 року утворилась заборгованість яка станом на момент звернення прокурора до суду становила 108950,11 грн.
Обставини щодо несплати заборгованості стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом по даній справі.
Після звернення прокурора до суду, відповідач частково оплатив суму основного боргу в розмірі 749,00 грн.
Також відповідач надав суду клопотання в якому просив суд відстрочити виконання рішення на 1 рік, з посиланням на скрутний фінансовий стан підприємства відповідача.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позову крім іншого виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за договором № 13432 від 16.02.2011 р. Припиняючи провадження в частині стягнення частини заборгованості суд виходив з того, що цю заборгованість відповідач сплатив після звернення прокурора до суду з позовом по даній справі, і вказане свідчить про відсутність предмету спору в згаданій частині позову.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення існуючої заборгованості, а також при поданні клопотання про відстрочку виконання рішення фактично визнав факт його існування, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 108201,11 грн. заборгованості.
Також правомірними колегія суддів вважає висновки господарського суду про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 749 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки як свідчать матеріали справи, боргу в зазначеній вище сумі існував у відповідача на момент звернення прокурора до суду та був сплачений в процесі розгляду справи. Зазначене свідчить про відсутність предмету спору в зазначені частині позову.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність 2-м позивачем факту наявності заборгованості є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Також правомірними колегія суддів вважає висновки господарського суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 1 рік.
Згідно з вимогами ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, зокрема має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною 1 статті 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарський суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення правомірно зазначив, що така відстрочка можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.
Однак, обставин які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду по даній справі відповідач суду не навів, та відповідних доказів їх існування, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, суду не надав.
Посилання відповідача на необхідність оплати заробітної плати працівників, зменшення обсягів виробництва ювелірних виробів, відсутність прибутку, наявність великих боргових зобов'язань перед іншими кредиторами не є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення суду. Крім того, вказані заявником обставини не підтверджені документально, тобто їх існування належними доказами в розумінні ст. 32, 34 ГПК України, не доведено.
Тим більше, за змістом ст. ст. 83, 121 ГПК України, надання відстрочки виконання рішення є правом суду, а не його обов'язком. В контексті зазначених положень Закону, відповідач не навів, яку норму Закону порушив суд відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.
За таких обставин, висновки господарського суду про відмову в задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення є законними та обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданнім всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням окремих положень Закону.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ПрАТ "Харківський ювелірний завод" м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.07.12 р. по справі № 5023/2389/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 24.09.2012 р.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.