СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2012 року Справа № 5002-3/1251-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Сотула В.В.,
Черткової І.В.,
За участю представників сторін:
позивача, Генріхсон Ірина Миколаївна, довіреність № 11 від 10.01.12, державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида";
відповідача, не з'явився, житлово-комунальне підприємство "Побутфон";
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 02 липня 2012 року у справі № 5002-3/1251-2012
за позовом державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Ген. Васильєва, 44, м. Сімферополь, 95040)
до житлово-комунального підприємства "Побутфон" (вул. Кримських партизан, 5, м.Сімферополь, 95013)
про стягнення 130264,47 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида" просить стягнути із житлово-комунального підприємства "Побутфон" в якості застосування наслідків недійсності правочину, вартість отриманої теплової енергії у розмірі 13064,47 грн. (т.1. а.с. 3-6).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач послався на інше судове рішення у господарській справі, в якій брали участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Так, позивач зазначає, що вказаним рішенням було визнано недійсним договір на відпуск та споживання теплової енергії від 30 жовтня 2009 року та встановлено факт споживання житлово-комунальним підприємством "Побутфон" теплової енергії. Із цих підстав позивач просить застосувати наслідки недійсності угоди, в порядку статті 216 Цивільного кодексу України, та задовольнити позов.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 у справі № 5002-3/1251-2012 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто із житлово-комунального підприємства "Побутфон" на користь позивача 19261,51 грн. в якості відшкодування вартості отриманої теплової енергії.
В решті позовних вимог - відмовлено.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції визнав доведеним факт споживання відповідачем послуг з теплопостачання за опалювальні періоди протягом 2009-2012 років. Втім, місцевий господарський суд не погодився із розрахунком вартості теплової енергії, яка на думку позивача, підлягає стягненню із відповідача та зазначив, що при формуванні та затвердженні тарифу по оплаті за поставку теплової енергії позивачем було порушено норми діючого законодавства України.
Із цих підстав, місцевий господарський суд перерахував розмір відшкодування вартості отриманої теплової енергії пропорційно тарифам на послуги з постачання теплової енергії для населення, що діяв у місті Сімферополі для ліцензованих підприємств.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 02 липня 2012 у справі № 5002-3/1251-2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На думку заявника апеляційної скарги, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що ціна поставки теплової енергії була узгоджена з відповідачем та визначена у пункті 2 договору поставки від 30 жовтня 2009 року.
Позивач звертає увагу на акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг), відповідно до яких вартість відповідних робіт розрахована за договірною ціною, однак зазначає, що на час звернення із позовом тариф становить 725,95 грн./Гкал.
У ході розгляду справи житлово-комунальним підприємством "Побутфон" було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції від 02 липня 2012 у справі № 5002-3/1251-2012 року залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2012 року було витребувано у відповідача копію рішення Сімферопольської міської ради від 03 липня 2009 року №1754, яким за твердженням відповідача, були затверджені тарифи з постачання теплової енергії для ліцензованих підприємств.
Проте, незважаючи на попередження суду про відповідальність, встановленою пунктом 5 статі 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не виконав обов'язки, які були покладені на нього.
У судовому засіданні, призначеному на 27 вересня 2012 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду таким, що підлягає частковому скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 2 статі 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів , в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, до матеріалів справи долучена копія рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2011 року у справі №5002-32/2264-2011 за позовом державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" до житлово-комунального підприємства "Побутфон" про стягнення 116388,91 грн. (т.1., а.с. 12-14), на підставі якого договір на відпуск та споживання теплової енергії від 30.09.2009 визнано недійсним. У задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили та залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2011 року у справі №5002-32/2264-2011 (т.1. а.с. 9-11).
Судами встановлено, що 30 жовтня 2009 року між державним підприємством "Видавництво і друкарня "Таврида" (постачальник) (позивач) та житлово-комунальним підприємством "Побутфон" (споживач) (відповідач) укладений договір на надання послуг на відпуск та споживання теплової енергії (т.1 а.с.22-24).
Відповідно до пункту 1 договору, постачальник зобов'язується відпускати споживачеві теплову енергію. Пунктом 2 договору сторони передбачили, що ціна за поставку теплової енергії становить 525,86грн./ 1Гкал.
Дослідивши акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами, акти-довідки про споживання теплової енергії (а.с.10-15 том 1), надані позивачем, суди визнали доведеним факт споживання житлово-комунальним підприємством "Побутфон" послуг з теплопостачання в опалювальні періоди 2009-2010 та 2010-2011 років.
Поряд з цим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що оскільки у позивача в супереч вимогам статті 23 Закону України "Про теплопостачання" та пункту 42 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", як на момент укладення спірного договору, так і на день розгляду даної справи у суді, відсутня ліцензія на постачання теплової енергії, даний договір на відпуск та споживання теплової енергії підлягає визнанню недійсним, у зв'язку із чим у позові було відмовлено.
При цьому суд звернув увагу, що відповідно до приписів статті 216 Цивільного кодексу України позивач має право відшкодувати вартість теплової енергії за цінами, які існують на момент відшкодування.
Так, із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида" просить суд застосувати наслідки недійсності правочину та зазначає, що відповідач частково виконав своє зобов'язання, не відшкодував вартість 179,44 Гкал теплової енергії, одержаної за договором від 30 жовтня 2009 року.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання вимог договору від 30 жовтня 2009 року позивачем було поставлено теплову енергію в розмірі 307,55 Гкал.
Втім, житлово-комунальне підприємство "Побутфон" за отриману теплову енергію, за тарифами, передбаченими договором від 30 жовтня 2009 року, розрахувалось частково, у зв'язку із чим на час розгляду справи заборгованість за спожиту теплову енергію за відповідачем становить 179,44 Гкал.
На підставі частини 2 статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На день звернення з позовом, вартість виробництва 1Гкал теплової енергії та 1 кв.м. опальної площі становить 725,95 грн. за 1гкал (в т.ч. ПДВ), що підтверджується розрахунком вартості виробництва 1Гкал теплової енергії на опалювальний сезон 2011-2012 року (т.1. а.с. 38).
Отже, судова колегія дійшла висновку, що житлово-комунальне підприємство "Побутфон" повинно повернути державному підприємству "Видавництво і друкарня "Таврида" еквівалент 179,44 Гкал, що становить 179,44 Гкал х 725,95 грн. = 130264,47 грн.
Колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду в тій частині, що тарифи по оплаті за поставку теплової енергії було встановлено позивачем у порушення діючого законодавства України та звертає увагу на наступне.
Постанова КМ України від 10.07.2006 № 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", на яку посилається відповідач в своїх запереченнях та суд першої інстанції у рішенні від 02 липня 2012 року, втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року N 869, у зв'язку із чим не може бути прийнята в якості належного доказу для оцінки законності формування тарифів на час звернення із даним позовом в порядку статті 216 Цивільного кодексу України.
Окрім того, слід зазначити, що даючи юридичну оцінку обставинам справи, місцевим господарським судом не враховано, що тариф, у розмірі 525,86 грн./Гкал, за яким здійснювались розрахунки між сторонами в період дії договору від 30 жовтня 2009 року, був узгоджений сторонами вказаного договору, що відповідає положеннями статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України.
Порядок формування тарифу у розмірі 725,95 грн./Гкал, застосування якого запропоновано позивачем для відшкодування вартості теплової енергії за 179,44 Гкал, в порядку статті 216 Цивільного кодексу України, взагалі не спростовано відповідачем.
Судова колегія також вважає за необхідно звернути увагу на те, що предметом даного розгляду справи є правовідносини, які склалися між двома юридичними особами, у зв'язку із чим застосування тарифів, які затверджені для відпуску теплової енергії ліцензованих підприємств для населення - є безпідставним.
Слід також зазначити, що рішення Сімферопольської міської ради від 03 липня 2009 року №1754, яким нібито затверджено тарифи на послуги з постачання теплової енергії для населення для ліцензованих підприємств, які відпускають теплову енергію в Сімферополі, в матеріалах справи відсутнє. На вимогу суду, відповідачем, не надано.
Відповідно до пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
За таких обставин, доводи відповідача про те, що під час проведення реституції повинні застосовуватися тарифи для населення у розмірі 281,68 грн./1Гкал. є неспроможними та спростовується матеріалами справи.
Керуючись статтями 101, п. 2 ч.1 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року у справі № 5002-3/1251-2012 скасувати частково, а саме у частині відмови позивачу у стягнення 111002,96 грн.
3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із житлово-комунального підприємства "Побутфон" (м. Сімферополь, вул. Кримських Партизан, 5 р/р 26001054901068 у КРУ "Приватбанк" м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 23891777, або з інших рахунків) на користь державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (м. Сімферополь, вул. Ген. Васильєва, 44, р/р 26009072067001 у ПАТ "Національній кредит", Херсонське відділення №2, МФО 320702, ЄДРПОУ 05905680, або на інші рахунки) 130264,47 грн. відшкодування вартості отриманої теплової енергії та 3907,95 грн. судового збору, у т.ч. 1302,65 грн. за звернення із апеляційною скаргою
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.В.Сотула
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Державне підприємство "Видавництво і друкарня "Таврида"
(вул. Ген. Васильєва, 44, Сімферополь, 95040)
2. Житлово-комунальне підприємство "Побутфон"
(вул. Кримських партизан, 5, Сімферополь, 95013)