АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого : Іващука ВА., суддів : Ковальчука О.В., Колоса С.С., при секретарі : Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача - Вінницької міської ради про визнання рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради протиправними та їх скасування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2006 року,
установила:
В липні 2004 року позивачка звернулась із позовом про визнання незаконними п.4.17 рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради №НОМЕР_7 від 1993 року, яким відповідачу ОСОБА_2. виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку по вул.АДРЕСА_1 площею 500 кв.м, в постійне користування з земельної ділянки ОСОБА_3. по вул.АДРЕСА_2 та визнання незаконним п.1.17 рішення №НОМЕР_1 від 04 грудня 2000 року, яким ця земельна ділянка передана безоплатно у приватну власність ОСОБА_2.
У зв'язку із тим, що справа розглядалась в порядку адміністративного судочинства позивачка уточнила свої вимоги та просила поновити їй строк позовної давності і визнати протиправними та скасувати зазначені пункти рішень виконавчого комітету Вінницької міської Ради.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2006 року зазначений позов задоволено.
Судовим рішенням поновлено строк позовної давності. Визнано протиправним та скасовано пункт 4.17 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 29 березня 1993 року №НОМЕР_7.
Справа №22 ас- 1189 2006 р. Категорія: 14 Головуючий у суді першої інстанції Зайцев А.Ю.
С\ ддя-доповідач Іващук В.А.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1.17 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 04 грудня 2000 року №НОМЕР_1.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, .посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що справа розглядалась у відсутність його представника - адвоката ОСОБА_5. Клопотання про відкладення справи у зв'язку із відсутністю адвоката з поважних причин було відхилено, що позбавило права користуватись правовою допомогою. Крім цього, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків.
Посилається на те, що судом необгрунтовано поновлено строк позовної давності, а також що суд прийняв судове рішення при явному порушенні строків для звернення до адміністративного суду, який становить один рік.
Зазначив у апеляційній скарзі, що з 1993 року на спірну земельну ділянку ним було вивезено будівельний матеріал, однак будівництво не було розпочато за відсутністю коштів, що він 13 років користується спірною земельною ділянкою та згідно державного акту №НОМЕР_2 від 16 липня 2001 року набув право власності на неї.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд застосував норми ЗК України в редакції 1990 року, які не діяли на час виникнення спірних правовідносин, а правила ст.ст.27-29 ЗК України, які були чинними, не визначали обов'язкової письмової форми заяви землекористувача при його добровільній відмові від землекористування.
Зазначав, що згідно протоколу обстеження та погодження межі земельної ділянки, спірна земельна ділянка була визначена в натурі та огороджена станом на 10 листопада 2000 року. Даний факт є доказом того, що ОСОБА_3. надав згоду на вилучення з його землекористування 500 кв.м, під забудову. ОСОБА_3. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і до дня його смерті жодних претензій не мав.
Зазначав, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 2002 року житловий будинок по вул. АДРЕСА_2 у м. Вінниці, що належав ОСОБА_3. має подвійну нумерацію, а саме №НОМЕР_3 та №НОМЕР_4, тому невідомо під яким номером рахується будинок належний ОСОБА_3.
Посилався на те, що позивачкою не надано доказів щодо виділення земельної ділянки самому ОСОБА_3., а також на відсутність у позивачки документів, що підтверджують її право землекористування спірною земельною ділянкою.
Позивачка заперечувала доводи апеляційної скарги посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просила апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що з згідно свідоцтва про право на спадщину від 27 вересня 2002 року ОСОБА_1. отримала у спадщину житловий будинок з господарськими будівлями розташованими у м. Вінниці по вул. АДРЕСА_2 .
Зазначений будинок ОСОБА_3. належав на праві приватної власності згідно свідоцтва №НОМЕР_5 про право особистої власності на будівлю виданого 16
вересня 1974 року. Рішенням №НОМЕР_6 від 07 жовтня 1976 року заресстровано за ОСОБА_3. земельну ділянку за адресою вул.АДРЕСА_2 28 (36) площею 1660 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської Ради "Про
впорядкування та закріплення земельних ділянок в індивідуальній забудові" №НОМЕР_7 від 27 березня 1993 року виділено земельну ділянку у розмірі 500 кв. м під індивідуальне будівництво ОСОБА_2. у постійне користування з земельної ділянки ОСОБА_3.
Згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради №НОМЕР_8 від 24 грудня 2000 року ОСОБА_2. передано у приватну власність земельну ділянку у розмірі 500 кв. м. по вул. АДРЕСА_1 в м.Вінниці.
Добровільної відмови від спірної земельної ділянки, або згоди на її вилучення землекористувач ОСОБА_3. не давав. Також не надано доказів про прийняття відповідною радою рішення про вилучення цієї земельної ділянки розміром 500 кв.м, у ОСОБА_3.
Суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причини пропуску строку позовної давності та поновив його.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення законодавства України та прав і інтересів позивачки та задовольнив позовні вимоги.
Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - без змін, з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не знайшла обгрунтованими. Такі доводи не спростовують висновків суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив із того, що виконком Вінницької міської ради не мав законних підстав передавати у користування, а потім у власність земельну ділянку площею 500 кв.м., яка належала ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2., оскільки не було на це згоди ОСОБА_3. та не було попередньо прийнято відповідного рішення про вилучення даної земельної ділянки.
Такий висновок суду узгоджується із постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 25 грудня 1996 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зокрема у п.8 цієї постанови зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на землю і права користування земельною ділянкою, суди повинні враховувати, що рада має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 27, 28,29 Земельного кодексу ( далі - ЗК) України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю і права землекористування проводиться за позовом відповідної ради в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення ради незаконним.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, зокрема про те, що відповідною радою спірна земельна ділянка не вилучалась у землекористувача ОСОБА_3. перед тим як була передана у користування ОСОБА_2.
За таких обставин, рішення ради про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2. не можна визнати законним.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи.
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення доводи
апеляційної скарги про розгляд справи у відсутність представника відповідача,
оскільки із матеріалів справи вбачається, що доказів про поважність причин неявки цього представника у судове засідання не надано, тому суд підставно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про порушення річного строку звернення до адміністративного суду не спростовують висновків суду та такі доводи не є обґрунтованими, оскільки позивачка звернулась до суду із цим позовом до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а справа надійшла до суду першої інстанції на новий розгляд після набрання чинності цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновки суду.
Суд прийняв судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих . обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.І п.1, 200, 205 ч.І п.1, ч.4, 206 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом одного місяця з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.