АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 жовтня 2006 року                                                       м. Вінниця

Колегія   суддів   судової   палати   з   цивільних   справ   Апеляційного   суду Вінницької області у складі: головуючого : Іващука В.А., суддів : Ковальчука О.В., Колоса С.С., при секретарі : Цехмістер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Тніванський завод спецзалізобетону" (далі - ВАТ Тніванський завод спецзалізобетону") до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 1910 грн., за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від   17 липня 2006 року,

встановила:

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2006 року зазначений позов задоволено частково. З ОСОБА_1. на користь ВАТ Тніванський завод спецзалізобетону" стягнуто 908 грн. 84 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. З ОСОБА_1. стягнуто також на користь держави судовий збір (державне мито) у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі ЗО грн. на користь ДП "Судовий інформаційний центр".

ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах апелянт посилається на те, що суд не прийняв до уваги, що наказом від 23 лютого 2004 року №НОМЕР_1 його було звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 було переведено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1. вважає, що переведенням його на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 припиняється дія договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між ним як ІНФОРМАЦІЯ_1.

У доводах апеляційної скарги апелянт також посилається, що суд не встановив коли зник автомат напівзварювальний, а саме, в період тоді коли він був ІНФОРМАЦІЯ_1, чи коли він виконував обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_2.

Справа № 22 - 2279   2006 р.       Категорія: 19        Головуючий у першій інстанції : Ратушняк І.О.

Суддя - доповідач апеляційної інстанції: Іващук В.А.

У доводах апеляційної скарги апелянт також посилається, на те що, у рішенні суду не зазначено, у чому саме полягає його вина.

Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ЗО липня 2002 року між ВАТ Тніванський завод спецзалізобетону" та ОСОБА_1. був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Згідно акту передачі основних засобів від 01 липня 2003 року та інвентаризаційного опису №НОМЕР_2 від 01 липня 2003 року з під звіту ОСОБА_2 під відповідальність ОСОБА_1. було передано матеріальні цінності, до яких входив апарат напівзварювальний.

При передачі матеріальних цінностей, які були передані на зберігання ОСОБА_1., було виявлено нестачу автомата напівзварювального на загальну суму 1 910 грн., що в свою чергу підтверджується актами передачі основних засобів ЖКВ з під звіту ОСОБА_1. під відповідальність ОСОБА_3. і ОСОБА_4., та інвентаризаційними описами №НОМЕР_4 від 25 травня 2005 року.

Відповідно до акту передачі основних засобів ЖКВ під відповідальність ОСОБА_3. і ОСОБА_4., відповідач ОСОБА_1. не передавав автомат напівзварювальний на суму 1910 грн.

Згідно довідки №НОМЕР_3 від 05 липня 2006 року залишкова вартість напівзварювального автомату становить 908,84 грн.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнувши матеріальну шкоду з відповідача в розмірі залишкової вартості папівзварювального автомату в сумі 908 грн. 84 коп.

Переглянувши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно установивши обставини справи, дійшов вірного висновку та підставно задовольнив позовні вимоги частково.

Відповідно ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно ч.З ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідно до укладеного договору про повну матеріальну відповідальність відповідач має відшкодувати шкоду позивачу завдану нестачею переданих йому матеріальних цінностей.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135¹ цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Оскільки з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність та він прийняв матеріальні цінності під звіт, то він зобов'язаний підприємству - позивачу відшкодувати шкоду заподіяну нестачею матеріальних цінностей.Доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими, оскільки виходячи із вимог п.1 ст.134, ст.135 -1 КЗпП України, особа, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність та яка прийняла матеріальні цінності під звіт, не може бути звільнена від обов'язку відшкодувати завдану підприємству матеріальну шкоду виявленою нестачею матеріальних цінностей у

зв'язку  із  його  переведенням  на  іншу  посаду     на  цьому  підприємстві,  чи звільненням.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є правильним та справедливим і ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Судді: / підписи /