Справа № 2604/12766/12
1/2604/798/12
В И Р О К
іменем України
"23" липня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Галиги І.О.,
при секретарі Сазоновій В.Г.,
з участю прокурора Пономарьової М.С.
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, українки, громадянки України, з незакінченою вищою освітою, не одруженої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2004 та ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючої неофіційно продавцем магазину «Крамниця жіночого одягу»по вул.Харківське шосе, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої: 19.12.2008 року Голосіївським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, на підставі постанови Дарницького районного суду міста Києва іспитовий строк відмінено та направлено в місця позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільнилась 30.09.2011 року умовно -достроково на не відбутий строк 27 днів,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.185, ч.2. ст.185, ч.1 ст.357 КК України, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3, 28.02.2012 року, в невстановлений досудовим слідством час, перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, з метою таємного викрадення чужого майна підійшла до полиці, де зберігалися особисті гроші її матері ОСОБА_1 та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно викрала з вказаної полиці, гроші в сумі 400 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України станом на 28.02.2012 року складало 3160 грн.).
Після цього, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 3160 гривень.
Крім того, 02.03.2012 року в невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_3, перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, з метою повторного таємного викрадення чужого майна підійшла до полиці, де зберігалися особисті гроші її матері ОСОБА_1 та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, повторно, таємно викрала з вказаної полиці, гроші в сумі 600 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України станом на 28.02.2012 року складало 4740 грн.).
Після цього, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 4740 гривень.
Крім того, 05.03.2012 року в невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_3 перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 з метою повторного таємного викрадення чужого майна підійшла до полиці, де зберігалися особисті гроші її матері ОСОБА_1 та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, повторно, таємно викрала з вказаної полиці, гроші в сумі 1000 гривень.
Після цього, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 1000 грн.
Крім того, 08.03.2012 року в невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_3, перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 з метою повторного таємного викрадення чужого майна підійшла до полиці, де зберігалося особисте майно її вітчима ОСОБА_2 та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, повторно, таємно викрала з вказаної полиці пенсійну платіжну картку «Всеукраїнського Банку Розвитку»разом з кодовою комбінацією на ім'я ОСОБА_2, яка являється офіційним документом та з якої в подальшому незаконно зняла гроші в сумі 850 гривень.
Після цього, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 850 гривень
Крім того, 14.03.2012 року в невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_3, перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, з метою повторного таємного викрадення чужого майна підійшла до полиці, де зберігалися особисті гроші її матері ОСОБА_1 та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, повторно, таємно викрала з вказаної полиці гроші в сумі 200 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України станом на 28.02.2012 року складало 1580 грн.).
Після цього, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 1580 гривень.
Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 винною себе за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України визнала у повному обсязі, визнала повністю заявлені потерпілими ОСОБА_1 цивільний позов на суму 10480 гривень та потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов на суму 1038 гривень та показала суду, що дійсно в кінці лютого-на початку березня 2012 року таємно викрадала гроші у своєї матері ОСОБА_1 у національній валюті та у доларах США, всього приблизно на суму 10000 гривень. Також, на початку березня 2012 року викрала у свого вітчима ОСОБА_2 банківську картку разом з ПІН-кодом та зняла з неї гроші у сумі близько 1000 гривень. Щиро каялася в скоєному, пояснила, що на даний час влаштувалася на роботу та пообіцяла відшкодувати викрадене.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудною змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудної, яка повністю визнала себе винною у вчинених злочинах та визнала заявлені потерпілими цивільні позови, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що вона своїми умисними діями, вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку) та викрадення офіційного документу з корисливих мотивів, і знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудній ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчинених нею злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії середньої та невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудної, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 107, 108), за місцем проживання скарг не надходило (а.с.109), має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2004 та 2007 року народження (а.с.143, 144), раніше судима (а.с. 110-113), має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття підсудної у вчинених злочинах, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, наявності пом'якшуючих обставин, ставлення підсудної до скоєного, думку потерпілих, які просили суд про призначення міри покарання підсудній, не пов'язаної з позбавленням волі, та те, що вона під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудну обов'язки, визначені п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.
Застосовуючи положення ст.75 КК України, суд враховує рекомендації п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», що при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд залежно від ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу засудженої та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання, суд вправі звільнити таких жінок від відбування покарання з випробуванням як на підставі статті 75, так і на підставі ст.79 КК України.
Враховуючи викладені обставини ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України та встановити максимальний іспитовий строк. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1І та ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Речові докази у справі відсутні.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
з а с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України і призначити їй покарання:
за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
за ч.1 ст.357 КК України у виді 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавленні волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 без дозволу органу КВІ не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, оскільки він визнаний підсудною та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму завданого збитку 10480 (десять тисяч чотириста вісімдесят) гривень. (а.с.9, 21, 33, 43).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, оскільки він визнаний підсудною та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму завданого збитку 1038 (одну тисячу тридцять вісім) гривень.(а.с.64).
Речові докази у справі відсутні
Судові витрати у справі відсутні.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.
Суддя: