Справа № 2604/12860/12
1/2604/807/12
В И Р О К
іменем України
"18" червня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Галиги І.О.
при секретарі Полторак І.О.
за участю прокурора Пономарьової М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, українки, громадянки України, із середньою технічною світою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1, 08 травня 2012 року о 20 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, із корисливих спонукань таємно викрала із жіночої сумки мобільний телефон чорного кольору марки «НОКІА С2-01», з двома сім картками мобільних операторів «ЛАЙФ»та «ДІДЖУС», який належить громадянці ОСОБА_2 З викраденим мобільним телефоном з місця події зникла та розпорядилась ним на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдала потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 886 гривень 67 копійок.
Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винною себе за ч. 1 ст.185 КК України визнала у повному обсязі, дала покази про обставини скоєння злочину, викладені в установочній частині вироку, щиро каялася в скоєному.
Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудною змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудної, яка повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що вона своїми умисними діями, скоїла таємне викрадення чужого майна, і знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 185 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудній ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудної, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 17, 18), за місцем проживання скарг та нарікань не надходило (а.с.19), раніше не судима (а.с. 16).
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудної у вчиненому злочині.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази у справі відсутні.
Судові витрати у справі не понесені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ЗАСУДИВ :
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази у справі відсутні.
Судові витрати у справі не понесені.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.
Суддя: