ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
У Х В А Л А
Справа № 07-15/4540а
"01" липня 2008 р.
9год., м. Черкаси
За адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Черкаському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Ковба І.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2. -за довіреністю від 03.10.2007р.;
від відповідача: Анголюк В.В. - за довіреністю від 03.06.2008р., Павленко К.В. -від 25.06.2008р. -за довіреністю від 25.06.2008р.
Заявлено адміністративний позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 02.08.2005р. №0000521700/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з плати за торговий патент у сумі 9724грн. 16коп.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, оскільки на його думку застосування Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією для визначення плати за торгові патенти позивача на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у 2004р. та у перших трьох кварталах 2005р. вартості торгових патентів, встановленої ст. 57 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 47 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІV „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та розділом 15 Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України”, не відповідає вимогам Закону України від 25.06.1991р. №1251_ХІІ „Про систему оподаткування” та Бюджетному кодексу України від 12.06.2001р.
Крім того, позивач вважає, що у даному випадку є конфлікт інтересів у розумінні пп. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі -Закон №2181-ІІІ), тому рішення слід прийняти на його користь.
У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав і крім того, зазначив, що камеральна перевірка, за результатами якої було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не є такою у розумінні пп. „в” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ, оскільки подання податкової декларації з плати за торговий патент не передбачено чинним законодавством.
Відповідач проти позовів заперечив, оскільки вважає, що позивач зобов'язаний був виконувати вимоги ст. 57 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV „Про Державний бюджет України на 2004рік”, ст. 47 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІV „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та розділом 15 Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” і оплачувати торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за 2004р. та перші три квартали 2005р., виходячи із їх вартості, встановленої вказаними Законами.
На думку відповідача Черкаська об'єднана державна податкова інспекція зобов'язана була керуватися приписами законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки не вправі здійснювати їх оцінку на предмет відповідності іншим законам України та Конституції України. Конституційний суд України як єдиний орган, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України та дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, не визнавав неконституційними Закони України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” та „Про Державний бюджет України на 2005 рік” в частині збільшення плати за торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.
У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
У липні 2005р. Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна перевірка позивача, визначена в акті перевірки як камеральна, з питань дотримання ним вимог Закону України від 23.03.1996р. №98/96-ВР „Про патентування деяких виді підприємницької діяльності” (далі -Закон №98/96-ВР) при здійсненні діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу у період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 29.07.2005р. №36/НОМЕР_1/17-111.
При проведенні перевірки Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією були використані заяви платника на придбання торгових патентів, платіжні доручення про сплату торгового патенту та дані АРМу „ТАХ”.
Перевіркою було встановлено, що у 2001, 2002 роках. позивач придбав у відповідача чотири торгових патенти №063471, №063474, №063618 і №063898 на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу на гральних автоматах, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Під час придбання цих торгових патентів позивач вніс до бюджету одноразову плату у сумі 1400грн., на яку зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії, виходячи із розрахунку вартості чотирьох торгових патентів за 3 місяці (квартал).
За період використання цих чотирьох торгових патентів з першого кварталу 2004р. по третій квартал 2005р. позивач сплатив до бюджету 16875грн. 84коп. плати за торгові патенти, а усього за вказаний період мав сплатити 28000грн. такої плати, у тому числі: 11200грн. за чотири квартали 2004р., виходячи із розрахунку 2800грн. за один квартал, 12600грн. за перші три квартали 2005р., виходячи із розрахунку 4200грн. за один квартал і 4200грн. за останній квартал дії патентів. Відповідно недоїмка склала 9724грн. 16коп. (28000грн. -18275грн. 84коп.).
При визначенні суми недоїмки позивача з плати за торговий патент Черкаська об'єднана державна податкова інспекція виходила з вартості торгового патенту, встановленої частиною 3 статті 5 Закону №98/96-ВР у сумі 1400грн. у рік, ст. 57 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, згідно з якою у 2004р. вартість торгового патенту для використання грального автомату становила 2800грн. у рік, ст. 47 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІV „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та розділу 15 Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України”, згідно з якими у 2005р. вартість торгового патенту для використання грального автомату становила 4200грн. у рік.
На підставі акта від 29.07.2005р. №36/НОМЕР_1/17-111 Черкаська об'єднана державна податкова інспекція прийняла і надіслала позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 02.08.2005р. №0000521700/0 за яким відповідно до пп. „г” пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ визначила позивачу податкове зобов'язання з плати за торговий патент у сумі 9724грн. 16коп.
Встановлені перевіркою обставини придбання і використання позивачем у період з 01.01.2004р. по 31.07.2005р. 4 торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, а також обставини сплати ним до бюджету плати за ці торгові патенти, підтверджуються вказаними вище торговими патентами, платіжними дорученнями позивача від 11.12.2003р. №290, від 17.12.2003р. №307, від 12.03.2004р. №68, від 24.03.2004р. №87, від 31.03.2004р. №102, від 14.06.2004р. №172, від 13.09.2004р. №75, від 29.09.2004р. №104, від 13.10.2004р. №117, від 13.12.2004р. №173, від 25.01.2005р. №29, від 04.03.2005р. №57 та від 30.06.2005р. №170 і не заперечується самим позивачем.
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відповідно до п. 19 ст. 14 Закону України від 25.06.1991р. №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України від 25.06.1991р. №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Порядок оплати вартості торгових патентів врегульований Законом №98/96-ВР, відповідно до ч. 2 ст. 2 якого торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині 1 статті 1 цього Закону, у тому числі і надання послуг в сфері грального бізнесу.
Частиною 3 статті 5 Закону №98/96-ВР в редакції, яка діяла в 2003р., була встановлена така вартість торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу для використання грального автомата у сумі 1400грн. за рік.
Частина 5 статті 5 Закону №98/96-ВР передбачає, що оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії; суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії торгового патенту. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.
Статтею 57 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV „Про державний бюджет України на 2004 рік” було встановлено, що у 2004 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною третьою статті 5 Закону №98/96-ВР стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри "1400", "64000", "48000", "2000", "600", "2400" були замінені відповідно цифрами "2800", "128000", "96000", "4000", "1200", "4800".
Відповідно до статті 111 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV „Про державний бюджет України на 2004 рік” цей Закон був введений в дію з 01.01.2004р.
Тобто, згідно з статтею 57 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV „Про державний бюджет України на 2004 рік” вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу з використанням грального автомата у 2004р. фактично була збільшена удвічі з 1400грн. до 2800грн. у рік.
Статтею 47 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІУ „Про державний бюджет України на 2005 рік” було встановлено, що у 2005 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною третьою статті 5 Закону №98/96-ВР стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри "1400", "64000", "48000", "2000", "600", "2400" були замінені відповідно цифрами "4200", "192000", "144000", "6000", "1800", "7200". Цей Закон згідно з його статтею 110 набрав чинності з 1 січня 2005р.
Розділом 15 Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” до частини 3 статті 5 Закону №98/96 -ВР були внесені зміни, цифри "1400", "64000", "48000", "2000", "600", "2400" були замінені відповідно цифрами "4200", "192000", "144000", "6000", "1800", "7200". Цей Закон набрав чинності з 31.03.2005р. - дня його опублікування у газеті „Урядовий кур'єр”.
Отже, згідно з статтею 47 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІУ „Про державний бюджет України на 2005 рік” та розділу 15 Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу з використанням грального автомата у 2005р. фактично була збільшена утричі з 1400грн. до 4200грн. у рік.
Стаття 1 Закону України від 25.06.1991р. №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Стаття 3 Закону України від 25.06.1991р. №1251_ХІІ „Про систему оподаткування” законодавчо закріплює серед інших такі принципи побудови системи оподаткування як стабільність, що означає забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року та компетенція, що означає встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.
В розвиток вказаних принципів побудови системи оподаткування стаття 7 Закону України від 25.06.1991р. №1251_ХІІ „Про систему оподаткування” передбачає, що ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пункт 3 статті 27 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. передбачає, що Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду.
Конституція України, Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” та Кодекс адміністративного судочинства України не передбачають права органів державної податкової служби та адміністративних судів здійснювати оцінку законів України про Державний бюджет України на відповідний рік на предмет їх відповідності іншим, раніше прийнятим законам і у зв'язку з цим вирішувати питання про неможливість їх застосування.
Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України і тільки він має право давати висновок про конституційність будь-якого закону.
Конституційний Суд України не приймав рішення, яким би були визнані неконституційними положення статті 57 Закону України від 27.11.2003р. №1344-ІV „Про державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 47 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІV „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та розділ 15 Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” щодо збільшення вартості торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у 2004, 2005 роках.
За таких обставин доводи позивача про те, що відповідач не повинен був застосовувати вартість торгових патентів, встановлену статтею 57 Закону України 27.11.2003р. №1344-ІV „Про Державний бюджет України на 2004рік”, ст. 47 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІV „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та розділу 15 Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України”, є безпідставними.
З огляду на приведені вище обставини та норми законодавства позивач зобов'язаний був сплатити під час придбання чотирьох торгових патенти одноразову плату, на яку зменшується розмір плати за торговий патент за останній квартал його дії, та поточні платежі за чотири торгові патенти до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу, виходячи із розрахунку однієї четвертої річного розміру плати, яка була чинною на момент сплати цих платежів. Тобто одноразовий внесок при придбанні чотирьох торгових патентів мав становити 1400грн., а поточні платежі за перші квартали 2004 та 2005 років - відповідно 1400грн. і 2800грн., за другий - четвертий квартали 2004р. - 8400грн. по 2800 грн. за кожний квартал і за другий та третій квартали 2005р. -8400грн. по 4200грн. за кожний квартал.
Фактично позивач сплатив при придбанні чотирьох торгових одноразовий внесок у сумі 1400грн. і поточних платежів за період з першого кварталу 2004р. по третій квартал 2005р. у сумі 16875грн. 84коп. Відповідно недоїмка становить 4124грн. 16коп. ((1400грн. + 1400грн. + 8400грн.+ 2800грн. + 8400грн.) -(1400грн. + 16875грн. 84коп.).
Отже, спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначеного за ним податкового зобов'язання з плати за торговий патент у сумі 5600грн. (9724грн.16коп. -4124грн. 16коп.) є неправомірним.
Підпунктом „в” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ встановлено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Чинне законодавство України не передбачає обов'язку платників податків подавати контролюючому органу податкові декларації з плати за торговий патент.
Отже, проведена відповідачем перевірка позивача не є камеральною у розумінні пп. „в” пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ.
Разом з тим п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” в редакції, яка була чинною на час проведення перевірки позивача, передбачав право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
При цьому ніяких обмежень у підставах проведення таких перевірок платників податків Закон України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” не передбачає.
Фактичні обставини проведення Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією перевірки позивача свідчать, що ця перевірка була невиїзною і проведеною у відповідності з вимогами Закон України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” на підставі документів, які були в розпорядженні відповідача і які є достатніми для встановлення недоїмки позивача з плати за торгові патенти.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково. Спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення за ним позивачу 5600грн. податкового зобов'язання з плати за торговий патент.
Згідно з ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Частиною 1 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.
Відповідно до п. 3 Розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:
1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;
2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;
3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.
Підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено, що із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян державне мито становить 0,2 відсотки неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3грн. 40коп.
Із апеляційних і касаційних скарг на судові рішення державне мито становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.
У даному випадку судові витрати позивача становлять 5грн. 10коп., у тому числі: 3 грн. 40коп. судового збору за подання позовної заяви, для розгляду спору в першій інстанції і 1грн. 70коп. судового збору із касаційної скарги.
Відповідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню із Державного бюджету витрати на сплату судового збору в сумі 2грн. 94коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.08.2005р. №0000521700/0 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1податкового зобов'язання з плати за торговий патент у сумі 5600грн.
Стягнути із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_2ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 2 грн. 94 коп. витрат на сплату судового збору.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.