Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6559/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Разянській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: Нікішина Д.В. (довіреність б/н від 03.01.2012 року);

від відповідача: Костіна Д.І. (довіреність № 1953/10/10-013 від 03.05.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» (далі - Позивач або ДП «ЛАРЗ») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Луганську Державної податкової служби (далі - Відповідач або СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012 року № 0002678013 та 0002698013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 25.06.2012 року по 07.08.2012 року відповідачем проведено перевірку ДП «ЛАРЗ», за результатами якої складено акт від 14.08.2012 року № 79/14-0/08215600 «Про результати документальної планової виїзної перевірки державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року». За результатами вказаного акту відповідачем у відношенні ДП «ЛАРЗ» прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012 року № 0002678013 та № 0002698013, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 354354,75 грн., нараховано штрафну санкцію в розмірі 177177,38 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 283484,00 грн., нараховано штрафну санкцію в розмірі 141742,00 грн.

Позивач вважав, що прийняті відповідачем у відношенні ДП «ЛАРЗ» податкові повідомлення-рішення протиправними, необґрунтованими, та такими, що прийняті із чисельними порушеннями чинного законодавства, оскільки висновки відповідача згідно акту від 14.08.2012 року № 79/14-0/08215600, ґрунтувались лише на інформації податкових органів (податкової міліції), в якій відображений лише стан справ щодо цих контрагентів заводу, а саме: реєстраційні данні, дані про подачу звітності, данні про працівників та інше.

Позивач зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення планової виїзної документальної перевірки, оскільки оформлення Акту перевірки відбулось без використання документів, достатніх для проведення перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків). А відтак, Акт перевірки складено без встановлення наявності правових підстав для визнання нікчемними правочинів, та на припущеннях відповідача та інших податкових органів.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду аналогічні пояснення викладеним в позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи свої доводи наступним.

Відповідач зазначив, що при проведенні перевірки позивача СДПІ діяла у відповідності з наданими їй повноваженнями та з дотриманням вимог закону. Висновки акту від 14.08.2012 року № 79/14-0/08215600 зроблені фахівцями СДПІ є всебічно обґрунтованими, неупередженими та підтвердженими відповідними документами, що дає змогу вважати акт перевірки, та відповідно винесені у відношенні позивача податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, надав пояснення аналогічні, викладеним у запереченнях та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (том 1 аркуші справи 29-34).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Державне підприємство «Луганський авіаційний ремонтний завод» зареєстрований у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 713878 та взятий на облік платника податків в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 08.10.1998 року за № 118/4, що підтверджується довідкою від 27.03.2012 року № 27/29-011 (том 1 аркуші справи 14-18).

Відповідач листами від 24.05.2012 року № 3275/10/14-107, від 17.07.201 року № 11296/16-100, від 30.07.2012 року та від 25.07.2012 року звертався до позивача з метою отримання інформації та документального підтвердження господарських відносин позивача із ТОВ «Востокметалінвест» (том 1 аркуші справи 48-52).

Так, відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Однак, позивачем не було надано відповідачу первинні документи, які підтверджували господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Востокметалінвест», оскільки їх раніше було вилучено правоохоронними органами, про що було зазначено позивачем як до початку перевірки так і під час її проведення. Вказані обставини підтверджується: постановою про призначення позапланової документальної перевірки від 02.11.2011 року, листами від 20.02.2012 року № 718, від 12.01.2012 року № 66/4, протоколом обшуку від 05.04.2011 року, додатками до протоколу обшуку від 05.04.2011 року, наказом № 22 від 13.01.2012 року (том 6 аркуші справи 218-230).

14.06.2012 року відповідачем був прийнятий наказ № 145 про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «ЛАРЗ» (том 1 аркуш справи 36-38).

Наказом № 155 від 25.06.2012 року були внесені зміни до складу робочої групи по проведенню документальної планової виїзної перевірки ДП «ЛАРЗ» (том 1 аркуші справи 39, 40).

Відповідно до направлень на проведення перевірки від 14.06.2012 року № 19, від 26.06.2012 року № 115, від 22.06.2012 року № № 100, 101, 102, 103, 104, 105 (том 1 аркуші справи 35, 41-47) відповідачем було проведено перевірку ДП «ЛАРЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлено Актом № 79/14-0/08215600 від 14.08.2012 року (далі - Акт) (том 1 аркуш справи 72 - том 4 аркуш справи 79).

21 серпня 2012 року позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у місті Луганську Державної податкової служби від 21.08.2012 року № 0002678013 та № 0002698013 (том 1 аркуші справи 10-13).

В отриманих податкових повідомленнях-рішеннях відповідач повідомив позивача про те, що на підставі п.54.3 ст.54; п.58.1 ст.58; п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20; п.75.1. ст.75; п.77.1. ст.77, ст.123 ПК України йому було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 354354,75 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 177177,38 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 283484,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 141742,00 грн. (том 1 аркуш справи 10-13).

Позивач не заперечував в судовому засіданні проти того, що відповідачем було дотримано підстави та порядок проведення перевірки, тому суд не вбачає порушень зі сторони відповідача щодо підстав та порядку проведення зазначеної перевірки підприємства у відповідний період.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012 року № 0002678013 та № 0002698013.

Суд вважає оспорюванні рішення відповідача неправомірними, та такими, що прийняті через неправильне застосування норм чинного законодавства з наступних підстав.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, у редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (перший квартал 2011 року) зазначено порядок визначення валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток відповідного звітного періоду. При визначенні суми валових витрат відповідного звітного періоду необхідно користуватися нормами п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334, якими зокрема визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Саме на підставі зазначених норм податкового законодавства України та наявних первинних документів (договорів, специфікацій, накладних тощо), підприємством позивача було визначено розмір валових витрат, які були враховані при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток відповідного звітного періоду, виходячи із договірної вартості товарів, та з огляду на придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Податкові зобов'язання у зазначений період позивачем були визначені у поданій до податкового органу декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року та додатку К1/1 (том 5 аркуші справи 31-34).

Господарські взаємовідносини із ТОВ «Востокметалінвест» підтверджуються договором № 8/18 від 11.01.2010 року додатками до нього № 1-5 (специфікаціями) (том 5 аркуші справи 37-46).

Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується копіями видаткових накладних, а саме: № РН-020304 від 02.03.2011 року, № РН-110302 від 11.03.2011 року, № РН-020303 від 02.03.2011 року, № РН-020301 від 02.03.2011 року, № РН-110304 від 11.03.2011 року, № РН-110303 від 11.03.2011 року, № РН-110305 від 11.03.2011 року, № РН-110306 від 11.03.2011 року, № РН-110307 від 11.03.2011 року, № РН-110308 від 11.03.2011 року, № РН-140301 від 14.03.2011 року, № РН-140302 від 14.03.2011 року, № РН-140303 від 14.03.2011 року, № РН-140304 від 14.03.2011 року, № РН-140306 від 14.03.2011 року, № РН-140305 від 14.03.2011 року, № РН-020302 від 02.03.2011 року (том 5 аркуші справи 47-63).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Востокметалінвест» власним транспортом позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних серій НБА № 50020 від 02.03.2011 року, НБА № 50131 від 11.03.2011 року та НБА №50187 від 14.03.2011 року (том 5 аркуші справи 64-66).

Оплата товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Востокметалінвест» підтверджується копіями платіжних доручень № 149 від 03.02.2011 року, № 1560 від 25.08.2011 року, № 175 від 15.02.2011року, № 363 від 12.03.2011 року, № 400 від 17.03.2011 року, № 399 від 17.03.2011 року, № 398 від 17.03.2011 року, № 397 від 17.03.2011 року, № 396 від 17.03.2011 року, № 395 від 17.03.2011 року, № 334 від 11.03.2011 року, № 323 від 11.03.2011 року, № 325 від 11.03.2011 року, № 326 від 11.03.2011 року, № 332 від 11.03.2011 року, № 333 від 11.03.2011 року, № 364 від 12.03.2011 року та рахунків-фактур (том 5 аркуші справи 67-83).

При цьому, відповідно до акту перевірки позивача під час проведення перевірки спеціалістами СДПІ були досліджені первинні документи податкового обліку контрагентів, в тому числі і документи, що підтверджують постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Востокметалінвест», їх оприбуткування на складі ДП «ЛАРЗ» та подальше використання заводом у виробничо-господарській діяльності (том 4 аркуші справи 12-16).

Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить в собі норм, які передбачають відсутність підстав для формування валових витрат покупцем у разі несплати податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати, яке відповідачем доведено суду не було) в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, зазначені обставини у розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не впливають на формування валових витрат покупцем, а саме ДП «ЛАРЗ».

Слід також звернути увагу на те, що жодним чином не встановлено несплату податку постачальником ДП «ЛАРЗ».

Тобто, позивач не може нести відповідальність за дії або бездіяльність свого контрагенту в частині порушення ним вимог податкового законодавства в частині декларування та сплати податків та зборів.

Таким чином висновки СДПІ по роботі з ВПП про порушення ДП «ЛАРЗ» п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалась та обставина, що позивач мав усі передбачені чинними законодавством первинні документи, які дають право на формування валових витрат підприємства у визначений період по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Востокметалінвест». При цьому, представником відповідача зазначалось як єдина підстава для виключення валових витрат у визначений період це порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Востокметалінвест» в частині декларування та сплати відповідних податків, що є неприпустимим.

За таких обставин, винесення податкового-повідомлення рішення у відношенні ДП «ЛАРЗ в частині збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за основним платежем 354354,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 177177,38 грн. є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України з питань оподаткування, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 року № 0002698013, суд виходить з такого.

Положеннями Податкового кодексу України визначено порядок формування суми податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту, а саме: відповідне право виникає у випадках здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до положень п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (ст.201 ПК України).

Саме на підставі цих норм податкового законодавства України, підприємством було визначено суму значення податкового кредиту звітних періодів виходячи із договірної вартості товарів, та з огляду на придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд зазначає, що податковий кодекс України не пов'язує несплату податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від такої сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, з відсутністю підстав для формування податкового кредиту покупцем. Позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагенту, які пов'язані із порушенням вимог податкового законодавства в частині декларування та сплати відповідних податків і зборів.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували несплату податків постачальниками позивача.

Суд констатує, що висновки зроблені в акті перевірки ґрунтуються лише на інформації податкових органів (податкової міліції), в якій доводиться про стан справ щодо цих контрагентів заводу, а саме: реєстраційні данні, дані про подачу звітності, данні про працівників та інше. Крім того, на думку суду, безпідставно в даних актах перевірок робляться висновки про те, що ці підприємства не могли здійснювати господарську діяльність. З огляду на це, суд вважає незмістовними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про те, що угоди з такими контрагентами - постачальниками, є нікчемними.

Судом встановлено, що позивач має належний перелік первинних документів на відвантаження товарно-матеріальних цінностей, які підписані посадовими особами постачальників, відповідні податкові декларації за перевіряємий період та інші первинні документи, складені належним чином, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту у визначений період, а саме: копії податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року та додатку № 5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року (том 5 аркуші справи 84-90).

Отримані податкові накладні по господарським взаємовідносинам у відповідний період відображені у реєстру отриманих та виданих податкових накладних (том 5 аркуші справи 91-109).

Отримання товарно-матеріальних цінностей також підтверджується копіями податкових накладних, а саме: № 020302 від 02.03.2011 року, № 140305 від 14.03.2011 року, № 140306 від 14.03.2011 року, № 140304 від 14.03.2011 року, № 140303 від 14.03.2011 року, № 140302 від 14.03.2011 року, № 140301 від 14.03.2011 року, № 110308 від 11.03.2011 року, № 110307 від 11.03.2011 року, № 110306 від 11.03.2011 року, № 110305 від 11.03.2011 року, № 110303 від 11.03.2011 року, № 110304 від 11.03.2011 року, № 020301 від 02.03.2011 року, № 020303 від 02.03.2011 року, № 20304 від 02.03.2011 року, № 110302 від 11.03.2011 року (том 5 аркуші справи 110-127).

Здійсненні господарські операції позивача із ТОВ «Востокметалінвест» відображені у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується копією журналу-ордеру та відомості за рахунком 6311 за березень 2011 року (том 5 аркуші справи 128-131).

Зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Востокметалінвест» підтверджується копіями карток складського обліку № № 594-2, 528, 2395, 2154, 776, 886, 796, 2059, 2060, 2100, 2112, 2114, 2117, 2118, 2401, 2120, 2392, 2397, 2124, 2129, 2130, 2131, 2132, 2133, 2135, 2136, 2139, 2140, 2141, 2144, 2145, 2146, 2148, 2149, 1413, 8а, 4а, Па, 18а, 35а, 131, 309, 524, 1662, 1663, 2а, 26а, 2512, 2513, 2511, копіями накладних на внутрішнє переміщення, паспортів, сертифікатів якості та карт вхідного контролю, копіями лімітно-забірних карток № № 606, 616, 621, 627, 607, 447, 601, 549, 556, 550, 664, 548, 546, 670, 669, 547, 461, 462, 463, 450, 528, 521, 472, 650, 469, 691, 525, 534а, 532, 590, 533, 524, 467, 471, 465, 614, 542, 694, 518, 695, 696, 671, 510, 514, 515, 516, 663, 517, 46, 589, 520 за березень 2011 року (том 5 аркуші справи 132-173, том 6 аркуші справи 3-214).

Подальше використання товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Востокметалінвест» підтверджується копіями договорів № 5/132 від 16.07.2010 року, № 14/229 від 28.12.2010 року, № 14/30/36-10 від 30.01.2010 року, № 5/131 від 16.07.2010 року, № 14/161 від 02.08.2010 року, № ЕА2-02-2010-К8 від 18.05.2010 року, № 03/11-2010 від 03.11.2010 року, № 14/76 від 28.12.2010 року, № 14/66 від 30.03.2010 року, № 14/217 від 30.11.2010 року та актів приймання-передачі виконаних робіт (техніки після ремонту) (том 5 аркуші справи 174-235).

Оплата за придбаний у ТОВ «Востокметалінвест» товар підтверджується випискою по рахунку № 2600314780 з 03.02.2011 по 17.03.2011 року (том 6 аркуші справи 232, 233).

Крім того, здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Востокметалінвест» підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 02.08.2011 року по справі № 5/96/2011 про стягнення із ДП «ЛАРЗ» на користь ТОВ «Востокметалінвест» заборгованості в сумі 367883,87 грн. за прострочення оплати товару пеню в сумі 6621,90 грн., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 3745,06 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до реєстру платіжних документів 25.08.2011 року позивачем згідно рішення господарського суду по справі № 5/96/2011 була погашена заборгованість у сумі 374505,77 грн. перед ТОВ «Востокметалінвест» (том 6 аркуш справи 231).

Таким чином, встановлені судом обставини у зазначеній господарській справі є обов'язковими при розгляді цієї справи у розумінні вимог ч.1 ст.72 КАС України.

За таких обставин, висновки фахівців СДПІ по роботі з ВПП про порушення ДП «ЛАРЗ» пунктів 198.3, 198.6, 200.1., 200.3. та 200.4 Податкового кодексу України є безпідставними та необґрунтованими.

Слід зазначити, що на час здійснення відповідних господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Востокметалінвест», останній був зареєстрований у якості юридичної особи та мав свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, а відтак мав право заключати договори та виписувати податкові накладні.

Також, не відповідає встановленим обставинам справи посилання спеціалістів ДПІ на відсутності у вищезазначеного контрагенту ДП «ЛАРЗ» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що в тексті Акту перевірки спеціалістами СДПІ зроблено безпідставне посилання на порушення ДП «ЛАРЗ» як статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і статей 198, 200 Податкового кодексу України.

Крім того, складаючи акт перевірки спеціалісти податкової інспекції порушили порядок проведення планової виїзної документальної перевірки, оформивши зазначений акт перевірки без використання документів, достатніх для проведення перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків). Даний Акт перевірки складено без встановлення наявності правових підстав для визнання нікчемними правочинів та лише на припущеннях СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську та інших податкових органів.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську в Акті перевірки ДП «ЛАРЗ» не зазначено, яким саме чином, та які саме правочини були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тощо.

Поняття правочину визначено у ст.202 ЦК України як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, на думку суду, представники СДПІ по роботі з ВПП у місті Луганську, під час складання Акту перевірки, вийшли за межі своїх повноважень та поклали в основу Акту перевірки необґрунтовані висновки та припущення про нікчемність правочинів, а як наслідок зробили висновок про безпідставне завищення валових витрат, які були враховані при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток відповідних звітних періодів та про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту відповідних періодів сум ПДВ нібито за безтоварними операціями з ТОВ «Востокметалінвест», що за думкою представників СДПІ по роботі з ВПП у місті Луганську, призвело до заниження податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Суд вважає, що за результатами проведених господарських операцій у перевіреному періоді, ДП «ЛАРЗ» були обчислені суми валових витрат та податкового кредиту, на підставі наданих постачальниками та належним чином оформлених первинних документів.

Тобто, позивачем, відповідно до затвердженого Податковим кодексом України та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядку, було визначено суми валових витрат, які були враховані при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток та суми податкового кредиту звітного періоду. Визначені суми підтверджено первинними документами, в тому числі і отриманими видатковими та податковими накладними. З огляду на це, висновки спеціалістів СДПІ про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З урахуванням вимог ч.3 ст.2 КАС України, які визначені до рішень суб'єктів владних повноважень, суд зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012 року № 0002678013 та № 0002698013 були прийняті відповідачем у відношенні ДП «ЛАРЗ» необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність оспорюваних податкових-повідомлень рішень відповідно до ч.2 ст.72 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку повинні бути стягнуті з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 21.08.2012 року № 0002678013 та № 0002698013, винесених на підставі акту № 79/14-0/08215600 від 14.08.2012 року у відношенні державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод».

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з ч.3 ст.160 КАС України постанову складено у повному обсязі 01 жовтня 2012 року.

СуддяА.А. Лагутін